Пользователи → auto-joker2 → активность

Понравился пост → По поводу "новости" от Кравчука

Прокомментировал пост → В какой футбол следует играть сегодня?

Вот, скажем, ''заштатные футболисты'' из ''заштатных клубов'' современного футбола, - вроде Родриго Муньиса или Джоша Каллена, - о существовании нашего зелёного деда даже не подозревают, его бредософию - никогда не читали, а поэтому - с чистой совестью в прошедший уик-энд забивают голы, точь в точь как ''неповторимые'' голы из его нарезок футбола прошлого :)

Подсуньте ему нарезку, например, Шеффилд Юнайтед - Фулхэм ( 3-3 ) последнего игрового дня PL и послушайте его аргументацию на тему: чем техническая оснащённость и скорости игроков из этого хайлайта отличаются от нарезки любой игры, скажем, 1978 года: лепет и нелепицы зелёных методологем :)), которые Вы услышите в ответ, не оставят никаких сомнений в диагнозе : ''Филармонический экспертный профанизм на фоне прогрессирующих процессов старения. Врожденные вредность и менторность.''

Поэтому, меньше его читайте, да и всё :) Или, уподобьтесь Муньису и Каллену - то есть, вообще не читайте! Разве что, как шараду :), когда хочется улыбнуться в наши непростые времена.

Понравилась новость → Український півзахисник «Манчестер Юнайтед» провів тренування разом із першою командою (ФОТО)

Прокомментировал новость → Михайло Мудрик: «Вчора зібралися з хлопцями в футбол побігати, а потім вийшли на Євро-2024»

Господи, какой же ты и правда кретин!... :)))

Кстати, об ''отправили на мыловарню'' - разве это не кощунственно? А из уст еврея, так тем более!... Или тебе можно?

Прокомментировал новость → Михайло Мудрик: «Вчора зібралися з хлопцями в футбол побігати, а потім вийшли на Євро-2024»

Ты можешь даже хранить колбасу в своих кепках - мне пофиг, честно :)

Прокомментировал новость → Михайло Мудрик: «Вчора зібралися з хлопцями в футбол побігати, а потім вийшли на Євро-2024»

Жень, ты всё же зря перестал в Штатах носить кепку: лишняя извилина от неё тебе бы точно не помешала! :))

Понравилась новость → Михайло Мудрик: «Вчора зібралися з хлопцями в футбол побігати, а потім вийшли на Євро-2024»

Прокомментировал новость → Михайло Мудрик: «Вчора зібралися з хлопцями в футбол побігати, а потім вийшли на Євро-2024»

Михаил молод, здоров, строен, богат и нравится девочкам, а большинство из тех, кто его здесь регулярно полоскают - старые, лысые, обрюзгшие, с больной печенью и давно уже не нравятся даже мальчикам! :)

Виртуальная зависть дряхлеющих самцов, - которые и в лучшие то свои годы по базовым показателям самости уступали Михаилу :) - в значительной степени и определяет тот поток такого всякого, на что и способен то только импотентирующий с каждым Новым годом всё больше и больше разум - и не только :) - дряхлеющих самцов :))

Последний хит из этой оперы, который мне довелось прочитать - вчера, после матча с исландцами, Михаил ходил по полю с каким-то не таким лицом! Выражение лица у Миши, понимаешь, было НЕ ТО!...
... Уморы!!! :)))

Михаилу - спасибо за игру! Сборной - спасибо за победу! Молодцы все.

Понравилась новость → Збірна України — на Євро-2024! Фінал плей-оф кваліфікації. Україна — Ісландія — 2:1. Огляд матчу, статистика

Прокомментировал новость → Футбольный агент: «Ну, и где сейчас Беседин, а где Яремчук?»

А в ''ЧемпиоНАТшипе'' нужен?... даже в сегодняшнем ''Шеффилд Уэнсдей'' форварды помастеровитее :))...

Впрочем, это ведь идеи от нашего Юджина-филитониста! А он здесь комментирует, как иные на заборах пишут - как не банальность, так глупость!
Хорошо хоть, маты не гнёт... хотя... его пресной писанине маты, может, и не помешали бы :))... не ума, так хоть какую нибудь пикантность добавили бы :)

Прокомментировал пост → Реал-МЮ. Розанов и Уткин, снова вместе...

