Шведська академія (одна з королівських академій Швеції) назвала ім’я лауреата Нобелівської премії з літератури. В 2019 році ним став австрієць Петер Гандке.
Нагороду, яку Нобелівський комітет не зміг вручити торік, отримає польська авторка Ольга Токарчук.
Після обіду 10 жовтня Нобелівський комітет у приміщенні Шведської академії назвав ім’я лауреата премії з літератури 2019 року – австрійського письменника Петера Гандке. Як заявив представник академії, його відзначили «за впливову роботу, яка з лінгвістичною майстерністю вивчає периферію та специфічність людського досвіду».
Announcement of the Nobel Prizes in Literature 2018 and 2019
Але, окрім нагороди 2019 року, комітет мусив присудити і премію минулого року, оскільки в 2018 році присудження Нобелівської премії з літератури не відбулося.
Цю нагороду отримала польська письменниця з українським корінням Ольга Токарчук – «за наративну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю зображує перетинання меж як спосіб життя».
Olga Tokarczuk: "Such a prize will, in a way, give us a kind of optimism."
Як зазначив голова профільного Нобелівського комітету, професор літератури та письменник Андерс Олссон, цього року формат комітету змінився: рішення щодо лауреатів ухвалювали четверо його членів та п’ятеро незалежних експертів. Він додав, що шортліст складався з восьми імен.
Серед лауреатів Нобелівської премії з літератури 15 жінок. Першою стала шведська письменниця Сельма Лагерлеф.
Live Now | Literature Nobel Prize winner Tokarczuk gives news conference
Наймолодшим лауреатом став автор «Книги джунглів» Ред’ярд Кіплінґ, коли йому був 41 рік.
Доріс Лессінг у 88 років стала найстаршою письменницею, яку нагородили цією премією.
Двоє людей відмовилися від Нобелівської премії з літератури.
Борис Пастернак, який спершу погодився її прийняти в 1958 році, згодом змушений був відхилити пропозицію Нобелівського комітету через позицію уряду СРСР.
А лауреат 1964 року Жан-Поль Сартр взагалі не приймав офіційних нагород від будь-яких інституцій.
Із 1974 року Нобелівську премію не вручають посмертно.
Pol'and'Rock: Olga Tokarczuk na ASP
До того часу її встигли присудити одному покійному письменнику – Еріку Акселю Карлфельдту (1931 рік).
Olga Tokarczuk Interview: I Absorb Stories
Нобелівську премію з літератури в 2018 році не змогли вручити через скандал: чоловіка члена академії Катаріни Фростенсон засудили до двох з половиною років ув’язнення за зґвалтування. Фростенсон після цього залишила академію.
Olga Tokarczuk: Flights
Ольга Навоя Токарчук (пол. Olga Nawoja Tokarczuk, 29 січня 1962, Сулехув, Польща) — польська письменниця, есеїстка, сценаристка, поетеса, психологиня, лауреатка літературної премії «Ніке», Міжнародної Букерівської премії та Нобелівської премії за 2018 рік.
Ольга Токарчук виросла в Сулехові у родині вихідців з України: її бабця, родом з України, свого часу вийшла заміж за поляка. Потім разом з батьками переїхала до Кетша, де закінчила загальноосвітній ліцей ім. Норвіда. Є випускницею факультету психології Варшавського університету. Під час навчання опікувалася психічно хворими особами як волонтер. Після університету працювала психотерапевтом у Валбжиху. Коли її перші твори набули популярності, звільнилася з роботи і, переїхавши до Нової Руди, присвятила себе літературній праці. Довший час мешкала в Краянові біля Нової Руди, у Судетах. Краєвиди й культуру цих околиць змальовано в кількох її творах. Зараз мешкає у Вроцлаві. Провадить лекції з написання прози в Літературно-мистецькій студії Ягеллонського університету в Кракові.
Ольга Токарчук — співорганізатор Фестивалю оповідання, під час якого автори коротких літературних форм з Польщі та закордону представляють свої твори. З 2008 веде заняття із творчого писання в Опольському університеті. Членкиня партії «Зелені 2004», а також член редколегії щоквартального журналу «Політична критика».
Нагороджена численними преміями, зокрема премією Польського товариства книговидавців, премією фундації ім. Костельських (1997), «Паспортом» журналу «Політика», а також кількома номінаціями до літературної премії «Ніке», чотирикратна лауреатка «Читачів Ніке». У 2008 вперше нагороджена цією премією рішенням журі.
Дебютувала у 1979 на сторінках журналу «Навпростець», де під псевдонімом «Наташа Бородіна» опублікувала перші оповідання. Перший роман, «Мандрівку людей книги», написала у 1993. Книга отримала премію «Польського товариства книговидавців».
У 1995 з'явився другий роман авторки, «E. E.». Книжка розповідає про дозрівання дівчинки, яка раптом набуває паранормальних здібностей, а потім так само раптово їх утрачає. Найбільшим досі успіхом Токарчук став виданий у 1996 роман «Правік та інші часи». Книгу номінували до літературної премії «Ніке» у 1997, отримуючи премію читачів. 1998 рік приніс збірку оповідань «Шафа», а також черговий роман під назвою «Дім денний, дім нічний». Це другий роман Токарчук, номінований до престижної премії «Ніке». На цю ж премію номіновано збірку з дев'ятнадцяти оповідань під назвою «Гра на багатьох барабанчиках», видану в 2001. У 2004 видано «Останні історії». Ця книжка торкається найбільш універсальних проблем людини й складається з трьох окремих повістей, представлених у незалежних для себе часових та просторових рамках.
На початку жовтня 2007 вийшов роман «Бігуни». Над ним Ольга Токарчук працювала три роки. Згадує, що більшість нотаток робила під час подорожі. «Але це не книжка про подорож. У ній немає описів пам'яток чи якихось місць. Це не щоденник мандрівки й не репортаж. Я швидше хотіла придивитися до того, що значить подорожувати, рухатися, переміщатися. Який у цьому сенс? Що це нам дає? Що це значить», — пише авторка у вступі. Як каже сама Токарчук, «писання романів — для мене перенесене в зрілість розповідання собі самій казок. Так, як це роблять діти, перш ніж заснути. При цьому користуються мовою, що знаходиться на межі сну й дійсності, описують і вигадують». 5 жовтня 2008 Ольга Токарчук отримала за «Бігунів» літературну премію «Ніке». Книжка перемогла також у рейтингу читачів.
Останній роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих» побачив світ восени 2009 року й викликав бурхливі дискусії. Книжки перекладено 27 мовами.
У 2018 році за книгу «Бігуни» отримала Міжнародну Букерівську премію. Вона була перекладена Дженніфер Крофт англійською під назвою «Flights» (Польоти).
Бібліографія
Miasto w lustrach («Місто у свічадах»,1989 — збірка віршів)
Podróż ludzi Księgi («Мандрівка людей Книги», 1993), укр. пер. 2004
E. E. («E. E.» 1995)
Prawiek i inne czasy («Правік та інші часи»,1996), укр. пер. 2004
Szafa («Шафа»,1997)
Dom dzienny, dom nocny («Дім денний, дім нічний», 1998)
Opowieści wigilijne («Святвечірні оповіді» разом з Єжи Пільхом та Анджеєм Стасюком, 2000)
Lalka i perła («Лялька й перлина», 2000)
Gra na wielu bębenkach («Гра на багатьох барабанчиках», 2001), укр. пер. 2004)
Ostatnie historie («Останні історії», 2004), укр. пер. 2007
Anna In w grobowcach świata («Анна Ін у гробівцях світу», 2006)
Bieguni («Бігуни», 2007, укр. пер. 2011)
Prowadź swój pług przez kości umarłych («Веди свій плуг понад кістками мертвих», 2009, укр. пер. 2011)
Moment niedźwiedzia («Момент ведмедя», 2012) — колекція есеїв
Księgi Jakubowe («Книги Якова», 2014)
Українські видання
«Шафа», «Deus ex», «Номери» // Всесвіт. — 2001. — № 5–6. — С. 94–109. переклав Ігор Пізнюк
«Професор Ендрюс у Варшаві» // Кур'єр Кривбасу. — 2002. — № 147. — С. 193—200. переклав Ігор Пізнюк
«Правік та інші часи» // Всесвіт. — 2003. — № 1–2. — С. 3–52; Всесвіт. — 2003. — № 3–4. — С. 42–98. переклав Ігор Пізнюк
«Мандрівка людей книги» (Львів: Літопис, 2004), переклала Ніна Бічуя
«Правік та інші часи» (Львів: Кальварія, 2004), переклав Віктор Дмитрук
«Гра на багатьох барабанчиках» (Львів: Літопис, 2004), переклав Віктор Дмитрук
«Останні історії» (Львів: Літопис, 2007), переклала Ярина Сенчишин
«Веди свій плуг понад кістками мертвих» (Львів: Урбіно, 2011), переклала Божена Антоняк
«Бігуни» (Харків: Фоліо, 2011), переклав Остап Сливинський
Рецензії
Наталя Артеменко «Маркес польського Правіку» («Друг Читача»)
Віктор Неборак «Ольга Токарчук, якої нам бракує» («Молодий Буковинець», 22 квітня 2011)
Костянтин Родик «Ольга Токарчук проти „здорового глузду“ („Україна молода“, 27 квітня 2011)
Веди свій плуг понад кістками мертвих („mamamiya.com.ua“)
Олена Галета „Антропос, топос, тропос, чи Народження антропологічного роману?“ („Літакцент“, 20 жовтня 2011)
Наталка Малетич „Ювілейне прочитання Ольги Токарчук“ („zaxid.net“, 20 лютого 2012)
Анна Золотнюк „Повівши свій плуг…“ („Вільне життя“, 19 жовтня 2012)
Цікавий факт
11-13 жовтня 2019 року у місті Вроцлаві (де на той час проживала письменниця), можна було безкоштовно проїхати громадським транспортом, просто показавши книжку письменниці. Таким чином мер міста вирішив відзначити заслуги письменниці, а заодно і заохотити містян більше користуватися громадським транспортом.
