У ірландського режисера Мартіна Макдона є дуже хороший фільм "In Bruges". У Росії, а згодом і в нас його назву переклали як "Залягти на дно в Брюгге". Цей фільм-один з моїх улюблених.
На 13 червня ми запланували прогулянку по Брюгге. Встаємо, як завжди, рано-вранці. Для початку ми йдемо шукати колег по поїздці.
Знаходимо їх на площі Маркт у центрі Брюгге. Перша наша зупинка-Базиліка Святої Крові. За легендою, фламандський лицар привіз із Другого Хрестового Походу посудину з Кров'ю Христа. Звідси й назва-Базиліка Святої Крові. До самої базиліки ми не заходили-за вхід брали чотири євро, тому лише сфотографувались поблизу неї.На площі Маркт трапилась одна подія. Ми зустріли сім'ю фанів з Німеччини-тато, мама і маленький син. Влаштували "свято дружби народів"-син, його тато та один з наших товаришів разом сфотографувались.
Такі міста, як Брюгге чи описаний у першій частині розповіді Люблін-це "міста-машини часу"-здається, ніби час тут зупинився. Ледве не кожен будинок має свою історію, може чимось запам'ятатись. Мені дуже часто спадало на думку порівняти Брюгге і Львів.
Наступна зупинка-башта Белфорт. Ми йдемо туди вдвох з Татом. Товаришів відправляємо до знайденого нами музею пива. Перед баштою обідаємо.
Белфорт-один із символів Брюгге. Раніше там був архів та скарбниця, а також сторожовий пункт. Башта побудована приблизно 1240 року.
Підйом на Белфорт-одне з найсильніших вражень усієї поїздки-сильніше, напевне, були хіба що відвідини гробниці Наполеона. Касирка на вході спочатку подумала, що ми з Росії. Почувши, що ми з України, вона каже, що "була дуже важка поразка". Ми платимо касирці за вхід. Далі нас чекають 366 закручених спіраллю сходів. На деяких ділянках не було поручнів, тож доводилось триматись за мотузки, а часто-й за стіни. Проте побачене після підйому було варте витрачених сил.
Це-просто неймовірний краєвид:
Під час підйому часто зустрічались з українськими фанами. З одним з них-вусатим дядьком в кепці ми бачилися пізніше в Парижі та на "Стад де Люм'єр" у Ліоні.
Спускаємось із Белфорта, зустрічаємо товаришів і йдемо милуватися каналами. Під час прогулянки Тато сфотографував лебедя. Лебідь абсолютно не знітився камери. Було видно, що його фотографують достатньо часто:
Далі йдемо в один з барів-дивитися матч Іспанія-Чехія. Встигли подивитись лише перший тайм-і продовжили прогулянку. В якості сувеніру купуємо знаменитий шоколад з Брюгге.
Ну і не можна не згадати про зустріч наприкінці прогулянки. Коли ми йшли до "форда", то побачили дітей у возику, одягнених у "вболівальницьку" форму збірної Бельгії. Побачивши нас та дізнавшись, що ми з України, вони видають "прогноз": "Ukraine-Belgium-to final!". Не в останню чергу ,саме через цих дітей, я все подальше Євро вболівав за Бельгію. І коли "червоні дияволи" вилетіли, то цих дітей було шкода чи не найбільше:
Ми сідаємо у "форд" і залишаємо Брюгге. Попереду-передмістя Парижа-Нантерр, а також сама столиця Франції.
Нантерр-місто, яке "плаче за В'ятровичем". Судіть самі: Сусідня вулиця з тою, на якій ми жили, зветься "Рю де Сталінград". Також у місті присутні "Рю де Моріс Торез" та "Рю де Владімір Лєнін". Отаке місто.
Розташовуємося у готелі й дивимося кінець матчу Бельгія-Італія. Вболіваємо, звісно ж, за Бельгію. Однак, бельгійці програють 0:2. Додивившись матч, лягаємо спати. На 14 червня у нас, за планом-прогулянка Парижем.
Таким був день 13 червня. Він запам'ятався прогулянкою по Брюгге. Це один з тих днів, яких неможливо забути. Враження таких днів залишаються з тобою на довгі роки. А можливо- й на все життя.
(Про "паризький транзит" українських фанів-завтра)
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 1
Загрузка комментариев