Согласен с Вами.
Это, очевидно, какой-то диссонанс между интеллектом и ''русской душой'': когда умом ( а в интеллекте Уткину не откажешь ) всё понимаешь, но вот откуда-то оттуда, - то ли из души, то ли из подсознания - раз за разом вылазит что-то очень нутряное, что сидит внутри тебя и никакому Уму не подчиняется.

В другие времена, в других условиях: человек мог быть антинацистом, осознавать надвигающуюся на Германию катастрофу, участвовать в покушении на Гитлера, но при всём при этом... считать поляков ''недонацией'', а существование Польского государства - исторической ошибкой.

Наверное, такой себе ''диссонанс имперского сознания'' даже у людей с очень высоким уровнем IQ.

Прокомментировал новость → Иван Яремчук: «Когда началась война, записался в тероборону»

Март 1939-го, Карпатська Сiч, Роман Шухевич... ребята, о чём вы!?... у нас ещё полно людей, которые чтят ''матч смерти'' и думают, что война началась потому, что Украина, де, ''переписала историю''...

А именинника - с ДР! Здоровья!

Прокомментировал новость → «Матч смерти» в Киеве во время Второй мировой войны: факт или вымысел? Материал болгарского издания

Ты меня на износ берёшь? :))... Или под дурачка косишь?... Или твой поисковик Яндекс не выдаёт результатов запроса на украинскую историографию?...

Но я сегодня добрый, так что, поясню.

111 матчей - это матчи, факт проведения которых и их результат подтверждается данными периодических изданий - газет, журналов - оккупационных властей. При этом, нужно учитывать, что подписки периодических изданий на оккупированных территориях 41-44 гг - зачастую, неполны...
... из-за этого - мы получаем ещё 39 матчей, проведение которых только анонсируется сохранившейся периодикой, но результаты которых нам неизвестны ( не отражены в источниках ).
Итого: 150 матчей только по данным сохранившейся периодики.

Кроме этого, ещё о порядка 60-ти матчей мы имеем информацию из источников разного характера и происхождения ( дневники, письма, мемуарная литература, документация спортивных секция управ, спортивных обществ, допросы и свидетельские показания и т.п.). В одних случаях - там только упоминания о проведении, в других - упоминается и результат. В ряде случаев - в документах управ, комендатур, спортивных обществ - речь идёт только о мероприятиях по подготовке того или иного матча, а проведён он был или нет, источниками не подтверждено. Скорее да, был проведён, чем нет, не был, но для твёрдой исторической статистики этого недостаточно.

Поэтому - более 200 матчей или 200 +

Прокомментировал новость → «Матч смерти» в Киеве во время Второй мировой войны: факт или вымысел? Материал болгарского издания

Для всех особо ''одарённых'' и ''внимательно-дотошных'' исследователей этого вопроса - в нижнем правом углу плаката к этому матчу немцы специально напечатали: '' Цiна квитка 5 крб.''...
Работа с первоисточниками, как я погляжу - это твоя сильная сторона!

https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D1%87_%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%96#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB%3ADeath_match_bill.jpg

Так что, исследуй, учись, развивайся... Тебя ждёт ещё много интересных открытий на этой стезе, поверь мне! А если обратишься к нескольким коллективным сборникам, изданных УАН и посвящённых ''культуре повседневности'' украинского общества 1941-1944 гг. - то и настоящий взрыв постсовкового мозга.

Прокомментировал новость → «Матч смерти» в Киеве во время Второй мировой войны: факт или вымысел? Материал болгарского издания

Пожалуйста. Просветитесь с Сендером на досуге.

И мой тебе коллежанский совет - не вступай в дискуссии на такие темы, оперируя в качестве аргументов линками на сайт warspot. ru... и ему подобных: это, по меньшей мере, моветон и просто нелепо в любом приличном обществе. А в украинском - так и подавно!
====≠==========================
Авторові завдяки повідомленням тогочасної преси вдалося встановити результати 111 поєдинків. При цьому статистика свідчить не на користь загарбників: 60 поєдинків виграли українці, 36 — окупанти, 15 — завершилися внічию.

Початок — уже влітку 1941–го

Перші два матчі українців з окупантами відбулися вже менш ніж через два місяці після початку війни на теренах СРСР. 17 серпня 1941 року на полях Житомира і Грубешова (Холмщина, тепер територія Польщі) зустрілися команди місцевих спортивних товариств і збірні німецьких військових частин. Матч у Житомирі закінчився перемогою гітлерівців із рахунком 6:1, а в Грубешові — 4:2 на користь українців. Загалом лише в Житомирі з липня 1941–го по січень 1942 року, згідно зі звітом голови спортивної секції «Українського клубу» Є. Пінтова, було зіграно 15 матчів.

1942 року товариські ігри з окупантами відбувалися практично по всій території України, а преса зафіксувала рахунки 53 зустрічей. Старт цьому сезону міжнародних спарингів дали 6 квітня сяноцький «Лемко» та німецький «Вермахт». Гра в понеділок після Великодня закінчилася з рахунком 7:2 на користь «лемків».

Справжньої масовості поєдинки з німцями набули як у західних, так і в центральних та східних регіонах. Тобто «спарингували» не лише «бандерівці», а й «східняки». Причому на нашому боці виступало багато чоловіків, котрі регулярно займалися футболом і до війни, тож мали необхідну спортивну підготовку та навички. Тоді як на боці німців спершу найчастіше були пересічні вояки без належних футбольних умінь.

«Нове українське слово» в Києві після кожного переможного поєдинку команди «Старт», складеної на основі київського «Динамо», писало про значну технічну перевагу українців над опонентами. Зокрема, розгром колективу «PGS» (6:0) супроводжувався висновком: «Відчувається брак тренувань, без яких ніяка, навіть найсильніша, команда не зможе нічого зробити... А «Старт», як це всім добре відомо, в основному складається із футболістів бувшої команди майстрів».

Українські спортсмени, які з різних причин лишилися на окупованій території, грали і з італійцями, і з угорцями.

«Румунські» звершення «Маленького демона»

На півдні футбольні протистояння з окупантами проводили не так часто. В цьому регіоні українські спортсмени більшість міжнародних матчів воєнного періоду провели з румунськими командами.

На той час в окупованій Одесі лишалося мало сильних футболістів. І якщо у військових ще якось вдавалося вигравати, то від професійних румунських гравців найчастіше доводилося зазнавати поразок. Аби переламати таку тенденцію, українські спортсмени зі стажем 2 червня 1943 року виступили в газеті «Молва» із пропозицією згуртуватися в одному колективі. Заклик кинули А. Крафт, Г. Черкасов, С. Яремчук: «Нам видається, любителі футболу підтримають наше побажання об’єднати одеських майстрів в одній команді, яка зможе з гідністю захищати престиж футбольної Одеси. Це має зробити футбольний клуб «Вікторія» — ініціатор відродження футболу в Одесі, де об’єднаний склад майстрів отримає найкращу підтримку і керівництво».

А перші футбольні поєдинки в окупованій Одесі відбулися 3 травня 1942 року. В цей день на стадіоні «Вікторія» (до війни — «Спартак») глядачі побачили два матчі за участю румунської команди «Глорія», німецької військової частини та збірної Одеси. Гра румунської і німецької команд закінчилася перемогою німців — 3:2. У другій зустрічі одесити виграли у «Глорії» з рахунком 2:0.

А найбільшою сенсацією в Південній Пальмірі став від’їзд 21 червня 1942 року одеської збірної на ігри до Бухареста. Напередодні було визначено склад української команди, до якого увійшли представники колективів «Глорія» та «Вікторія»: Зубрицький, Хижніков, Брагін, Борисевич, Кравцов, Кузнєцов, Бачинський, Андрієнко, Доскалов, Мазуренко, Орєхов, запасні Касько, Зерко, Варюшкін, Севастьянов та Васильєв. Вояж одеських футболістів до Бухареста закінчився невдало — гості двічі програли.

Перша гра відбулася на стадіоні «Джульєшти»; українцям протистояла національна збірна Румунії. Матч викликав величезний ажіотаж серед місцевих уболівальників — їх прийшло аж 50 тисяч! Про те, як розвивалися події на футбольному полі, розповіла «Одесская газета» за 1 липня 1942 року.

Перші 15–20 хвилин українці відчутно нервували, однак досить швидко опанували себе і повели планомірний наступ. В одній з атак нападник Борисевич ударом під поперечину навіть забив гол, та румунський суддя не зарахував взяття воріт (м’яч, ударившись об штангу, перетнув лінію, але вилетів у поле). Румунська преса після матчу одностайно визнала, що в цьому моменті гол був, писала «Одєсская газєта». Надалі поєдинок проходив у швидкому темпі із небезпечними моментами біля обох воріт. У румунів особливо виділялися центральний форвард Нікулеску. Українські футболісти не витримали запропонованого темпу і пропустили три м’ячі — 0:3.

У другому поєдинку — з бухарестським «Венусом» — українці поступилися 3:6.

За короткий час перебування одеської команди в Бухаресті місцевим вболівальникам вельми сподобалася гра деяких футболістів команди гостей, тож вони встигли навіть нагородити їх відповідними прізвиськами. Так, Орєхова, котрий вразив усіх доброю технікою, румуни прозвали «Маленьким демоном». А Брагіна за добру гру в захисті — «Жандармом».

Прикметними результатами одеської «Вікторії» став обмін перемогами у квітні–червні 1943–го зі збірною німецьких частин Трансністрії та виграш у збірної Криму, яку сформували румунські гірські стрільці, зокрема й четверо гравців національної команди Румунії.

Підсилення не допомогло

Згодом у німецьких командах військових почали з’являтися професійні футболісти. Річ у тім, що через не сприятливі для нацистів події на Східному фронті до Вермахту почали забирати і спортсменів. Така ж тенденція намітилася і в арміях союзників.

У березні 1944–го стрийська «Скала» зіграла з командою угорських залізничників, у якій кожен футболіст представляв відомі клуби — «Ференцварош», «Уйпешт», «Будафок» тощо. Українці програли — 1:3.

Ось що писала про поєдинок «Сяну» (Перемишль) і Військового спортивного клубу газета «Краківські вісті»: «Перший тайм закінчився 0:4, що пророчило українцям велику поразку з двох причин: по–перше, дружина військових складалася із футболістів добрих та чотирьох — із німецької державної ліги («Фортуна–Дюссельдорф» та «Лейпціг») і грала чудово; по–друге поганий напад «Сяну». Українці у другому таймі оговталися і забили шість голів: Турко — 4, Дмитришин — 2. Підсумок — 6:5 на користь перемишлян.

Попри підсилення окупаційних колективів, із 14 німецько–українських поєдинків 1944 року вісім виграли наші співвітчизники й шість — німці.

Для українців квитки дорожчі

Міжнародні матчі швидко здобули популярність серед місцевого населення. Додатковим стимулом для їх перегляду був особливий статус: триває війна, а з одного боку на полі наші, з іншого — окупанти. За багатьма «товарняками» спостерігала настільки велика аудиторія, що їй могла б позаздрити більшість команд нинішньої вітчизняної прем’єр–ліги. Так, у Києві на грі «Рух» — «Райхсбан» 12 липня 1942 року було 15 тисяч глядачів (6:0). У Дніпропетровську на матчі між місцевою командою та представниками «Люфтваффе» 26 червня вболівали 10 тисяч. У Перемишлі 25 травня на грі «Сян» — італійська військова частина трибуни заповнили 5 тисяч осіб (8:1). Того ж 1942 року близько 7 тисяч глядачів зібрав матч «Дніпро» (Херсон) — німецька в/ч (1:2).

Вхід на трибуни був платним. Значну або й переважну кількість глядачів складали вояки окупаційних частин, що дислокувалися в українських містах. Німці, як правило, отримували кращі від українців місця, ціна квитків також відрізнялася. Скажімо, аби подивитися матч житомирської «Січі» та німецького «Вермахту», німцям пропонували квитки по 1,5 крб., а місцевому населенню — по «троячці».

Для одеських шанувальників футболу перегляд міжнародних матчів обходився в 1–2 окупаційні марки (10—20 крб.) залежно від місця.

Там, де потрібно було відремонтувати стадіон, окупаційна влада на прохання української адміністрації виділяла кошти. Тільки на ремонт київської арени «Динамо» німці дали міській управі 250 тис. крб., а на ремонт стадіону по вулиці Керосинній, де грав свої відомі матчі «Старт», — 50. У Дніпропетровську на ремонт стадіону «Сталь» пішло 70 тисяч.

Такі дії нацистів не слід оцінювати як сприяння розвитку українського футболу. Адже стадіони працювали передусім на благо німецької адміністрації та вояків Вермахту, котрі перебували в тилу. Останнім створювали умови для дозвілля, занять спортом і фізкультурою. Німецько–українські футбольні змагання, як правило, супроводжувалися концертами, танцями, показовими спортивними виступами. Але це давало можливість відволіктися від суворого буденного життя не тільки німецьким воякам, а й українському населенню.

Наостанок — поразка 0:5

Улітку 1943 року з’являлися замітки про матчі українських та окупаційних команд у Житомирі, Луцьку, Рівному, Ковелі. Якщо відштовхуватися від тих результатів, що відомі, то остання така гра на території Рейхскомісаріату «Україна» відбулася 3 липня в Рівному. Команда міської «Просвіти» «Просвіт» зіграла в нічию (3:3) із колективом німецької пошти. Нагадаємо, до Рейхскомісаріату «Україна» не входили Одещина та Галичина.

На півдні останній міжнародний матч, результат якого є в пресі, відбувся в березні 1944 року: одеська команда «Рапід» перемогла німецьку військову частину — 6:1.

Що ж до галицьких земель, то 9 липня 1944 року в Перемишлі зустрілися місцевий «Беркут» і німецький військовий клуб. Українські футболісти зазнали нищівної поразки з рахунком 0:5.

Певно, то було одне з останніх або й останнє футбольне протистояння українців та окупантів. Принаймні після цього матчу не вдалося знайти відповідних повідомлень на шпальтах окупаційних газет.

Володимир ГІНДА, кандидат історичних наук

Прокомментировал новость → «Матч смерти» в Киеве во время Второй мировой войны: факт или вымысел? Материал болгарского издания

К слову...
... это был вполне себе обычный официальный матч, каковых между украинскими и немецкими/венгерскими/румынскими командами с 41-го по 44-й год включительно состоялось более 200;

... на этот матч, как и на все другие матчи периода Второй Мировой, продавались билеты - 5 карбованцев за один билет: сумма совсем немаленькая ( погугли на досуге цены на продукты в Киеве в 1942 году...)... и, при этом, стадион был действительно забит: что, как минимум, говорит о том, что у всех этих ''стариков, женщин, девушек и детей'' были деньги, а, как максимум, что при ''проклятых немецко-фашистских захватчиках'' из совдеповских учебников - многие киевляне не умирали с голоду;

... можешь не верить на слово мне, но почитай что-нибудь по теме на досуге: далеко не все, из числа забивших стадион и болевших, конечно, за своих, мечтали и жаждали в августе 1942 года возвращения краснопузых советов... оооочень далеко не все!... да ещё и смотрели футбол вот прям с надеждой ''когда ж эти комуняки вернутся!''

Так что, Сеня, окстись - какая облава на этом матче!? Как и на любом другом из 200 +

Ничего не могу сказать за автора этой статьи, но вот в твоей голове совдеповских штампов - хоть с Аркадьевичем делись! :))...

Ну, и поинтересуйся: сколько матчей из 200 + закончились поражением немцев, в том числе, с разгромным счётом и... без всяких последствий для украинских команд.
Трагические обстоятельства и последствия для нескольких его участников, связанные с этим - и именно с этим, единственным матчем! - не имеют никакого отношения к спортивным результатам: это уже жевали, разжевывали, пережевывали, и опять, и снова, и по новой, и вот ещё раз...
Да, в статье есть парочка корявых формулировок, возможно, связанных с переводом, но вот отрыжки совдеповского Мифа я в ней, честно говоря, не разглядел, а вот в твоём комментарии - сколько угодно :)

Понравилась новость → Ілля Забарний: «Знаю, що мій народ спостерігає за мною і я дуже пишаюся тим, що є його частиною»

Понравился пост → По поводу понятия "первый на мяче". Ну, поскольку кое-кто делает вид, что не понимает, о чём идёт речь

Прокомментировал пост → По поводу понятия "первый на мяче". Ну, поскольку кое-кто делает вид, что не понимает, о чём идёт речь

Примерно то же, что и Клаттенбург: 100% фол и пенальти!

https://www.dailymail.co.uk/sport/football/article-13180337/MARK-CLATTENBURG-Liverpool-awarded-stoppage-time-penalty-against-Man-City-outside-box-foul-day-week.html

Прокомментировал → Голосування:"Хто винен у втраті очок з рівнянами?"

Я бы за масонов проголосовал! В оранжево-чёрных футболках :))