Олексій БЄЛІК: "Мав запрошення і від київського, і від московського "Динамо"

— Нічия з одним з головних суперників за зону Кубку УЄФА — донецьким «Металургом» це позитивний результат чи втрата очок?

— Якщо дивитись на те як розвивались події на полі, то ми втратили 2 очки на останніх хвилинах матчу. Ми першими забили, контролювали події на полі, могли забивати і другий і третій м’яч, але пропустили необов’язковий гол.

— Що після гри футболістам сказав коуч команди Володимир Безсонов?

— Що ми втратили очки, які повинні були набирати.

— Як вам боротьба за єврозону в Прем’єр лізі? І як «Дніпро» дивиться на свої перспективи в Європі?

— Боротьба за єврокубкові місця розгорнулась не з простих. Перед «Дніпром» поставлене чітке завдання — потрапити в зону УЄФА. Для того щоб виконати поставлену мету, нам потрібно набрати максимальну кількість очок в останніх чотирьох матчах поточного чемпіонату. Все в наших руках.

— Як розціните календар останніх чотирьох ігор?

— Календар є сприятливим для нас. В останніх чотирьох іграх ми можемо спокійно перемагати. Тим паче, що наші прямі конкуренти грають між собою, що зменшить кількість їх залікових очок. Якщо візьмемо максимум очок то в наступному сезоні представлятимемо Україну в Лізі Європи.

— Свою першу гру в Європі згадаєш?

— В 2001 році в кваліфікаційному матчі Ліги чемпіонів «Шахтаря» з естонською «Левадією» я вийшов на заміну під кінець гри(на 59-й хвилині вийшов замість Воробея - прим. Автора). На той момент рахунок в матчі вже був 3:1 на користь «Шахтаря», в тому ж матчі мені вдалось забити й перший гол в Європі (на 71-й хвилині — прим. Автора).

— Напевне найпам’ятнішим голом в єврокубках є гол в ворота лондонського «Арсеналу»?

— Авжеж коли забиваєш м’яч в груповому етапі Ліги чемпіонів це незабуваєме відчуття. Але тим не менш я пам’ятаю всі європейські матчі того сезону.

— Тоді вихід донеччан в Лігу чемпіонів був справжньою несподіванкою для футбольною громадськості. Які емоції тоді відчував?

— Після естонської «Левадії» наступним суперником по кваліфікації нам попалась чеська «Славія». Суперник якого ми повинні були проходити. В першій грі, пропустив на останніх хвилинах ми програв матч в Донецьку, і тим самим самі ускладнили собі задачу виходу до групового етапу. На виїзді в драматичній грі на 89-тій хвилині забив Андрій Воробей і в додатковий час Ателькін. Ми вперше в історії «Шахтаря» вийшли до Ліги чемпіонів. Було багато радості у всією команди.

— В «Шахтарі» ви почали грати саме після вдалих виступів в юніорській та молодіжній збірних. Чому гравцям з академії донеччан так важко потрапити до першої команди?

— Відповідь криється у тому, що «Шахтар» — лідируюча команда України, та і в Європі вона займає не останні позиції. Конкуренція за місце в складі просто божевільна. Якщо гравець з другої команди дійсно талановитий та перспективний, то йому легше поїхати в іншу команду в оренду, показати там себе, отримати ігрову практику, а потім вже повертатись до Донецька. Велика різниця лежить не в гравцях, а саме в різниці між рівнем матчів дублюючого складу і основного.

— В «Шахтарі» наразі існують цілі клани легіонерів. Деякі спеціалісти вважають, саме із-за них молоді важко заграти. Як ти ставишся до ліміту на легіонерів?

— Це питання потрібно розглядати з різних сторін. Не потрібно робити штучні поблажки українським гравцям, в вигляді наприклад 8-м українських гравців на полі. Але в той же час ліміт потрібен бути, без нього сьогодні ніяк. Сьогодні в вищій лізі існує правило, що 3 українці обов’язкого повинні знаходитись на полі від кожної з команд. Я б збільшив ліміт до 4-х, або як в Росії до 5-ти.

— Багато хто притримується ідеї, що ліміт зовсім не потрібен…

— А де ж українцям тоді взагалі грати. Ми не є членами ЄС, і не маємо ЄС паспортів, виходячи з цього не маємо права рівноправно грати в Європі. Залишаються лише Казахстан та Азейбарджан. Все повинно бути в розумних цілях: в Україну повинні приїздити сильні легіонери, і біля них молоді українці набирали досвіду.

— Саме із-за легіонерів в «Шахтарі» ти втратив стабільне місце в стартовому складі…

— В «Шахтарі» зовсім інша ситуація, там сильні легіонери, і я б не казав, що я перестав потрапляти в склад. Кожен сезон я грав по 18—20 ігор. Я згоден, що ключові гравці грали трохи більше, але коли в команді існує два рівноцінних склади, то всім випадає грати саме стільки матчів. Якщо навіть взяти сьогоднішній «Шахтар», ті ж Гладкий, Селезньов, Адріану грають порівну матчів. Те ж саме було коли грав і я.

— Як же вийшло так, що містер Луческу почав шукати тобі іншу позицію на полі?

