Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Відбуваються ті чи інші події. І у кожного щодо них – своя думка. І кожен з нас вихлюпує свої враження чи у розмовах, чи у якихось (коротких чи не дуже...) нотатках. А якщо це події футбольні, то можна їх і на футбольному сайті прокоментувати.
І враження від цих коментарів, де градус переживань інколи зашкалює, буває різним.
При всій повазі до форвардів, головною силою, так би мовити, мислячим хребтом, «Динамо» завжди був півзахист. Коли удається відібрати м’яч і зробити миттєву атаку у відповідь, усе ніби нормально. Коли ж до атаки суперник готовий, півзахист «Динамо» не завжди домінує на полі. І це проблема.
Щодо голів, забитих динамівцями. У матчах, які «Динамо» проводило у внутрішньому чемпіонаті, не завжди далекі передачі динамівців були ефективними. Тут далека передача привела до голу. Отже, певний рух уперед. Другий гол – після стандарту. Це свідчить, що «Динамо» активно відпрацьовує цей елемент гри. Уміле виконання стандартів важливе і на міжнародному рівні, і в українському чемпіонаті, коли динамівцям треба долати перенасичену оборону суперника.
Щодо голу норвезького клубу. Забито майстерно, але форварду суперника у карній зоні дали забагато волі. Що має насторожити перед виїзним матчем з «Олімпіакосом».
Те, що для глядача, хоч і уважного та кваліфікованого – лише точка зору, для тренера – вчинок. Треба повірити у гравця і допомогти йому дорости – до майстра! І повірити тоді, коли підстав для такої віри ще не надто багато. Шукати і виховувати таланти – це теж... талант! Тут критика, навіть жорстка, може і не допомогти.
У тому, що відзначили Белькевича і згадують Колотова, є і своя логіка, і своя справедливість. Динамівці (володарі «Золотого м’яча»!) – форварди... Але ж ще Маслов ввів у гру систему 4-4-2. Суть якої – зменшити кількість форвардів, але домінувати у середині поля. І в результаті – забивати більше, ніж суперник! Лобановський (дуже по своєму!) розвивав ту ж тенденцію. Але форварди – помітніші. Отож і справді ж – помічаймо... і трудівників середини поля!
Здається, у матчі, про який Ви ведете мову, збірна СРСР штучний «офсайд» не використовувала. Мені згадується інший матч – фінал чемпіонату Європи з голландцями. Гра була рівною, але голландці забили два голи. Перший з них був забитий на основі активної протидії голландців «штучному» офсайду, який застосовувала радянська збірна, керована Лобановським. Захисники радянської збірної дружно пішли уперед, щоб залишити голландців у положенні «поза грою». Голландці, які розташовувались, поруч з захисниками, рвучко кинулися назад, щоб цьому протистояти. Гулліт і Ван Бастен, що розташовувались на віддалі від «переднього краю», навпаки – рушили вперед. І після передачі гол був забитий. Чи було це імпровізацією, чи це був хід, відпрацьований заздалегідь – сказати важко.
Чим привабливий футбольний сайт? Вдумливими і кваліфікованими коментарями. Бо коментарі і уточнюють, і доповнюють при необхідності висловлену думку. І це хороша школа з точки зору розуміння футболу. Такої і простої, і непростої гри.
Згоден з Вашими зауваженнями.
Щодо офсайду. Якщо я правильно зрозумів, гравці, що виконують штучний «офсайд», мають діяти на випередження? Тоді ситуація з штучним «офсайдом» – ще цікавіша!
Щодо правил. Я сам (та і, мабуть, багато хто з болільників!) не досить чітко обізнаний щодо футбольних правил. Більш уважно придивляєшся до них, коли їх трактування помітно впливає на гру. Отож зауваження суттєве.
Згоден з Вами. Штучний «офсайд» для теперішнього «Динамо» – це не актуально. Та і сам Лобановський з командами, які він тренував, використовував штучний «офсайд» далеко не завжди.
Спасибі за Ваше повідомлення. Це цікаво. Якщо можна буде переглянути цей матч у інтернеті, обов’язково перегляну.
Гра вельми повчальна. А особливо голи. Гол, забитий «Динамо», виник завдяки стрімкій, дуже непоганій комбінації, що свідчить про вдумливу роботу команди над атакуючими діями. А голи, забиті динамівцям? Перший – забитий головою. Другий – ударом здалеку. Третій – завдяки дриблінгу у карній зоні. Подібні ігрові елементи у грі самого «Динамо» виявляють себе недостатньо. Ось тут і треба і придивитись, і замислитись.
Нині якісний рівень книговидання в Україні суттєво зріс. І приведені фото так і просяться на сторінки якоїсь цікавої книги про український футбол. Хоча подібних книг поки що не видно.
В Україні не так і багато гравців, що мастерно грають «на другому поверсі». Отож такий форвард заслуговує на увагу.
Експерименти зі складом «Динамо» дозволяють знайти нові, свіжі барви у грі окремих гравців і у грі команди в цілому. Чи пригодиться це у подальшому – побачимо.
Згаданий вище стадіон – нібито... європейського рівня. Цікаво, а як у Європі вирішуються подібні питання!
На превеликий жаль, ментально ми відстаємо від західноєвропейських уболівальників, які ходять на рідну команду незалежно від того, з ким вона грає.
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Автор, один з провідних українських спортивних журналістів, висловлює дуже цікаву і актуальну думку. Але ж…
Колись, ще у минулому сторіччі, мюнхенська «Баварія» грала товариський матч з американським клубом. Німці перемогли з великим рахунком. І знаменитого форварда Герда Мюллера хтось з журналістів запитав: «А чи варто було… грати з такою віддачею і забивати стільки голів?!»
Герд Мюллер тоді відповів: «Але ж на матчі були болільники і вони заплатили за квитки свої гроші».
Отож яка ментальність у акторів, така ментальність і… у глядачів.
Один з найяскравіших моїх футбольних споминів ще радянських часів... Тбіліське «Динамо» (а команда була тоді дуже помітною!) грало з бельгійським клубом. Тбілісці – гравці технічні, та і команда була тоді, так би мовити, на ходу. Але тут і спрацювала... «офсайдна» пастка. Ніби дуже замашні граблі – мовляв, наступайте і.
Вдумлива футбольна публіцистика, яку маємо можливість тут (саме тут!) читати… Небайдужі коментарі… З умінням глянути уважно (хоч і критично!) на гру команди – ніби все в порядку! То, може, і щодо гри щось витанцюється.
«Динамо» не вистачає гравця, що добре грає на «другому поверсі». Хоч би і для матчів внутрішнього чемпіонату. Можливо варто було б спробувати когось з молодих і невідомих британців чи німців.
Трійка (хоч це і вкрай суб’єктивно) така:
1. Бангура 2. Д.Рінкон 3. Гавранчич
Блискучий майстер гольових передач Велозу у «Динамо» не зміг у повній мірі реалізуватися і це прикро. Кранчару при грі у «Динамо» просто не вистачало швидкості, щоб по-справжньому проявити себе. Не можна не згадати таких гравців «Динамо», як Каладзе, Белькевич, Шацьких, Аруна.
Неабиякий динамізм у команди! Ну, щодо пересування – з міста у місто! Слава Богу, що у Львів… А не у Київ.
