Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Авторська пісня – це ж… оголений нерв епохи. Це її співуча, неприхована суть. Отож і говоримо ніби про авторську пісню, а виявляється, мову ведемо про епоху, у якій ми жили роки і роки.
Є пісні, які ми співали, і лише тепер через роки і роки намагаємося зрозуміти, а чому ж саме такі пісні нам були у ті часи до вподоби.
Гол майстерний і забитий ефектно. До речі, у «Диномо» грати на «другому поверсі» ніби і нема кому. Отож, можливо, Зозуля і у «Динамо» – був би не зайвим!
Навіть у однієї команди у одному і тому ж матчі гра має бути... різною. У різні ігрові відрізки матчу. З цим у «Динамо» проблеми. Гра команди надто прогнозована для її суперників.
Враження від гри і справді ж суперечливе. З одного боку – ніби все у борщі є. З іншого боку – ніби чогось не вистачає. Оце б з’ясувати – чого саме. І... таки додати!
Можна порівняти гру команди і з електронною схемою – один елемент схеми не працює, а в результаті... не працює вся схема.
Не раз доводилось чути – валідольний матч... Але ще не чув слів – валідольна перемога! Чудово сказано.
Згоден з думкою, що «Динамо» поки що не вміє (або уміє недостатньо!) виводити гравців на результативні удари, створювати коридори для таких ударів.
Деві Аркадьєва можна у повній мірі вважати не лише спортивним журналістом, а й істориком, чия натхнення праця утверджує історію «Динамо», як частину історії України. З днем народження! Щастя, здоров’я, удачі.
Життя тривожне… Ну і ну!
Бо як не глянь – суцільні драми…
Отож з хвороб лише одну –
Це… вболівати за «Динамо» !
А все ж у цьому щось є – на вулиці сніг... А на зеленому газоні – стрімкі футбольні мережива! Не на снігу, коли футбол, як дехто переконаний, це вже ніби... зовсім інший вид спорту. І не штучний газон, до якого хтось уже звик, а комусь до нього ще звикати і звикати.
Отож матч «Динамо» – «Чорноморець».
Це проблема не тільки МЮ. Це проблема і збірної, і «Динамо», і «Шахтаря». Крім креативних гравців потрібні і висококваліфіковані «руйнівники», що ефективно руйнують чужу гру без порушень правил.
Ця перемога з тих, що гартують характер команди! Хоча він і так уже… добре загартований.
Якщо хороший результат, то чи треба вимагати… ще і хорошої гри?!
Цікава публікація! Німецьких футбольних видань не читаємо, а про думки місцевих болільників дізнатися змогли. Це добре.
Ну, болільники – натури вразливі... Бо на декого рахунок матчу – 1:0 – може вплинути ще більше, ніж червоний колір на одного з активних учасників іспанської кориди. Але є рахунок, що зустрічається значно рідше – 6:1. З його приводу ніхто нервувати не збирається. Ну, хіба що та команда, що програла...
Добре, що відомий фахівець доброзичливо і схвально ставиться до молодих українських футбольних талантів. Добре, що Шевченко у збірній експериментує. Щоб щось вартісне знайти – треба шукати.
Один з критеріїв, згідно якого звертають увагу на гравця у Європі, з тим, щоб підписувати з ними контракт – участь у збірній... Те, що Шевченко помічає молоді таланти – на користь і українським гравцям, і українській збірній, і українському футболу!
То про що ж говоримо, вельмишановні – про міцну, ну… майже залізну дисципліну чи… про так і не пропиту майстерність?!
Дуже цікавий (і вельми характерний!) показник роботи тренера: скільки гравців – при ньому дебютували…
А чому б Андрію не зустрітися з болільниками «Динамо» у Києві чи, скажімо, у Черкасах. Там же теж… «потрясающие болельщики»!
Ставити на гру футболіста, що не грає у власному клубі – це ризик… Але для тренера це і вчинок, що характеризує його творчий потенціал! Бо не кожен пливе проти течії… У нас на подібний вчинок був свого часу здатний Олег Блохін, коли тренував не клуб, а збірну. І був при цьому аж ніяк не найгіршим серед тих, хто збірну очолював.
Продати талановитого бразильця у Європу набагато легше, аніж не менш талановитого українського гравця. Може, саме тому «Шахтар» з такою неувагою ставиться до власних талантів. Це той випадок, коли за деревами не завжди помічають ліс.
