Пользователи → A.C.A.B. → блог

Самісінькому центрі Києва, біля підніжжя Черепанової гори, розташований один з найбільших у Європі комплекс спортивних споруд, який з 1996 року має назву "Національний спортивний комплекс "Олімпійський". Його центральною частиною є велика спортивна арена з футбольним полем, легкоатлетичними доріжками та двоярусними трибунами для глядачів 

Днем народження стадіону вважається дата 12 серпня 1923 року, коли на "Червоному Стадіоні ім. Л. Троцького" були проведені перші змагання першої Олімпіади Київщини. Проект стадіону був розроблений молодим інженером Л.І. Пільвинським. Для південної і східної трибун використали схили Черепанової гори. З уламків будівель збудували північну та західну трибуни, засипавши їх землею. 

Особливу увагу будівництву стадіону приділяв угорський політичний діяч-інтернаціоналіст Лайош Гавро, який 1924 року був військовим комісаром Київської губернії. Саме йому належить ініціатива створення Червоного стадіону. І завдяки Гавру це будівництво таки почалося.

Назва "Червоний стадіон ім. Л. Троцького" була визначена за революційними традиціями того часу. Червоний колір у назвах багатьох споруд домінував ще багато років. Ім'я Л. Троцького ( Троцький (Бронштейн) Лев Давидович – Народний комісар військових і морських сил СРСР, з 1926 року за партійний ревізіонізм виведений з Політбюро ЦК ВКП(б), а наприкінці 1927 року – зі складу ЦК, висланий з СРСР і вбитий за кордоном) в назві стадіону значилося тільки 1923 року.


У 1924 році на стадіоні було трохи розбудоване футбольне поле 120х70 метрів з орієнтацією захід-схід. Навколо зовнішнього периметра поля облаштували бігові доріжки, а також звели роздягальні й душові.
Отак поступово стадіон змінював своє обличчя.

 З 1925 року на Червоному стадіоні проходила більшість матчів на першість міста. Тут святкував перемоги й легендарний київський "Желдор", в якому виступали найкращі київські футболісти Ямковий, Весеньєв, Товаровський, Бардадим, Шевцов, Бойко, Долгов і Фенхель, а трохи пізніше –Гончаренко, Свиридовський, Поталов та інші.

А от 1928 року на святкуванні чергового Дня фізкультурника на Червоному стадіоні дві тисячі спортсменів міста своїми тілами створили й продемонстрували величезну яскраву піраміду у вигляді п'ятикутної зірки.

Саме Червоний стадіон з перших днів свого існування дав великий поштовх розвитку масового спортивного руху в Києві. На ньому формувалася майстерність гравців того часу, проводилися вирішальні й принципові змагання. Він був на той час найкращою в місті футбольною ареною, тож до відкриття стадіону "Динамо" саме на Червоному стадіоні проводилися всі значні матчі першості Києва, міжнародні поєдинки збірних Києва з робітничою збірною Нижньої Австрії в 1927-1929 роках і збірної Києва зі збірною Робітничої спортивної асоціації Англії 1927 року. На цьому полі й київські динамівці приймали в ті часи своїх суперників з інших міст, а також був проведений найперший міжнародний матч "Динамо" – з робітничою збірною Нижньої Австрії ( 1929 рік – 3:4).

У 1934 року, коли Київ став столицею Української РСР, одразу постало питання про необхідність спорудження більшої спортивної арени, яка б відповідала підвищеним вимогам до фізичної культури і спорту в СРСР.
1935 року був оголошений конкурс на "підняття" Червоного стадіону на більш високий рівень, переможцем якого став проект молодого архітектора Михайла Гречини під назвою "Український республіканський стадіон". До речі, з ім'ям цього видатного українського архітектора пов'язані майже всі зміни та реконструкції стадіону. Упродовж півстоліття він піклувався про своє дітище.


