Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Це просто чудово – такий шикарний приперчений коментар! Ні, таки на динамівському сайті ніколи нудно не буде. Тут стільки різних думок, і кожна цікава, і кожна змушує замислюватись. Це стосується до речі і Вашої думки теж. До речі Ви у журналі «Перець» не друкувались?! Бо стиль, вибачайте, дуже вже знайомий.
Футбол змінюється… Щось, актуальне учора, стає менш актуальним сьогодні. І все ж творча спадщина Лобановського ще вимагає і свого вдумливого вивчення, і свого переосмислення. Саме з точки зору сучасності. Бо у цьому не тільки історія, а… і зерна майбутнього.
Щиро вдячний вельмишановному Деві Аркад’єву, який процитував рядки мого вірша, присвяченого Леоніду Кравчуку. Вірш цей був надрукований у одній з моїй книг, що вийшла у Черкасах не надто великим тиражем ще у дев’яності. А коли цей вірш був оприлюднений на динамівському сайті, його змогла прочитати значно більша аудиторія.
Вітаючи Леоніда Макаровича і бажаючи йому усіляких гараздів, слід згадати, що він є чи не найсильнішим, як політик, серед українських президентів. Та і тепер силою своєї думки і потужністю життєвого досвіду активно впливає на політичний пульс країни.
А повертаючись до футболу, варто додати, що український футбол славний не тільки тренерами і футболістами, а і своїми вболівальниками.
Оповідки, що складають цикл «З письменницького зошита», з’являлися і на футбольному сайті «Динамо від Шурика», і на сайті «Мала Сторінка». Нижче приведені оповідки, що якимось боком торкаються футбольної тематики.
Була б картина...
Дуже непосидючий він – оцей дядечко... Дядько Футбольний М’яч! Так і скаче, так і метається по зеленому газону.
Чудово! І історія українського футболу, і його сучасність заслуговують книг. Приємно, що до цього видання долучився Роман Котляр і зіграв у цьому помітну роль.
Щиро вдячний за надзвичайно цікаву інформацію, у дуже великій мірі мені невідому. Вітаю з святом! Щастя, здоров’я, удачі.
Коваленко у «Шахтарі» починав нібито дуже непогано, він – з тих небагатьох «шахтарських» (а не придбаних!) талантів, що дійшли до основи. Але потім, як гравець, нібито згас.
Таке враження, що у «Шахтарі» просто не вміють працювати саме з українськими талантами. Абсолютно згоден з автором публікації – куди б не перейшов Коваленко (якщо це буде помітний клуб), це буде на користь і самому гравцю, і українській збірній.
У Євгенія Євтушенка у одному з віршів висловлена така думка. Процитувати не можу, а скажу своїми словами – перестаєш бути жорстоким, отже, і... перестаєш бути молодим. Лобановський, як гравець, не до кінця себе реалізував. Бо і обставини траплялися жорсткі, а то і жорстокі.
Треба сказати, що автор публікації зумів дуже виважено і делікатно торкнутися не просто цікавої, а і болючої теми.
Так, проблеми є... І до того ж гострі і непрості. Але ж хороший футбол – це ж свято душі для болільника! І про це згадуєш саме тоді, коли життєві орбіти наближаються і до іншого свята.
Живемо
І хоч кипіння справ затято,
Як хвиля, розлилось,
А вірш нагадує про свято,
Яке вже... ось... ось... ось.
А прийде мить.
Не чути, щоб наші судді десь на вагомому рівні судили у Європі, а міжнародний досвід потрібен не тільки футболістам і тренерам, і а арбітрам теж.
Дивишся футбольний матч і думаєш – як же не щастить театральним режисерам! Бо футбольний тренер може вийти на поле і сказати своє відверте «фе-е-е...» арбітру, який трохи розгубившись... десь там щось... накосячив. А театральний режисер під час прем’єри на сцену не вийде... ну, наприклад, щоб мовити своєму акторському складу:
– Хлопці і дівчата!
Підстави для надій усе ж є, та і зустрічі з європейськими грандами, може ж таки чомусь навчили!
Команда нині на підйомі, отож і цікаво – а що ж з цього витанцюється! Невже нульовий результат…
При усьому тому негативі, що нас оточує, футбол уміє – людей об’єднувати! І просто болільників, і людей по-справжньому легендарних.
У матчах фінальних… чи у матчах, що немало вирішують, перемогу може принести один гол. Хоча емоційна напруга у поєдинку може пульсувати з перших хвилин і до хвилин додаткових. А боротьби могло б вистачити і на цілий тур національного чемпіонату.
Отож Динамо – Ференцварош – 1:0… Так, перемога… Хоча і нічиєї усе ж було б достатньо.
Віктор Понедельник був не тільки майстром у футболі, а і вдумливим журналістом. У ті часи, коли радянська збірна чи якийсь з клубів програвали, реакція була така – не проявили сили волі... Хоча причини могли бути – і суттєво іншими! Отож у одній з своїх книг Віктор Понедельник іронічно і висловився – про міфічну «силу волі»...
Нині усі... ну, куди не глянь... такі дипломатичні. Не тільки дипломати чи, скажімо, державні діячі. А і журналісти – теж! І правильно роблять. Бо щось не те чи сказав, чи написав... а виявиться – у чиїсь вибори втрутився! Ото ж і треба... ну, виважувати слово.
У мене завжди викликали інтерес публікації на політичну тематику чи у «Літературній Україні», чи у якомусь з літературних журналів.
Щастя, здоров’я, удачі.
То ж набирайте розгону,
То ж розцвітайте завзято –
Хоч і бува оборона,
Треба все ж атакувати!
Благословляйте атаку,
Вихор футбольної драми,
Філадельфійський оракул
Злетів квітучих «Динамо»!
Треба скакзати, що «Ворскла» усе ж намагалася проявити характер, та «Динамо» грало і активно, і обережно водночас і кращі свої якості «Ворскла» виявити просто не змогла. Але хай виявляє їх… ну, скажімо у матчах з «Шахтарем»!
Згоден з Вами. Але головне, що «Динамо» перемогло. Бо нині «Динамо» і удома, і на виїзді – грає домашню модель, а не виїзну! І удома її грати важче, ніж на виїзді.
