Особливі емоції завжди потрібні. Позитивні емоції від перемоги, від надії. Зараз більшості людей потрібна надія. Бо життя не покращується. Кожен шукає собі віддушину. Важливо мати можливість знайти надію, знайти позитивні емоції. Цього сезону Динамо зробило дуже багато для того, щоб люди втратили надію, втратили віру і позитив.
І останній матч в Полтаві в чергове підтвердив те, що тренер не має бажання вчитись на власних помилках. Хоча, цілком можливо те, що він елементарно не визнає власних помилок. Бо я не можу зрозуміти знову логіку. Читаю коментарі Сергія Станіславовича завжди уважно, бо сподіваюсь почерпнути там якусь важливу інформацію. І дійсно не так давно він в чергове сказав ті самі магічні слова про те, що в команді є певна кількість гравців як втратили мотивацію. І далі уточнює, що не можна сказати, що зовсім не має мотивації. Є втрата голоду. Тобто того, що давало змогу у минулі сезони виривати матчі, здобувати важкі перемоги. Це вміння грати на над зусиллях. Для цього треба бути зарядженим і якщо не має майстерності, то компенсувати це емоційною складовою.
Так склалось, що на сьогодні індивідуальна майстерність цілого ряду гравців Динамо все більше дає про себе знати. І відбувається це через те, що одного бажання вже замало. Не завжди проходять дії на бажанні, бо бажання вже не має голоду.
І от Ребров озвучує, що в Динамо є ціла група основних гравців, які вже не здатні давати результат саме через втрату відчуття голоду? І саме це змусило тренера задіяти цілу групу молоді. Скажімо чесно, що жоден з молодих гравців не провалився. Навпаки, всі хлопці показали футбол високої якості. Здавалося б, якщо у тебе проблема із голодом, то став цих, молодих і голодних. А в Полтаві ми знову побачили провали Морозюка, обрізи Хачеріді, невиразну гру Рибалки, Гармаша і Сидорчука, нефартового Ярмоленко. Ми побачили гравців, які не зуміли показати голоду. І не дивно. Але ж чому тренер, знаючи про проблему, не робить нічогісінько для її вирішення. Знову той самий склад розбавлений Циганковим, який самостійно не може ще вирішувати долі всіх матчів. А вся інша молодь залишилась за бортом. І це саме та молодь, яка і є голодною, яка вже довела, що має майстерність не гіршу за інших гравців першої команди.
Саме тому зараз, напередодні матчу із Бешикташем, я хочу висловити свою принципову позицію. Реброву треба або змінювати команду, продовжувати довіряти тим, хто вже показав себе у першій команді і показав дуже якісно, або його потягне ця команда на дно. Вибір за тренером. Поки що за ним. Хочу почути сьогоднішню конференцію. Хочу почути принципову позицію, що завтра в страті ми побачимо 4-5 молодих гравця. Тимчика, Очгаву, Оріховського, Бєсєдіна і Циганкова. Тільки така публічна позиція наддасть мені сил на завтра. Я не диктую склад. Я лише хочу побачити молодь. Молоді набагато краще зіграти цей матч. Бо вони голодні. Може і програють, але це досвід на майбутнє. Тому я закликаю йти на стадіон Динамо 6 грудня о 14-00 і побачити гру голодних. Бо я сподіваюсь, що саме на них буде зроблена ставка весною. Хай не на всіх, але ще 3-4 кращих гравця до тих, кого ми вже побачили – і буде реальне підсилення. Це і є єдиний шлях для нас зараз. Гру ж ситих я пропоную подивитись вдома. Бо мерзнути за таких кравців вже нажаль не варто. Вони декларують кожного матчу нові салогани. Дають регулярно нові обіцянки. Але від матчу до матчу все більше відчаю. Відчаю саме від безнадійності, безбарвності у грі. Хай звільняють місце для голодних.
Дякую за увагу!
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 199
Загрузка комментариев
