Драма зі щасливим кінцем

Матч «Динамо» – «Ворскла»... Так, це була драма... Ну, ніби поставлена досвідченим театральним режисером! І були голи, що вражали своїм артистизмом. І була гра, до певної міри прогнозована, де було більше боротьби характерів, аніж гри... Трибуни, не заповнені глядачами, ніби підсилювали оце відчуття драми.

Відеокамера дуже виразно підкреслювала згущеність настроїв головних тренерів, І було таке враження – якби хтось з глядачів був художником і хотів намалювати портрети цих помітних футбольних бійців, то починати цю справу, мабуть, варто було б саме під час цього матчу. Коли матч завершився, то на обличчі Михайличенка було написано – ну, невже перемога... А на обличчі Юрія Максимова ще був сумнів – та невже нічию, що для «Ворскли» дорівнювала б перемозі, втрачено...

Щодо «Ворскли» підтвердилося давнє правило, справедливе і взагалі в Європі, і зокрема в Україні – досить до команди-середнячка додати кількох обдарованих легіонерів (хай ще нікому не відомих...) і вдумливого тренера, і така команда може дати бій формально набагато сильнішому супернику.

Щодо голу Буяльського – коли такі голи забиваються в українському чемпіонаті, то про такий чемпіонат слід говорити з повагою! Гол Вербича більше нагадував гол, забитий десь у бундеслізі! Бо усе було так злагоджено і енергійно. Та і гол забитий «Ворсклою» мав чудовий вигляд – спочатку несподівана передача на фланг. Потім подача у карну зону. Подача, здійснена так, щоб воротар не зміг м’яч перехопити. Та і удар, що приніс успіх, був розрахований не на силу, а на майстерність виконання.

Коли говорять про «виїзну» модель Лобановського, то забувають той факт, що при «виїзній» моделі модель домашня має бути переможною. А запрограмувати навіть домашню перемогу не так просто. Що ми і могли цього разу спостерігати.

Так, «Динамо» перемогло... Виявивши і характер, і неабияку наполегливість. Та і виконавську майстерність теж... Але чи переграло «Динамо» цього разу «Ворсклу»?! Якщо і переграло, то не набагато.

Коли говорили про тотальний футбол, а Лобановський зміг внести у його розвиток немало ідей, свіжих думок і гіркого досвіду, то частенько згадували, як Олег Блохін, видатний наш форвард, брав участь у обороні. І його зусилля при цьому не були зайвими.

А ось момент з матчу «Динамо» – «Ворскла». Миколенко одержує м’яч і набирає швидкість. І тут... ще на динамівській половині поля... його зупиняє один з атакуючих гравців полтавської команди. Так, зупиняє, порушивши правила... Так, одержавши «гірчичник»... Але ж зірвавши атаку, що могла б стати небезпечною! Ось вам і тотальний футбол уже у виконанні «Ворскли».

Один з показників рівня гри команди – це гра на флангах. Були цікаві дії динамівців у фланговій грі. Зокрема, виділявся Миколенко. Хоч і не вистачало Циганкова. Але ж відчувається, що флангова гра «Динамо» вимагає і неабиякого поглиблення, і подальшого удосконалення.

Для «Динамо» Лобановського була характерна аритмія. То гравці ніби пішки ходять, то раптом команда вмикає високі швидкості. Матч загалом був динамічним, напруженим. Але «Динамо» у цьому матчі частенько діяло на одній і тій же швидкості. І було до певної міри надто вже передбачуваним для суперника. Складалося враження, що інколи у динамівців під тиском пресингу тільки і думки – щоб не втратити м’яч. Можна сказати, що було не до надмірного креативу.

А взагалі-то динамівці – молодці! І характер виявили, і перемогли... Ну, а театральні режисери хай переглядають матчі «Динамо» і вчаться – ...як драми ставити!

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости