Регистрация, после которой вы сможете:

Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог

Ставить прогнозы
и выигрывать

Быть участником
фан-зоны

Зарегистрироваться Это займет 30 секунд, мы проверяли
Вход

В Сочи «расписывали» чемпионат под водку и шашлык

2018-01-16 12:50 У 1970-ті не існувало не лише інтернету, а й вільної преси взагалі. Усе, що друкувалося в ... В Сочи «расписывали» чемпионат под водку и шашлык

У 1970-ті не існувало не лише інтернету, а й вільної преси взагалі. Усе, що друкувалося в газетах і журналах та передавалося по радіо й телевізору, проходило попередню цензуру. Єдиним винятком був спорт, зокрема футбол, де результат матчу не можна було затвердити заздалегідь. Звідси й шалена його популярність у ті роки.

У кожному місті, де була футбольна команда, вболівальники щодня збиралися в певному місці й годинами обговорювали футбольні новини. У нас в Рівному це місце називалося «біржа». Там завжди можна було почути те, про що не писали в газетах і не показували по телевізору. Хто із футболістів куди переходить, якого тренера зрадила дружина, хто із гравців купив без черги авто чи отримав квартиру. Ці та подібні новини передавали із уст в уста, інколи у спотвореному вигляді. Але вибору не було — доводилося слухати, а потім вирішувати: вірити чи не вірити.

Найбільше тоді говорили про договірні ігри. Ними «радянський футбол» просяк настільки, що аби команди не ділили очки за домовленістю, спочатку запровадили післяматчеві пенальті після кожної нічиєї в чемпіонаті — 1973 року, а коли це не допомогло, додали так званий «ліміт нічиїх». Згідно з ним, команда не могла зіграти в чемпіонаті унічию більше восьми разів. За решту нічиїх очки не нараховували. Саме тоді й трапилася зі мною ця історія.

Навесні 1979 року із передсезонних зборів у Сочі повернувся мій колишній однокласник-футболіст. Він побував там уперше і тому розповів багато цікавого. Наприклад, що після тренувань, на яких футболісти, як писали у газетах, «закладали фундамент фізичної підготовки», тренери й адміністратори команд ішли ввечері до ресторану. Водночас футболісти, у яких був «режим» лазили через паркан, аби купити спиртне й «розслабитися», доки начальства немає.

У тому ресторані тренери не лише вечеряли, а й обговорювали наступний сезон. Він у ті часи розпочинався навесні. За горілкою, вином і шашликом тренери «розписували» наперед чи не ввесь чемпіонат. Домовлялися, хто кому віддасть очки за минулий сезон, хто «позичить» із віддачею за рік тощо. Купувати матчі тренери не могли — не мали грошей. Хіба що пропонували команді віддати свою премію за перемогу суперникам, які цій перемозі сприяли.

Одним із найбільших авторитетів серед тренерів тоді був Нодар Ахалкаці. Його «Динамо» із Тбілісі стало перед цим чемпіоном СРСР, видавши на фініші серію перемог. Наступного року тбілісці чемпіонство не планували. По-перше, слід було віддати очки, «позичені» восени для чемпіонства. По-друге, команду чекав перший і, як виявилося, останній в її союзній історії Кубок європейських чемпіонів, успішна гра в якому змусила б забути про невдачі у чемпіонаті.

У загальних рисах про це знали всі, але я отримав унікальну інформацію. За словами мого однокласника, саме в Сочі Ахалкаці ще в лютому домовився із Віктором Носовим, який щойно очолив донецький «Шахтар», що 1979-го команди із Тбілісі та Донецька двічі зіграють унічию.

— А як же ліміт нічиїх? — запитав я.

— Ніяк, — відповів мій обізнаний приятель, — сказали дві нічиї, значить, дві нічиї!

Той сезон складався для «Шахтаря» просто казково.

Команда вперше у своїй історії йшла на першому-другому місці й претендувала на титул чемпіона. Виїзний матч із тбіліським «Динамо» підопічні Віктора Носова зіграли у травні 0:0 — чудовий результат, нічия із чемпіоном на його полі. Гра другого кола в Донецьку відбулася 6 жовтня, за сім турів до фінішу чемпіонату. На той момент тбіліське «Динамо» вже вичерпало «ліміт нічиїх», тож нічия очок команді не приносила. Я ж пригадував березневу розмову з однокласником, який запевняв, що «про нічию домовлено».

Тоді в Рівному була одна програма телебачення. Тож по телевізору можна подивитися лише один матч туру. Про те, як проходять інші, можна було довідатися по радіо — о пів на дев’яту вечора транслювалася так звана «перекличка», коли вмикали то один стадіон, то інший, а коментатор ледь устигав назвати поточний рахунок. У Донецьку на початок «переклички» з рахунком 3:1 перемагало тбіліське «Динамо». До закінчення гри залишалося 15 хвилин.