За проектом генеральної реконструкції Києва, будівництво стадіону було передбачене на значній території, що межувала з Червоним стадіоном. Проектом на стадіоні були передбачені трибуни на 50 тисяч глядацьких місць. Мав бути збудований грандіозний "комбінат фізичної культури" республіканського значення, спортивна арена якого стала б однією з найбільших в СРСР – після стадіонів у Москві та Ленінграді. От що писала київська газета "Пролетарська правда" 20.06.35р.: "На базі нинішнього Червоного стадіону проектується новий республіканський стадіон площиною на 80 га. Це буде величний комбінат фізкультури… Будівництво стадіону розпочнеться в 1936 році…"


Розпочате будівництво нового стадіону не давало можливості проводити змагання на старій арені. Запрацювали на Червоному стадіоні екскаватори, трактори, підйомні крани. Виймалися кубометри землі, завозилися інженерні споруди. Якщо східні трибуни повторювали рельєф гори, то західні були штучними і містили адміністративний комплекс, до складу якого входили урядова трибуна, готель, спортивні зали та підсобні приміщення. Десятки тисяч киян працювали на будівництві стадіону. Воно стало всенародним. За п'ять років будівництва стадіону на фоні зеленого масиву парку, Черепанової та Госпітальної гір, нарешті, виросла футбольна арена з трибунами для глядачів, фізкультурний павільйон з роздягальнями, суддівськими кімнатами і лікарняними кабінетами. На трибуни вели широкі сходи з червоного граніту. Було змонтовано, відповідно до вимог того часу, системи освітлення та радіофікації. Широка алея, засаджена кленами, оточувала всі 36 секторів стадіону. Поруч, біля підніжжя Черепанової гори, були збудовані майданчики для волейболу, тенісу, баскетболу й городків. Трохи вище, на горі, були розташовані альтанки для відпочинку.


Головний вхід до стадіону повинна була прикрашати велична колонада з 22 колон коринфського ордену. Подібні колони київські зодчі вже використовували, оформлюючи павільйони Всеросійської промислової виставки. Але, на жаль, колонаду і внутрішній двір не добудували. І саме тут змушені були зробити тимчасовий вхід з боку вулиці Анрі Барбюса. Через нестачу грошей відмовилися і від монументального паркана.

Друге урочисте відкриття повністю реконструйованого стадіону, що отримав нову назву – Республіканський стадіон ім. М.С. Хрущова (Микита Сергійович Хрущов того часу був першим секретарем ЦК КП(б) України потім ЦК КПРС, 1964 року знятий з цієї посади), планувалося 22 червня 1941 року. Київське "Динамо" готувалося до матчу 22 червня з командою Червоної Армії з Москви. Газета "Пролетарська правда" від 21 червня писала: "Завтра в Києві відкривається найбільша в Україні фізкультурна споруда – Республіканський стадіон ім. М.С. Хрущова… Новий стадіон зможе одночасно обслужити 70 тис. глядачів. Оточене 36 секторами на 50 тис. місць пухнастим зеленим килимом видніється овальне футбольне поле міжнародних розмірів… З боку вулиці Анрі Барбюса височить струнка колонада. Це тимчасовий вхід на стадіон… За рішенням уряду УРСР республіканський стадіон разом в існуючим Палацом фізкультури і зимовим басейном становитимуть єдиний спортивний комбінат – центр навчально-спортивної роботи."

Барвисті афіші запрошували киян на відкриття стадіону-парку. Квитки на матч вже продавали. Але саме того дня, вранці 22 червня 1941 року розпочалася війна. Німецька армія перейшла кордон СРСР, на Київ впали перші фашистські бомби, і , звичайно, ні футбольного матчу, ні самого відкриття стадіону не відбулося. Розкуплені квитки ніхто не здавав. Їх оголосили дійсними – до кращих часів.

 вересня 1941 року до Києва увійшли війська завойовників. Почалися репресії проти мешканців міста, вводився новий окупаційний "порядок". Всім футболістам, що залишилися в місті, доводилося боротися за своє життя. Відомий футболіст київського "Желдора" Г. Швецов, який прийняв нову владу і поставився до неї лояльно, з власної ініціативи створив спортивне товариство "Рух" для спортсменів, що визнали нову владу. Швецов став граючим тренером футбольної команди цього товариства. Свої матчі "Рух" проводив саме на новому Республіканському стадіоні, який спочатку в газетах і серед населення мав неофіційну назву – стадіон Палацу спорту, а вже пізніше, за рішенням міського голови з подачі Швецова, був офіційно перейменований на Всеукраїнський стадіон.


Офіційно за часів окупації стадіон був відкритий 12 липня 1942 року. "З дозволу Штадткомісаріату та за допомогою Міської управи спортивне життя Києва відновлене.
Наданий для занять стадіон Палацу спорту (В.Васильківська) вівторками та п'ятницями являє центр жвавої спортивної роботи…


Першими почали змагання футболісти…
У неділю, 7 червня о17 год.30 хв. усі аматори футболу будуть мати можливість бачити перше відкрите змагання футбольних команд "Рух"- хлібзавод, яке відбудеться на стадіоні Палацу спорту.
Швецов.( З газети "Нове українське слово" м. Київ, 06.06.1942р.)

"Відкриття цього прекрасного величезного, майже на 60 000 чоловік, стадіону було призначене за совєтів на неділю 22 червня 1941 року. Ця дата добре пам'ятна кожному мешканцеві Радянського Союзу і, безумовно ввійде в історію людства… Але, з цілком зрозумілих для кожного причин, ні матч, ні свято не відбулись і були відкладені на невідомий час. І от тепер, 12 липня, більш як через рік, відбулося відкриття Українського стадіону. Хороша сонячна погода сприяла святу, і на відкритті було понад 15 000 чоловік, серед них багато представників німецької на союзних армій…


Цікавим футбольним матчем між командами спортивного товариства "Рух" та командою однієї з німецьких частин "Д.В." закінчилося відкриття Українського стадіону в Києві. Матч закінчився перемогою української команди…
Р.Д. ( З газети "Нове українське слово", м. Київ, 15.07.42р.)

Після визволення Києва від фашистських окупантів 6 листопада 1943 року, стадіон важко було впізнати. Під час війни його спеціально не бомбили ні наші, ні німці. Хоча випадкові влучення окремих снарядів таки траплялися. До того ж, на стадіоні "квартирувалися" війська – свої і чужі. Під час окупації в центральному павільйоні був німецький гараж. А, відступаючи, загарбники вивезли ажурні вхідні ворота й огорожу, вікна та двері, зруйнували водогін, освітлення, радіомережу тощо. Тож стадіон довелося відбудовувати. За справу взялися працівники тресту "Хрещатикбуд" ( потім – "Київміськбуд-4"). З допомогою мешканців міста майже за півроку стадіон було впорядковано.

Уже 25 червня 1944 року його урочисто відкрили. Символічно, що цього дня відбувся матч "Динамо"(Київ) – ЦБЧА(Москва), тобто той, який не відбувся 22 червня 1941року. На жаль кияни програли з рахунком 0:4.
"Комітет в справах фізичної культури і спорту при Раді народних комісарів УРСР: У неділю, 24 червня відбудеться велике спортивне свято, присвячене урочистому відкриттю республіканського стадіону імені М.С. Хрущова.
В програмі:
1. Художні спортивно-гімнастичні виступи добровільних спортивних товариств, учбових закладів м. Києва.
2. Виступи майстрів спорту з гімнастики, легкої атлетики та піднімання штанги.
3. Футбольний матч ЦБЧА (Москва) – Динамо (Київ).
Вхід до стадіону: з Червоноармійської та Прозорівської вулиць.
Початок свята о 17:00.
Вартість квитка 5 крб. Попередній продаж квитків в крамницях "Динамо", касах Стадіону, центральних театральних касах. ( З газети "Радянська Україна", м. Київ, 24.06. 1944р.).
Керівництво республіки й особисто М.С. Хрущов поставили перед архітекторами і будівельниками конкретне завдання щодо приведення споруди у відповідність довоєнним проектам і з обов'язковим доопрацюванням, по-перше, того, що не було свого часу зроблено (урядова трибуна, спортивний павільйон з колонадою, паркан тощо), а по-друге, вирішення питання освітлення футбольного поля для проведення матчів у вечірній час і встановлення сучасного табло. Табло не було взагалі аж до 1949 року, а результат матчу демонстрували на табличках, що вивішувалися на щоглах з драбинами, якими піднімалися працівники стадіону, щоб замінити таблички в ході матчу.

Роботи з ремонту й удосконалення стадіону гальмувалися нестачею значних капіталовкладень. У повоєнний час з цим було дуже скрутно. Саме тому перша реконструкція затяглася майже на п'ять років, а відкрили стадіон тільки 1949 року. От що писала газета "Київська правда" за 07.09.49р.:"…Вже повністю готове футбольне поле. Поверхня його засіяна багаторічними травами. Споруджені допоміжні приміщення для футболістів – роздягальні та душові кабіни. Навкруги футбольного поля обладнано чудову бігову доріжку – одну з кращих в країні. Ширина її сягає 10 метрів. Трибуни стадіону налічують 38 секторів, в них 47 756 сидячих місць… Тепер матчі на першість СРСР з футболу кияни дивитимуться на стадіоні імені Хрущова. 8 та 9 вересня тут зустрінуться команди першої групи: київські динамівці гратимуть з футболістами харківського "Локомотива".

На початку 50-х, нарешті, над трибунами південних ("черепанівських") воріт з'явилося дерев'яне табло. На фанерному щиті, розміром 6х3 метри, у металевому каркасі, зазначали назви команд і цифри рахунку у метровому діаметрі. Після кожного забитого м'яча працівник стадіону на спеціальній драбині піднімався нагору й змінював таблички на табло.

літку 1954 року завершилося будівництво головного фасаду стадіону – колонади зі службовим входом до внутрішнього двору адміністративного корпусу. Ці колони стали візитівкою стадіону.

Та головним досягненням того часу було встановлення у 1956 році чотирьох 45-метрових металевих башт із 320 гратчастими прожекторами загальною яскравістю освітлення на 500 люкс. З того часу футбольні матчі у Києві можна було проводити увечері. Також 1956 року на стадіоні з'явилося більш сучасне табло, з годинником посередині, оснащене електричними лампами, які висвічували рахунок матчу за командою оператора.

 У жовтні 1962 року Республіканський стадіон ім. М.С. Хрущова змінив назву на Центральний стадіон. Саме наприкінці того року на стадіоні демонтували старе табло і почали встановлювати нове електронне табло, придбане в Угорщині. 10 квітня 1963 року на матчі "Динамо"(Київ) – Спартак(Москва) глядачі вперше побачили на табло рахунок матчу із зазначенням хвилин, на яких були забиті м'ячі та прізвищ їхніх авторів.

Друга генеральна реконструкція стадіону була розпочата 1966 року. Оновити стадіон планувалося до святкування 50-тої річниці Жовтневої революції (1967 рік).

Проект реконструкції був розроблений архітекторами Київського зонального науково-дослідного інституту типового та експериментального проектування, а також Київпроекту ( М.І. Гречина – керівник робіт, Г.І.Гранаткін, А.М. Анищенко та М.Л. Губов). Основою цього проекту було спорудження другого ярусу трибун, змонтованого вперше у світовій практиці на оригінальних залізобетонних двоконсольних ригелях. Двоярусна чаша трибун стадіону була розрахована на 100 062 місця.'

акож, за цим проектом був, нарешті, побудований репортерський комплекс над верхнім ярусом західної трибуни, де на високих опорах були змонтовані коментаторські кабіни, а також споруджений трамплін для стрибків на лижах. Було встановлено й два нових електронних табло розміром 18х6 метрів: ліве показувало час, дату й температуру повітря, а праве – назву команд, рахунок матчу і авторів забитих м'ячів.

Утретє на капітальний ремонт і значну реконструкцію Центральний стадіон став 1977 року у зв'язку з прийнятим рішенням про залучення столиці України до проведення футбольного турніру ХХІІ літніх Олімпійських ігор 1980 року. Треба було, насамперед, підготувати футбольне поле для проведення матчів такого рівня, тому було вдосконалено дренажну систему поля, а ґрунт повністю замінили та засіяли травою. На східній трибуні була встановлена чаша для олімпійського вогню на оригінальних стійках. Також встановили чотири нові опори освітлення, висотою 82 метри. На кожній опорі знаходилися 132 лампи по 3,5 кВт кожна. Саме в період цієї реконструкції на території спортивного комплексу було збудовано ще два футбольних поля, майданчик для метання диску, ядра, спису та молота, новий унікальний трамплін, який мав вантову конструкцію.




До олімпійського футбольного турніру 1980 року стадіон повернув історичну назву – Республіканський.
20-27 липня 1980 року на стадіоні відбулися футбольні матчі учасників Олімпійських ігор – команд Алжиру, Іраку, Іспанії, Коста-Рики, НДР, Сирії та Фінляндії.

 1996 року стадіон отримав назву, якої він давно заслуговував – Національний спортивний комплекс "Олімпійський". Цей статус підтверджений Указом Президента України.
Під час реконструкції 1998 року за рахунок встановлення індивідуальних стільців, місткість стадіону зменшилась до 83 тисяч.



Нинішня реконструкція Національного спортивного комплексу "Олімпійський" розпочалася у серпні 2008 року в межах підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Архітектурні особливості 

Реконструкція стадіону НСК "Олімпійський" передбачає створення сучасної арени, нового символу Євро-2012 на базі старої споруди. У проекті реконструкції збережено існуючий автентичний насип нижнього ярусу і другого залізобетонного ярусу трибун. Новий стадіон поєднає 80-літню спортивну історію України, європейський досвід та надсучасні технології.

Згідно проекту реконструкції, "Олімпійський" залишиться універсальним стадіоном - багатофункціональною спортивною ареною для проведення і футбольних матчів і легкоатлетичних змагань міжнародного рівня.

З усіх спортивних арен, що готуються до Чемпіонату Європи з футболу у 2012році, НСК «Олімпійський» - найбільший – загальна місткість стадіону 70 050 місць, з яких під час матчів ЄВРО-2012 УЕФА використовуватиме 68 055 місць.

Сучасного обличчя стадіону надасть скляний фасад та покриття у вигляді підвісного навісу з напівпрозорої синтетичної мембрани, що накриватиме 100% глядацьких місць.

Інфраструктура стадіону відповідатиме вимогам УЄФА до стадіонів класу "Еліт" – з новою системою безпеки, збільшенням кількості підходів до стадіону та шляхів евакуації, системи відеоспостереження з моніторами і відеокамерами, інформаційно-комп'ютерними технологіями.

НСК «Олімпійський» вважається головним стадіоном майбутнього чемпіонату Європи. Саме на ньому відбудеться фінал змагання і церемонія закриття.

Замовник будівництва – Державне підприємство НСК "Олімпійський".

Генеральний проектувальник - компанія GMP (Німеччина)

Генеральні підрядники - Акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд", ТОВ "АК Інжинірінг", ТОВ «Завод Мастер-Профі Україна»

Здача в експлуатацію – осінь 2011 року

Інформаційні відомості:


Зміна назв Національного спортивного комплексу "Олімпійський"
1923р. – Червоний стадіон ім. Л. Троцького;
1924-1935рр. – Червоний стадіон;
1936-1938рр. – Республіканський стадіон ім. С. Косіора;
1938-1941рр. – Республіканський стадіон;
1941р. - Республіканський стадіон ім. М. Хрущова;
1941-1943рр. – Всеукраїнський стадіон;
1944-1962рр. – Республіканський стадіон ім. М. Хрущова;
1962-1979рр.- Центральний стадіон;
1980-1995рр.- Республіканський стадіон;
З 1996р. – Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

За матеріалами фондів Музею Спортивної слави України

Источсник: НСК "Олимпийский офицальний сайт

фОТО НСК Олімпійського у різні часи. 

Спортивне свято на Червоному стадіоні, 1925 р.

http://www.nsc-olymp.com/uk/news/249-big-lift-video

Майже 3 місяці тому на НСК «Олімпійський» відбулася одна з найочікуваніших подій з моменту початку реконструкції – підйом вантової системи даху. Тепер цю видовищну операцію, яка тривала з 22 по 31 березня 2011 року, можна побачити на власні очі у відеоролику на офіційному сайті стадіону.

Нагадаємо, що підготовку до «великого підйому» було розпочато ще у липні 2010 року, коли на трибунах «Олімпійського» почали встановлювати дерев’яні піддони для розкладки 80 пар радіальних вант. Вся вантова система вагою близько 800 тон була розкладена та зібрана на землі. Після чого протягом 10 днів була піднята на висоту понад 30 метрів за допомогою 160 гідродомкратів та закріплена на сталевому каркасі з 80 колон.

Компанія GFK оприлюднила результати дослідження "Імідж України та чотирьох приймаючих міст Євро-2012". Наводимо ключові моменти цього дослідження.

89% населення України та приблизно така ж частка населення приймаючих міст схвалюють проведення Євро-2012 в Україні, лише 3% населення України та 1-2% населення приймаючих міст не схвалюють. Водночас лише 73% вважають, що позитивний вплив Євро-2012 на розвиток країни перевищить витрати і можливі збитки від цієї події.

61% населення України очікує від Євро-2012 модернізацію інфраструктури, близько половини — залучення іноземних інвестицій, популяризацію України в світі
та наближення до Європи і менше третини — підвищення соціальної солідарності, в тому числі між Сходом і Заходом. Подібний розподіл думок спостерігається
серед населення приймаючих міст.

66% українців бояться, що державні інвестиції у Євро-2012 будуть розікрадені. Близько чверті переживають, що державні інвестиції не окупляться, близько 20% — що Україна не підготується до Євро-2012 і що багато людей переконаються у відсталості і бідності нашої країни, лише 10% вважають, що українцям буде некомфортно від напливу приїжджих. Подібний розподіл думок спостерігається серед населення приймаючих міст.

Лише 15% українців байдужі до футболу, 36% точно або можливо відвідають матчі, 49% не відвідають, але дивитимуться по телебаченню. В приймаючих містах
частка мешканців, хто точно або можливо відвідає матчі, становить від 38% до 49%.

Для українців найбільш привабливим приймаючим містом є Київ (його обирають 43% українців, що збираються відвідати матчі (без врахування мешканців приймаючих міст), далі йде Донецьк (41%), Львів (37%) і Харків (20%). Популярність Києва пояснюється тим, що місто скоріше всього прийматиме не тільки матчі групового етапу змагань, а й матчі більш пізніх стадій.

Більша популярність Львова та Донецька порівняно з Харковом серед населення України пояснюється тим, що до цих міст збираються їхати мешканці географічно близьких районів.

30% українців чекають від збірної України виходу в фінал змагання, 28% — виходу в півфінал, 33% вважають, що національна збірна потрапить до чвертьфіналу, лише 8% людей не вважають збірну України здатною переступити рубіж групового етапу змагань. Мешканці приймаючих міст є дещо менш оптимістичними з приводу можливості виходу української збірної вище чвертьфіналу.

Близько половини населення приймаючих міст готові спілкуватися з іноземними фанами та в разі потреби надати їм допомогу; близько чверті — здати їм кімнату із сніданком. Близько чверті мешканців приймаючих міст негативно ставляться до фан-зон через шум та сміття.

Загалом донеччани та львів’яни виявляють більше ентузіазму з приводу проведення Євро-2012, ніж харків’яни та кияни, мають більшу частку населення, що збирається відвідати матчі та фан-зони, виявляють більшу готовність спілкуватися з іноземними фанами та надавати їм допомогу та найбільше вірять в успіх національної збірної. Ентузіазм донеччан та львів’ян ймовірно пов’язаний з недавнім успіхом місцевих команд у даних містах, а також з особливою лояльністю львів’ян до Європи та європейців. Найбільш пасивне та скептичне ставлення до Євро-2012 виявляють кияни ймовірно через велику кількість приїжджих та перенасиченість життя столиці різними подіями. Отримані висновки щодо іноземних відвідувачів приймаючих міст є наступними:

93% іноземних відвідувачів знають про проведення Євро-2012 в Україні (переважно з телебачення та Інтернету). 22% з них точно відвідають матчі в Україні, 31%
— можливо відвідають, 24% — не відвідають, але дивитимуться по телебаченні, 8% байдужі до футболу.

51% іноземців, що збираються відвідати матчі в Україні, поїдуть до Києва, 30% — до Львова, 26% до Донецька та 25% — до Харкова. Популярність Києва пояснються тим, що місто скоріше всього прийматиме матчі півфіналу та фіналу, популярність Львова — з географічною близькістю до кількох центральноєвропейських країн, а також відносно більшою культурно-історичною привабливістю та розвитком туристичної інфраструктури.

Абсолютна більшість населення України ставиться до проведення Євро-2012 схвально або дуже схвально (89%), лише 3% опитаних висловили негативне ставлення,
решті опитаних байдуже. У приймаючих містах також лише 1-2% населення не схвалюють Євро-2012. Найменше підтримують Євро-2012 у столиці (33% тих, хто дуже схвально ставиться до події проти 40-42% в інших містах). Як ми побачимо далі, кияни постійно виявлятимуть менший ентузіазм з приводу різних аспектів
Євро-2012. Ймовірно це може бути пояснено тим, що кияни більш звиклі до різних атракцій та напливу приїжджих, ніж жителі інших міст, що призводить до певної «перенасиченості» життя в столиці, і проведення такого масштабного заходу як фінальна частина чемпіонату Європи з футболу для деякої частини киян асоціюється з додатковим клопотом.

Источник:GfK Ukraine

В пятницу состоятся матчи отборочного турнира Евро-2012. Сборная Германии может продолжить свою победную серию, которая насчитывает уже пять матчей. Сегодня Бундестим в историческом принципиальном поединке встречается со сборной Австрии. Трансляция этого матча запланирована на канале "Футбол". Начало - в 21:35.

Двух, казалось бы, бесспорных фаворитов ждут матчи-реванши. Сборная Хорватии, неожиданно уступив в марте грузинам, теперь рассчитывает набрать три очка и обойти в таблице сборную Греции. А французы начали отборочный турнир поражением в домашнем поединке со сборной Белоруссии. И хотя со временем все стало на свои места, от реванша подопечные Лорана Блана едва ли откажутся.

Отборочный турнир чемпионата Европы по футболу 2012 года

Группа А

16:00 - Казахстан - Азербайджан
21:35 - Австрия - Германия, ТВ - канал "Футбол"
21:45 - Бельгия - Турция

Группа В

20:30 - фарерские о-ва  - Словения
21:45 - Италия - Эстония

Группа D
21:00 - Румыния - Босния
21:50 - Беларусь - Франция

Группа Е
21:30 - Молдова - Швеция
21:30 - Сан-Марино - Финляндия

Группа F
21:00 - Хорватия - Грузия

Группа I
20:30 - Лихтенштейн - Литва

В штаб-квартирі УЕФА завершилася лотерея, яка визначила власників квитків на матчі Євро-2012. Протягом чотирьох днів спеціальна комп’ютерна програма навмання обирала щасливчиків, які зможуть придбати євротікети.

В УЕФА надійшла рекордна кількість заявок на квитки євротурніру – більше 12 мільйонів. З близько 1,4 млн. квитків у вільний продаж надійшло 41%, приблизно 500 тисяч бажаних перепусток. На один квиток в середньому претендувало більше двадцяти покупців. Решта ж квитків передбачена для таких категорій, як сім'я УЄФА, VIP-гості, пакети гостинності, інформаційні партнери, комерційні особи та національні федерації.

Лотерея проходила за зачиненими дверима. За роботою програми постійно стежив нотаріус, - повідомили в УЕФА. Комп'ютер, який здійснював лотерею у 25 разів потужніший за стандартний ПК і в 50 разів перевершує його за обсягом пам'яті.
Долю своїх заявок учасники лотереї дізнаються до кінця квітня. Кожного оповістять електронною поштою. Переможці лотереї отримають інструкцію щодо способу оплати виграних квитків.

Уболівальники, які не встигли замовити квитки на сайті УЕФА, матимуть нагоду купити їх за квотою Федерації футболу України. Наразі ФФУ та УЕФА обговорюють розмір квоти та формулу розповсюдження квитків. Ще одним шансом на отримання квитків залишаються акції від офіційних спонсорів УЄФА, які стартують у найближчі місяці.

В рамках Всеукраїнської акції «День довкілля» на території стадіону було висаджено ще 1282 дерева.

Безпосередню участь у висадці дерев взяли робітники Національного агентства з підготовки України до Євро 2012 на чолі з заступником голови цієї організації – Валерієм Жалдаком, Президентом АТ ХК «Київміськбуд» Михайлом Голицею, а також співробітники ТОВ «АК «Інжиніринг» та НСК "Олімпійський" разом з директором з експлуатації стадіону Володимиром Генінсоном.

За словами Надії Баскакової, директора фірми, яка розробляла проект озеленення НСК «Олімпійський», територія навколо головної арени країни перетвориться на справжній парк.

   Надія, які основні моменти Ви врахували,розробляючи план озеленення території?

- Робота на такому об’єкті як НСК «Олімпійський» – це велика відповідальність, тому ми підійшли до справи дуже ретельно, враховуючи усі можливі нюанси. Ландшафт території озеленення в основному представляє собою схили. Крім технічного укріплення вона потребує і укріплення природного. Тому ми вирішили зробити ставку на дерева і кущі з горизонтальною кореневою системою по типу ялівця, які сприяють укріпленню схилів. До того ж ці рослини потребують найменшої турботи. Загальна площа озеленення складає майже двадцять п’ять тисяч квадратних метрів, тому нам ніяк не можна обійтися без великих дерев як хвойних так і листяних. Всього їх буде висаджено триста п’ятдесят.

- За якими критеріями підбирався грунт для висадки?

- Для кожного дерева ми окремо розробляли свою ґрунтову суміш. Наприклад, до хвойних дерев додавали пісок, до ялівця - спеціальний дренаж і т.д. До того ж до кожної групи дерев розроблявся свій вид добрива.

  Як потрібно доглядати за цими деревами? 

- Ми дамо робітникам стадіону спеціальні інструкції і будемо наглядати за тим, як вони виконуються. Як правило, вони не дуже складні. Дерева потребують особливого догляду у перші два роки після висадки. Потім достатньо регулярного поливу і весіньо-осінніх приготувань. Ми даємо два роки гарантії на свою роботу.

- Чи не завадить росту дерев близькість будівництва? 

- Я вважаю, що абсолютно не завадить. Повірте, в центрі Києва є місця де екологічна ситуація набагато гірша, але ж дерева там ростуть і вже не один рік. Варіант поступового озеленення території я вважаю оптимальним. Площа висадки навкруги стадіону величезна, і якщо б ми почали роботи наприклад в липні чи серпні, то навряд чи б встигли впоратися до відкриття Олімпійського.

Нагадаємо, що всього на території НСК буде висаджено майже шість тисяч одиниць зелених насаджень. Усі роботи з озеленення території будуть завершені до тридцятого липня дві тисячі одинадцятого року.