Трансферні пошуки. Тренер. ч.2.

З самого початку хочеться зазначити декілька моментів. Прочитав, що Хацкевич намагається менше читати динамівські сайти. І гравцям це радить. Але менше – не значить, що не читає. Якщо ж оглянути динамівські сайти, то не так їх і багато. А який серед них самий активний – знають всі. Від себе також сподіваюсь, що і моє «Динамо в серці», яке існує з 2011 року, також читають.

Бо сама моя сторінка цінна не стільки моїми каракулями, скільки тими аналітиками і грамотними людьми, яких мені пощастило зацікавити. Думки цих людей надзвичайно цінні. Дякую Вам! Хочу сказати Олександру Миколайовичу, що доля Динамо для нас так само, як і для нього – життя. Ми не байдужі. Емоції – нормально. Люди ж, які вміють якісно, а не огульно критикувати, - надзвичайний скарб. Читайте сайти Динамівські і побачите, що люди бачать суть процесу. Ми дійсно знаходимось зовні і не бачимо все зсередини. Розумію, що головний тренер відповідає за гру і результат. Але не треба з людей робити ідіотів. Ми теж розуміємо футбол. Тому адекватні люди кажуть, що тріо в комплексі Сидорчук, Буяльський і Гармаш – не рівень Динамо. Може це і рівень Динамо. Але особисто мене такий рівень не влаштовує. Дружині Буяльського також можна це сказати. Я знаю, що хлопці віддають себе на полі, знаю як вони пашуть, як ночами не сплять після матчів. Знаю який це рівень травматизму і як зношуються коліна у футболістів. Хороші хлопці, люблять Динамо. Це дійсно так. Поважаю їх як людей. Та є таке поняття, як рівень майстерності. У футболі все просто. Прийняв м’яч, обробив, віддав, прийняв м’яч, прийняв рішення про продовження і виконав. Рівень майстерності – вміння приймати рішення і виконувати їх, це відсоток браку. Атакуючий півзахисник повинен створювати, віддавати гольові, загострювати і забивати. Так, він повинен грати у відборі. Але, першочергове – креатив. І одна справа грати із Десною, де зазор по 2-3 метри, а інша з Аяксом – де зазор 50 см. Тобто тебе накривають в момент прийому і тут важливо вміти відірватись, обіграти, віддати у вільний простір, не обрізатись. Це і є рівень майстерності, коли зазор 50 см. Це сучасний футбол. І от тріо у півзахисті не готове грати на зазорі 50 см, навіть на зазорі 1 м, як було із Зорею і Астаною. А от із Десною, де зазор 2-3 метри, тут грати значно легше. Є час прийняти, подивитись, подумати. Мої претензії до Хацкевича надзвичайно прості. У нього грає 3 півзахисників, які не вміють працювати на швидкості із зазором 50 см. Саме через це команда не дає результат.

Саме упертість Олександра Миколайовича стала мотиватором для останніх блогів. Подивіться як приймає м’яч Шапаренко і Алібеков. Вони роблять це не дивлячись на м’яч, вони приймають рішення ще до того, як отримують пас. І вони грають у динамічний футбол. Сидорчук важко приймає м’яч. Видно, що у нього не має впевненості при роботі із м’ячом. Все важко, туго, напружено. Тому то навіть вчора він обрізав команду. А з Аяксом і Астаною обрізався багато разів. Матч з Десною. Мені тут розповідають, що я фанат Циганкова. Мол у мене це пунктик. Хай та і буде. Але вчора все було так само. Важка гра. Помітно, що хлопці вийшли із величезним бажанням, заряджені. Багато боротьби, контролю, куча кутових. Але де удари по воротам? Де небезпечні моменти? Небезпека з’явилась в останні 5 хвилин першого тайму. І то удар зі штрафного був достатньо посереднім. Єдиною людиною, яка намагалась обіграти і загострити, був Віктор Циганков. Які можуть бути до Віктора претензії? Він дійсно віддається, він створює. Всі інші – нажаль лісоруби. І добре, що завдяки стандарту пощастило таки м’яч забити.

А у другому таймі то якби рахунок став 1:1, то було б не так і смішно, і радісно. Потім Циганков знову протягнув і вдало прострелив. Після 2:0 Десна розсипалась, а у наших покотило. Однак, ми грали не проти Астани, навіть не проти Маріуполя і Карпат. Десна хоч і стояла у 3 ешелони у воріт своїх, та в атаку не ходила взагалі. А коли пару разів сходила, то створила 2 гольові моменти. Є радість від перемоги. Та треба зрозуміти інше, що суперник, який знову не дасть зазор більше 1 метра нашим гравцям, створить значно суттєвіші проблеми. А тренер розповідає про те, що грають сильніші.

Сильніші де? На тренуваннях? Так гра і тренування – різні речі. Є гравці, які на тренуваннях творять дива, а у грі ніякі. І навпаки. Є гравці, які на тренуваннях не виділяються, а у грі розкриваються і стають ключом до успіху. Хацкевич, нажаль, не бачить головної проблеми. Півзахист не відповідає вимогам сучасного футболу. І, головне, що є півзахисники, які відповідають. Ставка ж і далі буде робитись на всім відоме тріо. А значить ми будемо і далі відчувати ті ж емоції, що у 6 матчах без перемог. Емоції безнадійності.

