Регистрация, после которой вы сможете:

Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог

Ставить прогнозы
и выигрывать

Быть участником
фан-зоны

Зарегистрироваться Это займет 30 секунд, мы проверяли
Вход

Футбол як життя! Выбор редакции

2018-08-16 11:55 Хто пам’ятає фільм 1973 року Сергія Образцова «Кому он нужен, этот Васька?». Фільм про людську доброту ...

Хто пам’ятає фільм 1973 року Сергія Образцова «Кому он нужен, этот Васька?». Фільм про людську доброту до наших братів менших…

Впору запитати:а кому він потрібен, наш футбол, футбол нашого подвірря, нашого дитинства, нашої юності, нашої віри? Я не про депутатів, не про ФФУшників, не про олігархів.

Я про нас з Вами.

Так сталось, що в далекім моїм дитинстві нас, пацанів, займали три речі: футбол, кіно та книжки. В ті роки (на початку 60-их) літом, виходячи з хати, взявши тільки шкоринку хліба, политого олією та трохи підсолоненого, ми спочатку йшли купатись на Чорний Ташлик, а потім до втрати пульсу ганяли в футбол.
Яким тільки м’ячем ми не грали: й резиновим червоно-голубим зі смужкою по діаметру (резиновим, тому що слово «гума» я узнав десь в 4-5 классі), й волейбольним, й баскетбольним (важким, жовтим, з пупирішками). Ой, як було приємно, коли цей баскетбольний м’яч попадав в обличчя! Які ж мелодії дзвеніли тоді в голові! Чесне слово, ні Бітли, ні різні Смерічки не могли з ними тягатись! Попробуйте...
А якщо то був футбольний м’яч – шкіряний, зі шнуровкою, яка чомусь завжди попадала на чоло, коли ми головою приймали м’яча – то це була вершина радості, кайф, як нині кажуть.

Ворота були з двох лозиняк з перекладиною, ніякою розмітки не було, були тільки границі поля, та й то не завжди. Але на цьому полі з ранку до вечора грали гаррінчі, пеле, вави, канєви, бобри, лобановські, базілєвичі, пеки (пам’ятаєте «Пекині бутси»), кандідови та інші легенди наших дитячих марень . Мабуть легше згадати тих, хто на тому полі не грав.

"Апсай" (так ми звали – офсайд), чомусь "корнер", а не кутовий, "мазила", "пас", "не мотайся" (тобто не фінти) й так далі – це слова нашого дитинства, що вкарбувались в голові, як бруківка в дореволюційних мостових.. .

Всі хотіли грати в нападі. Я не був виключенням. Але трохи пізніше, прочитавши книгу «Воротар» нашого динамівського воротаря Олега Макарова, «Воротар республіки» Лева Кассіля, а потім ще й побачивши фільм «Третій тайм», став марити про гру в воротах. Хотів бути воротарем. І все. Я був невисоким, але в ворота ніхто не хотів ставати, так що цей пост віддавали мені з радістю.

А потім, втомившись, ми сідали на траву й розказували один одному байки про футбол, які для нас були не байками, а щирою правдою. Мабуть всі знають (а дехто й бачив!) про мавпу в ворота, пов’язку на правій нозі, що сигналізувала, що нею було заборонено бити. Ще не було телебачення, не було інтернета, але ми знали все. Так нам здавалось і так нам вірилось.

І сиділи рядом ті, що повиростають й стануть заступником міністра внутрішніх справ України, директором заводу Арсенал в Києві, професором - головним кукурудзоводом Росії, конструкторами, агрономами, депутатами різних Рад, генералами й офіцерами, виконробами, робітниками, колгоспниками, і ті, що відсидять по декілька років по різним вязницям, і ті що зіп’ються в майбутньому. Але всі ми були закохані в футбол, марили ним. І тоді, й нині. Перше кохання ніколи не забувається.

Не було телебачення (першу телевізійну трансляцію я побачив лише в 1964 році, коли мені вже було 11 років), але всі знали як голи забиває Канева, що Балерина Лобановський кладе м’яча в ворота прямо з корнера, а Пеле з Гарінчою вдвох по тричі накручують всіх гравців суперника. Слово « Сантос» ми й не чули, але ми знали , що бразильці найкращі в світі гравці. Друзі, яке ж було наше розачарування, коли в 1966 році ми побачили як спочатку угорці, а потім португальці виграють у легендарних бразильців. Нам показалось, що світ рушиться.

Головною командою для нас було Динамо. Київське Динамо. Про московське, а тим більш про тбіліське, ми тоді й не чули. А Реал, Барселона, Інтернаціонале (так тоді називався Інтер) - це були в зрівнянні з киянами сільські команди. Прізвища киян для нас звучали, як імена дівчат, в які ми закохались потім, трохи пізніше, а може дехто вже й тоді..

І ось 1964 рік. До нашого села Рівного почав досягати телевізійний сигнал з Кіровограду, який від нас знаходився на відстані десь 45-50 км. Перший футбол, що я побачив по ТВ, була гра в фіналі Кубка СРСР, коли кияни обіграли команду із Куйбишева - «Крила Рад». Єдиний гол тоді забив Канєвський. Картинка на екрані телевізора була така собі - сіра, бліда, ніяка, але я й нині пам’ятаю цей гол. Друзі, той матч перевершив захоплення й фільмами Три мушкетера, Бродяга (більше індійських фільмів я не дивився), Гусарська балада і навіть «Великолепной семеркой» с поголеним наголо Юлом Бріннером. Це був кайф. Це був шок. Це було щастя.

Це був наш футбол. Футбол як життя. Весь світ – театр, а для нас весь світ був футбол.
Не результат, а гра, насолода грою.
Так результат був важливий, дуже важливий. Але для нас була важлива була сама гра. Гра була життям. А якщо ми ще й вигравали, або вигравала наша команда, то радість рвалась з грудей, як тринітротолуол з оболочки гранати.

Й зараз, проживши багато років, пройшло вже більше півстоліття с тих пір, читаючи коментарі та дописи, я задаюсь питанням: а кому потрібен той наш футбол? Футбол, що був як радість, як щастя; футбол як дитинство, як сон, як кохання, як сто грам, накінець.

Невже ми стали раціональнами вельмишановними особами, персонами, й забули дитинство, щастя гри, радість прориву , забули як дзвенить м'яч, залітаючи в будяки або в вікно дядьки Івана. Не хотілось би. Бо ми всі родом звідти, з дитинства.

Невже навідь для нас болільників футбол вже став ремеслом? Не радістю, а фанатизмом, не щастям, а битвою за щастя.

Відповіді я не находжу. На жаль….

Але вірю в футбол!

Дякую, з повагою, Скіф.

16.08.2018, 11:55
Skyf
Статус:
Наставник (3896 комментариев)
Подписчиков:
16
Медали:
Выбор редакции × 23
Топ-матчи
Чемпионат Украины Ворскла Заря 0 : 0   23 сентября 19:30
Чемпионат Испании Бетис Атлетик - : - 23 сентября 21:00
Чемпионат Италии Фрозиноне Ювентус - : - 23 сентября 21:30
Чемпионат Испании Барселона Жирона - : - 23 сентября 21:45

Еще на эту тему

Самое интересное:

Лучшие блоги
Loading...
Пополнение счета
1
Сумма к оплате (грн):
=
(шурики)
2
Закрыть