Євгеній Макаренко: «Потрібно брати ледь не максимум»

Однією з помітних подій минулого туру стала перемога «Говерли» у Сімферополі. Наша бесіда з найкориснішим гравцем у складі ужгородців Євгенієм Макаренком.

 

− Женю, з яким настроєм виходили грати проти «Таврії»?

− Олександр Севідов приділив багато уваги цьому питанню. Головний тренер попросив нас зіграти у свою гру, сказав, що кожен з нас сам повинен розуміти, що піднятись з 15-го місця можна тільки набираючи очки у кожній грі. Врятувати ситуацію можемо виключно власними зусиллями, адже багато конкурентів не бажають бачити «Говерлу» у Прем’єр-лізі. Мабуть, ми проникнулись настановами і вийшли на поєдинок з великим бажанням.

 

− Яким був план командних дій, адже сміливість на чужій половині поля було видно з перших хвилин?

− Не стали відходити від звичної схеми, до експериментів не вдавались. Як і завжди, потрібно було, перш за все, злагоджено діяти у захисті, гостро контратакувати та використовувати фланги. Незвичним був хіба що склад − стались деякі вимушені перестановки.

 

− Тобі вдалось двічі асистувати партнерам, коли ті забивали голи. Виконував свою звичну роботу?

− Справа у тому, що у «Говерлі» я вже 15 ігор провів на позиції лівого захисника. А тепер був переведений у центр поля, де звик діяти протягом багатьох років. Тому проти «Таврії», дійсно, виконав саме те, що вимагається від півзахисника. У першому випадку вчасно помітив Даміена Ле Таллека та дав м’яч йому на хід. Добре, що не було офсайду, і що француз якнайкраще скористався своїм шансом. Схожими були мої дії і перед другим взяттям воріт. Я побачив, що Сотіріос Балафас відкрився у вільній зоні. Тут з останнім ударом теж все було гаразд.

 

− Матч завершився з перевагою «Говерли» у два м’ячі. В який бік було більше шансів змінити рахунок?

− У неділю ми дуже багато моментів створили. Не знаю, наскільки сміливо можна стверджувати, але перевага і могла, і повинна була вимірюватись хоча б 3-ма м’ячами. Додаткові можливості перед нами відкрились наприкінці зустрічі, коли «Таврія» намагалась відігратись у меншості. Жодної з контратак ми не завершили ще одним голом, залишивши у силі цифри першого тайму.

 

− Твоя команда вперше у поточному сезоні не пропустила...

− Мабуть, це тому, що я пішов з оборони (Сміється − прим. Авт.). Якщо серйозно, то просто кожен добре виконав свою роботу, як у захисті, так і у нападі.

 

− У заявці на матч значилось лише 15 прізвищ. Боян Малішич та Володимир Лисенко були дискваліфіковані. Що з іншими?

− У Дмитра Трухіна травмована задня поверхня стегна. Він навіть не тренується з нами останнім часом. Станіслав Печонкін зламав ногу на тренуванні. Йому накладено гіпс, і найближчі місяці два він навряд чи нам помічник. Також були негаразди зі здоров’ям у Мірко Райчевіча, який залишився у запасі.

 

− Можна зробити припущення, що конкуренція за місце у складі не дуже висока...

− Я не можу з цим погодитись. Просто перед останнім матчем так склались обставини. Загалом у середній лінії у нас достатня кількість виконавців. Серед центральних захисників та нападників також є по три претенденти на два місця. Тому ніяких проблем з цим не спостерігається.

 

− Сьогодні ваше відставання від рятівного місця складає 8 очок. Прагнете наздогнати когось конкретно?

− Ні, такого немає. Просто спочатку самим потрібно набирати очки у кожній зустрічі. Нехай здобути 7 перемог у турах, що залишились, це, мабуть, нереально. Але щоб виконати завдання, наш результат має бути наближеним до максимального. Як резонно зазначає наш наставник, курочка по зернятку − шанси у нас є, і ми спробуємо їх використати.

 

− У 21 рік ти став капітаном. Таке трапляється нечасто...

− На зборах в Олександра Севідова є традиція обирати капітана. Найбільше голосів було віддано Олександру Надю. Його заступниками стали я та Мірко Райчевіч. Оскільки у воротах місце зайняв Дмитро Бабенко, то пов’язка дісталась мені. Тепер саме я маю, як це не парадоксально виглядає, вести партнерів вперед. Втім, усе дитинство я був у своїх командах капітаном. Тому певний досвід є.

 

− Розкажи про план підготовки до чергового туру...

− Тренувальний цикл може відрізнятись від звичного хіба що у деталях. Тренери завжди щось вигадують, вдосконалюють. Настрій найсерйозніший. Запорізький «Металург» — непроста команда. На мій погляд, і у них, і у нас мали б бути більші здобутки. Наш черговий суперник відібрав очки у кількох команд. Але нам потрібно буде обійтись без втрат.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости