несенюк

Відомий журналіст Микола Несенюк висловився на тему першолігового клубу «Скорук», який носить назву свого власника — Максима Скорука.

«В надрах українського футболу завжди можна знайти щось цікаве і навіть унікальне. Здавалося, кого нині здивуєш «футбольним клубом», заснованим десь у селі місцевим скоробагатьком і оперативно виведеним своїм хазяїном у «професіонали»?

У вищому дивізіоні маємо таких декілька. «Колос» із Ковалівки, де жителів менше ніж місць на стадіоні, «Інгулець» із Петрового, де цей стадіон ще не збудували, «Минай» із прикордонного Минаю...

Від інших згадані «клуби» відрізняються тим, що їхні власники не заморочувались, як інші, фінансуванням хоч трохи хоч комусь відомої футбольної команди, а просто заснували свої «клуби» поруч із власними маєтками і тепер туди мусять їздити і «Шахтар», і «Динамо», і «Дніпро»...

У нижчих лігах таких «клубів» теж вистачає. Але є серед них одна родзинка — команда чи то пак «клуб» під назвою «Скорук», що виступає у першій лізі і представляє село Томаківка із придніпровських степів. Унікальність цього «клубу» полягає в тому, що він носить ім’я свого власника — Максима Скорука. І хоча офіційно команда названа іменем не Максима, а його батька, якого вже немає серед живих, це нічого принципово не змінює. Бо тепер усі інші небідні українці, які витрачають гроші на утримання футбольних команд, виглядають як лохи!

Ну не здогадалася родина Засух назвати команду із Ковалівки «Засухою», ніхто не підказав найменувати «клуб» із Петрового «Поворознюком», а команду із Минаю — «Пересоляком»...

«Хіба так можна було?» — розгублено дивляться тепер вони один на одного. А чому, власне, ні? Бо ж практично кожна українська футбольна команда могла би за прикладом «Скорука» носити ім’я свого власника, або когось із його родичів. Чинний регламент цього не забороняє. Плати гроші і називайся як завгодно!

Пригадуєте як у дев’яності мов гриби після дощу виникали кафе та ресторани із жіночими іменами? Їхні власники робили тим самим приємно своїм матерям, жінкам, дочкам та двоюрідним сестрам. Врешті майже всі згадані заклади харчування згодом або збанкрутували, або перетворилися на брудні забігайлівки. Тому що ім’я таки має значення. І тому «Шахтар» у нас, сподіваюся, ніколи на стане «Ахметовим», «Динамо» — «Суркісом», «Зоря» — «Геллером», «Олександрія» — «Кузьменком», «Верес» — «Надєїним» і так далі. А може дарма я такий оптиміст?», — написав Несенюк на своїй сторінці в мережі Facebook.

У свідоме життя я колись увійшов будівником комунізму. Про комунізм тоді говорили по радіо і телевізори до комунізму кликали численні гасла, які я бачив усюди щойно навчився читати.

Читать полностью →

Відомий журналіст Микола Несенюк — про поразку київського «Динамо» від турецького «Фенербахче» (0:2) у вчорашньому матчі заключного, 6-го туру Ліги Європи.

Читать полностью →

Відомий журналіст Микола Несенюк — про виступ київського «Динамо» в груповому етапі Ліги Європи. Нагадаємо, "біло-сині" в своїй групі достроково зайняли останнє місце.

«Днями хтось із футбольних експертів заявив, що нинішнє київське „Динамо“ нагадує йому „Барселону“. Звісно, що з нього почали глузувати. І дарма. Бо мені нинішнє „Динамо“ теж нагадало „Барселону“. Таку, якою вона була рівно чверть століття тому — восени 1997-го.

Нагадаю, що тої осені славетна „Барселона“ вибула із Ліги чемпіонів на груповому етапі двічі програвши київському „Динамо“. Спочатку в гостях 0:3, а потім вдома 0:4.

Як забути ту шалену істерику, що охопила тоді українських журналістів? Вони в один голос підносили „Динамо“ до небес, оголошуючи гравців суперзірками, а тренерів геніями та чудотворцями. Чому ні? Вони ж бо вщент розбили саму „Барселону“!

Що було далі всім добре відомо — вже навесні все стало на свої місця. „Барселона“ продовжила здобувати всі можливі трофеї та титули, а „Динамо“ — згадувати про ті дві перемоги, які так і залишились останніми.
Але ж було! „Барселона“ у тих матчах восени 1997-го справді виглядала безпорадно! Точно як нинішнє „Динамо“, яке її тодішню дуже нагадує», — написав Несенюк на своїй сторінці в мережі Facebook.

Відомий журналіст Микола Несенюк торкнувся теми спеціфіки нинішнього чемпіонату України.

«Чотири роки поспіль — з 1985 по 1988 — я проводив у грудні футбольний турнір серед будівельних організацій Рівного на приз багатотиражної газети, у якій тоді працював. Чому в грудні? Така тоді було у нас мода — грати у футбол на снігу, на льоду або у грязюці, коли була відлига.

Шістнадцять аматорських команд грали „навиліт“ два тайми по 25 хвилин без перерви — роздягалень у парку, де проходив турнір, не було. Починали о десятій ранку в першу суботу грудня і встигали зіграти до сутінків чотири матчі. У неділю ще чотири, наступної суботи чвертьфінали, а назавтра півфінали і фінал!

Звісно, що глядачів на тих матчах не було за виключенням друзів та знайомих гравців, які грілися в автобусах, виділених управліннями для транспортування команд. Та й грали команди не для глядачів, а для себе, набираючись у вихідні сил та емоцій для своєї основної роботи будівельниками.

Це було дуже давно і я про ті турніри вже забув. Згадав лише тепер, коли ігри чемпіонату України з футболу із міркувань безпеки теж проходять у денний час і без глядачів. Не буду порівнювати майстерність сучасних футбольних професіоналів з майстерністю футболістів-будівельників 80-років минулого століття. Але емоцій і бажання грати у тих аматорів було, здається більше. Вони тоді уявляли себе гравцями „Динамо“, матчі яких дивилися ввечері по телевізору. Про гру вдень і без глядачів ніхто тоді і подумати не міг. І війни тоді не було...», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Відомий журналіст Микола Несенюк вкотре торкнувся теми про неможливість проведення чемпіонату України за кордоном, згадавши при цьому ідею об’єднаного чемпіонату України та Росії, яка була присутня в медійному просторі с десяток років тому.

«Десять років тому восени 2012-го чи не щодня з’являлася ще ода новина щодо планів спільного російсько-українського футбольного чемпіонату. Оскільки я знав, що це неможливо, оскільки порушує статут ФІФА, то спочатку не звертав на це уваги. Думав, що затихне саме.

Не затихло. Упродовж наступного року то тут то там хтось із українських „експертів“ заявляв що це „очєнь інтєрєсна“. А чимала частина журналістів обговорювала російську ініціативу із радісним поросячим вереском.

Тоді я збагнув, що це не просто так. Футбольною ніби пропозицією російська сторона перевіряла реакцію нашої футбольної спільноти на пропоноване „об’єднання“. Бо коли футбольні уболівальникии не проти, то й інші теж.

Я тоді кілька разів писав про те що спільний футбольний чемпіонат можливий лише в одному випадку — приєднання України до держави-ініціатора. Але мене і ще кількох, хто все розумів, тоді не чули. А у 2014-му вже було пізно. Тепер ніхто про той міфічний чемпіонат не згадує. Гадаєте що порозумнішали?

Ще навесні я пояснював, а потім повторював, що проведення чемпіонату України з футболу за кордоном юридично неможливе бо протирічить статуту ФІФА. І що? Досі то тут то там згадують про можливість проводити матчі нашого чемпіонату у Польщі чи деінде.

Ну що це за звичка обговорювати неможливе? Де межа невігластву?

Продовжувати не буду. Лише нагадаю, що футбольний чемпіонат України може проводитись лише в Україні або не проводитись взагалі. Вірю, що все буде добре і повернення футболу на наші стадіони буде повним і остаточним. Бо на війні ми захищаємо від „обєднувачів“ разом із усім іншим і наш футбол», — написав Несенюк на своїй сторінці в мережі Facebook.

Відомий журналіст Микола Несенюк на тлі останніх невдач київського «Динамо» поміркував на тему значущості фактора успіху у футболі.

Читать полностью →

Відомий журналіст Микола Несенюк — про поразку київського «Динамо» від донецького «Шахтаря» (1:3) у вчорашньому матчу 7-го туру чемпіонату України.

«Востаннє таке було майже півстоліття тому — у вересні 1975 року в СССР не показали по телевізору перший матч суперкубку Європи між «Баварією і „Динамо“. Німці вимагали за трансляцію гроші, яких не отримали. Як наслідок, виграш киян і супергол Блохіна, за який йому потім дали „золотий м’яч“, ніхто у нас тоді не бачив. Довелося вигадувати легенди.

Вчора до легенд справа не дійшла. І тому що гра між „Шахтарем“ та „Динамо“ в чемпіонаті України це аж ніяк не суперкубок Європи, і тому що матч таки побачили кілька тисяч передплатників каналу-транслятора. Решта можуть подивитись огляд гри, що є у відкритому доступі.

Чого вчора не побачили українські футбольні уболівальники, які не змогли подивитись трансляцію гри? Вони не побачили, що криза в „Динамо“ триває і провал команди на старті сезону вже нічим не виправдати. Тому залишається або відвернутися від команди, до чого закликають деякі „знавці“, або продовжувати підтримувати „Динамо“, очікуючи від власників клубу виправлення допущених помилок а від футболістів — максимальної віддачі у наступних матчах. Тому що невдачі минають, а „Динамо“ буде завжди!», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Відомий журналіст Микола Несенюк — про поразку київського «Динамо» від французького «Рену» (1:2) у вчорашньому матчу 3-го туру групового етапу Ліги Європи.

«Перед кожним матчем київського „Динамо“ чекаєш футбольного дива. Саме так називав колись забитий м’яч Віктор Маслов, перший динамівський тренер, якого я пам’ятаю. Тож кожна гра — це очікування цікавої гри, забитих м’ячів і, звісно, перемог. Так буває далеко не завжди, але так вже привчило нас „Динамо“ за довгі роки — перемоги мають прийти! Навіть коли для цього немає видимих підстав.

Приблизно так все виглядало і перед виїзним матчем з „Ренном“. Затяжна серія невдалих ігор, що почалася у серпні поразкою від „Бенфіки“, триває вже другий місяць і покращення не видно. Але ж так не може бути завжди! Тому і поєдинок з „Ренном“ очікувався як такий, що перерве нарешті смугу невдач.

На жаль, все було так, як і раніше. Гра стала майже точною копією виїзного протистояння з „Фенербахче“ у вересні. Та ж сама повна ігрова перевага господарів. Ті ж самі напіватаки „Динамо“, які чомусь завершувалися передачею своєму воротарю, те ж саме безглузде катання м’яча біля власних воріт із ризиком помилитися, що стало вже „візитівкою“ нинішнього „Динамо“... І врешті закономірний гол у наші ворота. А потім маленьке диво у вигляді нашого м’яча у чи не єдиній справжній гострій атаці. А потім знову те ж саме і як підсумок — пропущений гол на останніх хвилинах.

Що залишається? Нічого, окрім очікування дива. Того самого, що створили вчора Дубинчак, Бєсєдін, Буяльський та Циганков,коли забивали той єдиний гол. Диво точно буде, його не може не бути! Не сьогодні так завтра! А тому, хто у це не вірить, нагадаю, що сім місяців тому ми взагалі не знали що з нами буде. А тепер виявилось, що ми є, і навіть вболіваємо за футбол!», — написав Несенюк на своїй сторінці в мережі Facebook.

Відомий журналіст Микола Несенюк висловився щодо гучної історії про те, що матч 7-го туру чемпіонату України «Шахтар» — «Динамо» міг відбутися у Лондоні.

Читать полностью →