Кузьменко Іван Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Іван Кузьменко
Іван Кузьменко
Іван Кузьменко
Особисті дані
Повне ім'я Іван Семенович Кузьменко
Народження 2 (15) вересня 1912(1912-09-15)
  Катеринослав
Смерть 24 лютого 1943(1943-02-24) (30 років)
  Бабин Яр, Київ
Зріст 170 см
Прізвисько Кузьмич
Громадянство  СРСР
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1930—1932 СРСР «Радторгслужбовці» Д ? (?)
1933—1935 СРСР «Динамо» (Дніпр.) ? (?)
1935—1941 СРСР «Динамо» (Київ) 89 (19)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР
Майстер спорту СРСР
Нагороди

Медаль «За відвагу»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Іван Семенович Кузьменко (нар. 2 (15) вересня 1912(19120915), Катеринослав — пом. 24 лютого 1943, Бабин Яр, Київ) — український радянський футболіст, півзахисник. Майстер спорту. Батько радянської тенісистки Валерії Титової-Кузьменко.

Насамперед відомий виступами за «Динамо» (Київ).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 (15) вересня 1912(19120915) у Катеринославі (нині — Дніпро).

У футбол почав грати 1928 року в Дніпропетровську в команді «Радторгслужбовці» .

У 19331935 роках виступав за «Динамо» (Дніпропетровськ).

1935 року грав за УПВО (Управління прикордонної та внутрішньої охорони) в першості Києва.

У травні 1935 року перейшов у «Динамо» (Київ) де і грав до початку німецько-радянської війни.

Під час війни залишився в Києві і був учасником футбольних поєдинків в окупованому Києві в липні-серпні 1942 року в складі команди «Старт», один з яких згодом назвали «матч смерті».

18 серпня 1942 року футболістів, які працювали на хлібозаводі, в тому числі і Кузьменка, заарештували. На футболістів донесли, що команда «Динамо» була у віданні НКВС, а її гравці числилися в штаті НКВС і мали військові звання.

23 лютого 1943 року, напередодні 25-х роковин Червоної армії, підпільники спалили механічний завод «Спорт», куди німці привезли сто саней для оковування. Згоріли всі основні цехи. За це наступного дня, 24 лютого, у Сирецькому концтаборі відбувся розстріл сорока заручників, до числа яких потрапили і три футболісти «Старта», серед них опинився і Кузьменко.

Збірні[ред. | ред. код]

Грав за збірні Дніпропетровська (1933—1934), Києва (1935—1940, 4 гри, 1 гол у чемпіонаті СРСР 1935) та УРСР (1934—1939).

Учасник турне збірної УРСР до Франції 1935 року, переможного матчу «Динамо» зі збірною клубів Туреччини 1936 року та гри «Динамо» (Київ) зі збірною Басконії у 1937 році.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Посмертно, у 1965 році, нагороджений медаллю «За відвагу».

У Дніпропетровську проводили юнацький турнір пам'яті Івана Кузьменка.

Досягнення[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

  • У списку 55 найкращих футболістів Радянського Союзу: 1932 (під № 2).
  • У списку 33 найкращих футболістів Радянського Союзу: 1937 (під № 2), 1939 (під № 1)
  • Нагороджений медаллю «За відвагу».

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]