— Бувало й таке. В товариських іграх Луческу пробував мене на позиції півзахисника і захисника. Мені здається, що кожному тренеру хочеться, щоб в його команді було якнайбільше професіональних гравців, які можуть зіграти на тій чи іншій позиції.

— Якщо все було так добре чому ж ти таки покинув Донецьк?

— Кожному гравцю колись хочеться змінити місце, команду, побачити щось нове. Німеччина стала для мене великим досвідом. Гадаю якби мав більше ігрового часу не залишив би «Шахтар».

— Запрошення тобі присилали київське і московське «Динамо»?

— Ходили такі розмови, мав запрошення від цих клубів. Але говорити наразі про це немає сенсу.

— Були варіанти з «Іллічівцем» і донецьким «Металургом»?

— На цю тему я взагалі не розмовляв.

— Розкажи про ситуацію в Німеччині, коли ти спочатку поїхав в Дуйсбург, а потім вже у Бохум…

— Всі тонкості цієї справи знає мій агент. Мене запросив Бохум і Дуйсбург, але останні хотіли щоб я до підписання контракту приїхав і зіграв декілька товариських ігор за них. Мені взагалі не була зрозуміла їх позиція, як я маючи контракт з «Шахтарем» мав грати за них. Переговоривши з керівництвом Дуйсбурга і Бохума, від останніх одразу отримав пропозицію по оренді на півроку. Звісивши всі «за» і «проти» залишився в «Бохумі».

— Закріпитись в Німеччині не вдалось через брак часу на акліматизацію?

— Пів року це не той термін за який можна звикнути до команди. Я не кажу, що у мене була супер кар’єра в Німеччині. (За «Бохум» Олексій зіграв 4гри — прим. Автора). Але ви подивіться що відбувається коли в Україну приїздять легіонери великими групами, одразу починаються розмови, що їм потрібен час на акліматизацію. Подивіться на українців в Європі, окрім Шевченка і Вороніна майже нікому не вдалось розкритись. Мені не вистачило саме цього часу, тим паче я не проходив передсезонних зборів з командою.

— Пропозиції залишитись в «Бохумі» були?

— Конкретних пропозицій не було. Я ж не міг йти до керівництва сам і домовлятись про свою подальшу долю: знижати суму оренди чи взагалі безкоштовно грати.

— Що було далі?

— Після Німеччини я повернувся до Донецька та отримав пропозицію від «Дніпра». Дніпропетровці викупили мій трансфер та підписали зі мною контракт на 3 роки. В Дніпропетровську мене все влаштовує до мене переїхала сім’я, клуб знімає мені квартиру. Перша частина сезону мені не зовсім вдалась: приїхав в команду посеред чемпіонату, зіграв декілька матчів і травмувався. Але зараз все добре, пройшов збори з командою, відчуваю себе в гарній формі. Готовий допомагати своїй команді перемагати.

— Читав твої інтрев’ю про те, що партнери по команді кажуть: «Підкидай м’яча і забивай головою». Про свої фірмові «ножиці» ще не забув?

— Ми виграли гру, був граний настрій хлопці пошуткували, і я про це розповів журналістам. Всі починають зациклюватися на цій темі. Яка різниця чим забивати? Наразі у «Дніпра» така ситуація, що хто забиває, чим забиває — не важливо. Головне трьох очковими кроками пробитись в Європу.

— До речі про Європу, за кого ти вболівав у вчорашній грі «Шахтар» — «Динамо» навіть і не наважусь спитати. Результат гадаєш закономірний?

— «Шахтар» виглядав сильніше за киян. Результат вважаю закономірним. Якщо брати цей матч з боку киян, то важко психологічно пропускати м’яч на останніх хвилинах в такому матчі.

— З кимось з донеччан підтримуєш зв’язок?

— Авжеж, з багатьма часто спілкуємось по телефону. Але після матчу ще не говорили.

— Якщо б запропонували повернутись до лав «помарначево-чорних» погодився б?

— Навіть і не знаю як відповісти на це питання. Наразі всі мої думки пов’язані з «Дніпром», з яким я планую потрапити в Кубок УЄФА. Немає пропозицій з Донецька — нічого про це й говорити. Будемо гарно грати в євпрокубках, буду забивати м’ячі, приносити користь команді буде й видно.

— Можеш порівняти чемпіонат України і Німеччини?

— Наш чемпіонат поступається німецькому. Там манера гри носить більш атакуючий характер, в той час як ми більше думаємо про оборону. В Україні більшість команд спокутує задачу — не пропустити, в той час як в Німеччині думають як забити. Там часто можна зустріти матчі з рахунком 3:3, 4:4. А у нас якщо команди зіграли 2:1, 2:2 вболівальники радуються кількості забитих голів. В Німеччині на вищий рівень поставлена організація матчу, трансляція, умови для вболівальників. Коли грають команди Бундес ліга, не важливо аутсайдери чи лідери, складається враження що по місту свято, демонстрація, як у нас 9 травня. А про стан справ на українських стадіонах гадаю ви ситуацію знаєте.

— «Шахтарю» по силам обіграти «Вердер»?

— А чому б і ні? «Вердер» команда яка грає в атакувальний футбол, вони постійно йдуть вперед і позаду залишають вільні зони. Вони як і більшість німецьких команд дивляться вперед, забуваючи про захист.

Марко Глевкий

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости