Колись давно в спортзалі однокласник спитав мене: «Ти ось ту вагу піднімеш?» Вага була солідна, але я її вже не раз брав, тому і відповів: «Та запросто!» Підійшов до штанги потягнув її нагору, а вона, зараза, впирається, я її - вгору, вона тягне вниз, піднявши трохи вище пояса, я впустив її, і штанга глузливо бабахнула об підлогу. Стою чухаю потилицю і починаю розуміти що таке адекватне налаштування, правильна підготовка на здолання ваги.
Я думаю що серед усих збірних у Данії нема такої ваги (збірних), які б наша дружина не могла подолати, треба лише зробити правильні висновки з першого матчу і адекватно підійти до наступних.
На мою думку вчора наша збірна вцілому переважала чехів за показниками індивідуальної майстерності та командних дій, при цьому збірна України намагалася переграти суперника по всих статтях (пресинг, утримування м’яча, індивідуальні протистояння один в один, вивільнення з лабет пресингу суперника, кількість ударів по воротах, тощо), але не знала навіщо то треба. Наша територіальна та ігрова перевага замикалась сама на себе, претворюючись в самоціль і не несла великої загрози для воріт суперника. Чехи ж навпаки добре знали чого вони хочуть, тож не стали протистояти нам по всьому спектру футбольних достоїнств, дарма витрачати зусилля, а зосередились на обороні, на руйнуванні українського конструктиву і на зрячому пошуку, вичікуванню свого шансу в атаці.
В шахах є таке поняття, як форсований варіант – це комбінація, коли ходи передбачувані, легко читаються і вимагають від суперника однозначних відповідей, слідування яким часто в кінці веде до поразки, але відхід від них веде до негайної поразки. Під час форсованого варіанту активна сторона весь час на хід попереду, прикладом такого варіанту слугує гольова комбінація у фінала КВК 1986 року, після якої Олег Блохін забив гол:
http://www.youtube.com/watch?v=Lu-nkNwnY5M
Чехи форсованих варіантів дочекалися двічі, а наші лише один раз.
Що треба зробити, щоб наша команда не загрузала в чужих редутах? Треба всім підняти голову і «включити світло».
От скажімо Морозюк, вміло прикриваючи корпусом, стягує навколо себе кілька суперників і може утримувати м’яч, що похвально, а потім сміливо йде в обіграш на 3-х чоловік – молодець, нікого не боїться. Ось тільки для чого то робиться? Ситуація дуже нагадує ту, що часто повторюється в київському Динамо, коли, скажімо, Гусєв і Данило стягують на себе по 5 гравців, а потім дрібними стіночками намагаються прорватись через буреломи і частоколи ніг, вгнувши голову і нікого навколо не помічаючи. Так часто було у матчах з Брагою та інш. А треба «включити світло», тобто подумати про те, що якщо біля двох чоловік на невеликому (3х5) клаптику поля зібралося пів польового складу суперника, то значить десь є на полі пустота та існує тотальна чисельна перевага нашої команди, залишається негайно підняти голову і перевести (або самому, або через партнера) м’яча туди, де може включитись форсований варіант, а не вперто вгризатися в бетон. Я не кажу що треба відмовитись від флангових проривів, але треба постійно шукати кращі варіанти.
Ярмоленко, Коноплянка власне уміння витрачали на те, щоб не загубити м’яча під пресингом суперника, а не на загострення ситуації чи пошук форсованого варіанту. Правда треба, щоб і партнери допомагали. Футболістам без м’яча треба активніше пропонувати себе, щоб суперники не могли все передбачити, а партнер міг вибрати краще продовження.
Одним словом, треба безперервно читати і передбачати наперед ситуацію, постійно тримати ворота в полі зору, тоді можливо ефективно запрацює, наприклад, гармата Ракицького.
От як відбувся гол у ворота чехів? Кравець відібрав м’яча і створилася ситуація сприятлива для форсованої комбінації. Кравець міг і сам спробувати прорватись через захисників, або одразу пробити, але, оцінивши ситуацію, він на блюдечку виклав м’яча Білому, той міг віддати пас в центр, або згарячу вдарити, але він теж оцінив ситуацію, тримаючи в полі зору ворота, і холоднокровно поклав м’яча із точки в точку.
Треба пам’ятати, що такі моменти будуть завжди з любим суперником і траплятимуться обов’язково до останніх секунд, треба лише активно їх шукати, створювати, чекати і, якщо трапилась нагода, бути готовим реалізовувати їх. Проти лома гострих атак, контратак і стандартів безсильна будьяка збірна, просто гостроту треба створювати, без неї нічого не можна виграти.
І останнє: відчай, безнадію, психування, спори з арбітром треба залишити суперникам і не тільки сьогодні, а на все життя, що залишилось. Всю енергію, емоції треба пускати на зусилля та дії, що направлені на перемогу.
Перемога і удача любить сильних, тож будьте сильними, наші дорогі українці.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