Зізнаюся, я щиро цьому зрадів. Бо тоді не міг іще до кінця повірити своєму однокласнику, який цинічно стверджував, що в нашому футболі «все схвачено» і що все вирішують «бабки». Зібрався зателефонувати йому, аби сказати, що він мені збрехав і насправді тбіліська та донецька команди не домовлялися про дві нічиї. Залишилося лише дочекатися завершення матчу.

Що було далі, ви, напевно вже здогадалися. Ось що написав тоді про матч «Шахтар», Донецьк — «Динамо», Тбілісі кореспондент газети «Советская Донеччина» на прізвище Шейко:

«Перед матчем состоялись проводы на тренерскую работу ветерана «Шахтера» В. Яремченко, который закончил свои выступления в большом футболе.

А матч этот ожидали, понятное дело, с особенным волнением. Ведь должны были встретиться лидеры, один из которых чемпион прошлого года!

В субботу грузинские футболисты вышли на поле донецкого стадиона «Локомотив» после блестящей победы над английским «Ливерпулем». А горнякам последние игры не принесли радости, им нужно было себя реабилитировать.

Встреча складывалась чрезвычайно остро и драматично. Уже на десятой минуте имел ­возможность отличиться Н. Федоренко, после отличного паса В. Старухина. Хозяева поля продолжали наступление. Но первый гол был забит в ворота Ю. Дегтярева: гости разыграли нехитрую комбинацию, и В. Коридзе ударом с острого угла пробил точно. Однако пропущенный гол не смутил футболистов «Шахтера». Они продолжают атаковать. С правого фланга делает нацеленную передачу В. Малый, мяч хорошо принял В. Старухин, вышел близко к воротам и... не забил.

Эта неудача горняков подтолкнула к решительным действиям гостей. Они еще дважды добиваются успеха. Сильным прицельным ударом В. Коридзе опять забил гол, а затем Д. Кипиани выбежал на прострельную передачу и послал третий мяч в ворота «Шахтера». Правда, перед этим В. Роговскому удалось отквитать один гол. На перерыв футболисты пошли со счетом 3:1 в пользу гостей.

Что же принесет второй тайм? Он начался атаками хозяев поля. Однако грузинские футболисты, имея солидный запас голов, играли уверенно и четко. Между тем горняки проявили чрезвычайную волю к победе. И наконец, на 77-й минуте матча В. Старухин забил свой двадцать первый гол в этом чемпионате, а затем поразил ворота и Н. Федоренко. 3:3! Вот что значит настойчивость, целенаправленность, умение мобилизоваться и бороться до конца! Это дало горнякам очень важное очко. Динамовцам ничья не принесла очков. Однако «Шахтер» этим матчем тоже уже исчерпал свой лимит ничьих.

Игра вышла действительно чрезвычайно захватывающей, напряженной. Такой, по-видимому, мы еще не видели.

Теперь у горняков 38 очков и они занимают второе место в турнирной таблице».

Я тоді не зателефонував однокласнику. Не до того стало.

Думав, скільки ще «чрезвычайно захватывающих матчей» нашого футбольного чемпіонату були насправді зрежисовані в ресторані міста Сочі. І не розповідав про це нікому. Бо ж доказів немає — можливо, воно й само так склалося. Хіба не можуть дві команди зіграти внічию — 3:3? Коли ж за три роки потому тренери Носов та Ахалкаці знову зіграли в Донецьку 3:3 після нічиєї у Тбілісі, я не телефонував своєму знайомому «знавцю». І не тому, що він на той час уже поїхав «за бабками» виступати за іншу команду, а тому що напевно знав — жодних «договірняків» у нашому футболі немає й ніколи не було.

Запитаєте, навіщо я розповів цю давню історію? А для того, щоб і ви подумали про те, яку довгу й славну історію має принциповість і непідкупність наших кришталево чесних футболістів і тренерів.

2 рази тбіліське «Динамо» ставало чемпіоном Радянського Союзу. Уперше — 1964 року. Тоді в додатковому матчі грузинські футболісти обіграли московське «Торпедо» — 4:1. Удруге — 1978-го, що дало право заявитися до Кубка європейських чемпіонів. Там підопічні Нодара Ахалкаці переграли англійський «Ліверпуль», тодішнього володаря трофея.

Микола НЕСЕНЮК

«Шахтер» грозил уйти в Россию

16.01.2018, 12:50
Топ-матчи
Лига Европы Милан Лудогорец 1 : 0   22 февраля 22:05

Еще на эту тему

Самое интересное:

RSS
Новости
Loading...
Пополнение счета
1
Сумма к оплате (грн):
=
(шурики)
2
Закрыть