Примітки
https://24tv.ua/lifestyle/laureat_nobelivskoyi_premiyi_z_literaturi_za_2018_shho_vidomo_pro_ukrayinske_pohodzhennya_tokarchuk_n1217520
http://gk-press.if.ua/x5317/
Інтерв'ю
Ольга Токарчук: «Я хорошо пою, как каждая настоящая украинка» («Профиль», 12 квітня 2008)
Ольга Токарчук: «Хочу мандрувати Україною!» («Українське слово», 15 вересня 2009)
Ольга Токарчук: «Дедалі менше людей вірить у безсмертя душі…» («Ратуша», 24 вересня 2009)
Ольга Токарчук: «Не вірю в норми і нормальних людей» («Zaxid.net», 23 лютого 2010)
Ольга Токарчук: «Хочу посіяти в душі читача неспокій — щоб він почав задумуватися», («Високий замок», 1 жовтня 2010)
На межі з Україною. Польська письменниця Ольга Токарчук про українськість, кордони і нормальних людей, ("Молодіжне перехрестя, 19 травня 2010)
Роман Кабачій «Людина пограниччя», («Тиждень», 25 вересня 2009)
Ольга Токарчук: «Література — це важка праця, що відбувається в голові», («ЛітАкцент», 18 Вересня 2009)
Ольга Токарчук: «У чоловіків після 40 починається тестостероновий аутизм» («Українська правда», 16 липня 2011)
Ольга Токарчук: «Аутсайдерам повлиять на власть сложно» («UGGI», 2 липня 2011)
«Почему их читают, а нас — нет» («LB.ua», 27 вересня 2011)
Ольга Токарчук: «Добре оповідання важче написати, аніж роман» («Галичина», 29 вересня 2011)
Ольга Токарчук: «Я навчилася слухати людей» («Молодий буковинець», 26 вересня 2011)
Ольга Токарчук: «Коли бачу вулицю Бандери, у мене мороз по шкірі» («Галицький кореспондент», 6 жовтня 2011)
Ольга Токарчук: «Я не боюсь доносити ідеї за допомогою героїв-диваків» («Новий погляд», 23 вересня 2011)
Ольґа Токарчук: «Моє покоління дуже сильно відчуває свою невкоріненість» («ЛітАкцент», 21 жовтня 2011)
Ольга Токарчук: «Коли хочеш писати книжки, читай книжки. На кожні прочитані 10 тисяч сторінок припадає одна добре написана» («Друг читача»)
https://uk.wikipedia.org/wiki/Ольга_Токарчук
https://www.youtube.com/watch?v=fmz62r7QBVw
https://www.radiosvoboda.org/a/news-nobelivska-premia-z-literatury-2018-2019/30209643.html
https://www.youtube.com/watch?v=T4osurAgmjQ
https://www.youtube.com/watch?v=oQYNWQxiybc
Zapiski Z Wygnania. Sabina Baral Z Olga Tokarczuk We Wroclawskiej Synagodze
https://www.youtube.com/watch?v=_XOvcel2BDw
https://www.youtube.com/watch?v=0o_clmBrpQs
https://www.youtube.com/watch?v=ZbBsJYJxwGk
https://www.youtube.com/watch?v=iO30NgPViI4
https://www.youtube.com/watch?v=_r1RgpKDXV8
https://www.youtube.com/watch?v=efyBd1JPk1g
https://www.youtube.com/watch?v=iO30NgPViI4
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 3
Загрузка комментариев