Вийшло багато тексту. Широкий такий вступ. Матеріал присвячений трансферним пошукам. На цей раз тренерським. Я дуже хочу, щоб Хацкевич залишився і здобув багато титулів для Динамо. Та із такою впертою ставкою на Сидорчука, Буяльського і Гармаша не бачити команді ніяких титулів. Треба шукати іншого фахівця. Зрозуміло, що краще іноземного. Сьогодні я запропоную 3 імені. Молодого тренера, який досяг успіхів на молодіжному рівні і дозрів до того, щоб тренувати дорослу команду. Тренера зрілого, який багато тренував і мав успіхи. Ще достатньо молодого і з прогресивними ідеями. І тренера ветерана, одне ім’я якого про все говорить.

                                                               Марсель Рапп

39-ти річний тренер команди ю-19 Хоффенхайма. Достатньо молодий фахівець, який розпочав свій шлях у 2012 році асистентом команди 5 німецької ліги. Потім була робота асистентом у команді 17-ти річних, головний тренер випускного класу Хоффенхайму, головний тренер 17-ти річних. А з березня 2017 Рапп очолює ю-19. З якою виграв минулорічний чемпіонат. Останнім у Хоффенхаймі, хто виграв цей чемпіонат до нього, був Юліан Нагельсманн. Цілком можливо, що керівництво Хоффенхайма розраховує на Раппа, як на заміну Юліану. Та ми можемо вже зараз запросити його до себе, очолити Динамо. Впевнений, що для німця це буде викликом. До того ж в Динамо зараз працює Ромео Вендлер і ще 2 фахівці, які до цього працювали разом із Раппом. Тобто ми цим запрошенням збережемо той курс розвитку, який обрали. Рапп дійсно не має досвіду дорослого футболу. Та він вміє виводити молодих гравців на новий рівень. Команди Хоффенхайма грають у швидкісний і агресивний, атакуючий футбол. Це дійсно був би експеримент. Та він міг би вийти вдалим.

                                                                Оскар Гарсія

45-ти річний іспанець, який наразі є вільним. У нього достатньо велика біографія. Він тренував юнацьку команду Барси з 2010 по 2012 рік. 2 повні сезони. Потім перейшов у Маккабі і привів команду до чемпіонства за 1 сезон. Влітку 2013 молодого фахівця запросив до себе клуб Чемпіоншипу Брайтон, з яким він боровся за вихід до Прем’єр Ліги у перехідних матчах. Нажаль не вийшло. У наступному сезоні очолив Уотфорд і вивів команду до Прем’єр Ліги. Але спробувати смак Прем’єр Ліги не пощастило. Тому Оскар, а тренер він достатньо успішний, прийшов до системи Ред Булл. Іспанець очолив Зальцбург в грудні 2015 року і працював 1,5 сезони. За цей період він 2 виграв місцевий чемпіонат і кубок. Через його тренерські руки пройшли зовсім юні гравці, які стали зараз зірками – Амаду Хайдара, Набі Кейта, Бернардо, Калета – Чар, Дайот Упамекано, Самассеку і багато інших хлопців. Гарсія показав здатність працювати із молодою командою і при ньому молодь додає у майстерності. Для сьогоднішнього Динамо, на мою думку, цей факт є надзвичайно важливим. Саме його команда, зібрана Оскаром, показала в минулому сезоні сильний футбол на міжнародному рівні. І головне – змістовний. Сезон 2017/2018 для Гарсії вийшов складним. Спочатку він пару місяців лише працював у Сен Єтьєні, потім навесні пару місяців у Олімпіакосі. Але видатних результатів не досягнув. Хоча 6 міста в Лізі 1 – все ж не такий і поганий результат.

                                                   Клаудіо Раньєрі

Зрозуміло, що це людина-титан. Це тренер, який довів, що навіть після 60-ти можна додавати у якості. У Клаудіо дійсно шикарна тренерська кар’єра. Він тренував величезну кількість топових команд. Тут і Юве, і Інтер, і Наполі, і Рома, і Монако, і Челсі, і Валенсія, і Атлетико Мадрід. Саме він 4 роки виводив Челсі на сьогоднішній рівень на початку 2000-х. Раньєрі вигравав із Валенсією Суперкубок УЄФА. А потім повертав Монако у Лігу 1, де сходу одразу зайняв 2 місце. Як і потім привів Лестер до історичної вершини. Це якісний тренер. Да, останні 2 сезони у нього вийшли поганенькі. Він провалив другий рік у Лестері, а потім із Нантом посів 9 місце. Хоча, 9 місце для команди, яка зараз йде 18-ю – не так і погано. Досвідчений західний фахівець, який вміє працювати і з молоддю в тому числі, вміє будувати команди і досягати результатів. І далеко не завжди для цього потрібні величезні бюджети.

Зараз у багатьох відлягло. 4:0 – такий приємний результат. На зміст гри мало хто дивиться. Ми ж і з Астаною могли перемогти, навіть із великим рахунком. Та не забили свої моменти. Якби це було одноразово – було б випадковістю. Та у випадку із сьогоднішнім Динамо – системність. Системні помилки, системні помилки саме тренерського штабу. Я знову хочу сказати, що Морозюк, Сидорчук, Буяльський і інші – гарні хлопці. У них є контракт і вони його відпрацьовують. Тренуються, відаються. А стартовий склад визначає тренер. Він і несе відповідальність за результати. Відсутність результатів – тренерські помилки. Тактичні, із складом, із підготовкою команди до матчу. Саме тому, на мою суб’єктивну думку, тренера треба міняти. І, я знову повторююсь, що якщо у Хацкевича не має сили волі самостійно піти, а ІМС готовий і далі терпіти. То і нам доведеться також вболівати за Динамо з таким тренерським штабом і сподіватись, що півзахист заграє, що перемоги будуть стабільними. Тому життя все розставить по місцях.

Дякую за увагу!

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости