Чиї імена носять вулиці Києва. Петро Болбочан

Думаю, що багато хто про чергового героя серії "Чиї імена носять вулиці Києва" хоч раз чув. Особливо, в останні три роки, коли одна всім відома країна просто вкрала український півострів Крим і частину українського Донбасу.

Вулиця Петра Болбочана розташована у Печерському районі Києва, місцевість Звіринець.

Вона пролягає від бульвару Лесі Українки до тупика. Виникла у ХІХ столітті, як вулиця Церковна (від розташованої поблизу Церкви Різдва Іоанна Предтечі, що згоріла у 1935 році). з 1940 року вулиця називалась Лейтенатською, а остання її назва до перейменування на честь Петра Болбочана-командарма Камєнєва. Нинішня назва-з 2015 року. До слова, за адресою Петра Болбочана,8 розташований окружний адмінсуд Києва.

Ну а тепер-детальніше про біографію Петра Болбочана.

Він народився 5 жовтня 1883 року в селі Геджев Хотинського повіту Бессарабської губернії(нині-село Ярівка Хотинського району Чернівецької області). Син священника. Навчався спочатку у церковноприходській школі, згодом-у гімназії, пізніше-у духовній семінарії, яку закінчив 1905 року. Однак вирішив стати не священником, а військовим.

1909 року Болбочан закінчив Чугуївське Юнкерське піхотне училище. В училищі він організував товариство вивчення української мови. Однак його діяльність була заборонена керівником училища. Щоправда, Болбочану висловили лише усну догану.

Під час Першої Світової війни Болбочан-офіцер 38-ого Тобольського полку. 1916 року був поранений.

Після початку Української Революції Болбочан-біля витоків української армії. 22 листопада 1917 року він став командиром 1-шого Республіканського полку. Однак, дуже скоро полк був розформований за наказом корпусного солдатського комітету. Переважали в ньому більшовики.

1918 року Болбочан сформував Республіканський курінь. Він взяв участь у придушенні січневого заколоту більшовиків та в обороні Києва від Муравйова. Курінь Болбочана останнім залишив місто.

Незабаром Республіканський курінь було реорганізовано у 2-ий Запорізький піший курінь. У Березні 1918 року він увійшов до Києва в числі українських та німецьких частин. А незабаром трапилась подія, через яку я на початку посту згадав про героя моєї розповіді у контексті подій теперешніх часів.

Кримський півострів мав величезне значення для українського керівництва. Адже там розташовувався Чорноморський Флот колишньої Російської Імперії. Очільники УНР вважали, що без свого флоту держава приречена на загибель. А Кримом тоді володіли більшовики. Тому було вирішено захопити півострів. Для цього було сформовано Кримську Групу Армії УНР. ЇЇ очолив герой цієї оповіді.

До складу групи увійшли:

• 2-й Запорізький полк

• 1-й кінний полк імені Костя Гордієнка

• Інженерний курінь

• Кінно-гірська гарматна дивізія

• Три польові батареї

• Одна гаубична батарея

• Автопанцирна дивізія

• Два бронепотяги.

Група вирушила в похід 13 квітня 1918 року. Наступного дня було захоплено Олександрівськ(нині-Запоріжжя). 18 квітня було захоплено Мелітополь. 21 квітня-Новоолексіївку. 22 квітня відділи Болбочана увійшли до Криму. Того ж дня захоплено Джанкой. Далі відділи Болбочана рушили на Сімферополь. 25 квітня місто було захоплено. Також 25 квітня захоплено Бахчисарай.

До слова, паралельно з цією операцією відбулася ще одна. Група полковника Сікевича вирушила на Донбас.

Все це робилося у великій таємниці від німців. Тож коли вони дізналися про дії Кримської групи, то висунили ультиматум: залишити Крим. Виник конфлікт. 27 квітня Кримська група змушена була покинути півострів.

У червні 1918 року Болбочан вів бої з більшовиками на північ від Слов`янська. 5 листопада 1918 отримав звання полковника. Та згодом він перейшов на бік Директорії. Саме полк Болбочана був основною силою антигетьманського повстання.

Керівництво УНР ненавиділо Болбочана. "Панок виголений, напудрений, надушений, у лакированих чоботях. Справжній реакціонер!"-так писав про нього Голова Ради Народних Міністрів УНР Борис Мартос. 22 січня 1919 року Болбочан був усунутий з посади та заарештований. Показово, що арештував "панка" Омелян Волох-людина "з народу", улюбленець Симона Петлюри. Уже наприкінці того року Волох "віддячив" за довіру... крадіжкою державної скарбниці та переходом на бік більшовиків.

На початку червня 1919 року була висунута вимога повернути Болбочана. Керівництво УНР сприйняло це, як спробу державного перевороту. Тож Болбочана 12 червня засудили до розстрілу. 28 червня 1919 року полковник Петро Болбочан був розстріляний на станції Балин.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости