Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Тенденція одначе, — казав герой старого анекдоту після того як четвертий олень, кинутий ним у море, потонув услід за першими трьома. Це ж саме сталося вчора з футбольною командою ФК «Львів», яка вже вчетверте (!!!) зникла з футбольної мапи України не залишивши по собі нічого окрім записів у протоколах матчів та рядків у турнірних таблицях.
Відомий журналіст Микола Несенюк висловився з приводу використання системи відеодопомоги арбітрам VAR у чемпіонаті України.
«Трохи здивували повідомлення про готовність українських футбольних клубів та інших небайдужих громадян здійснити масову закупівлю пересувних станцій системи VAR (відеоасистентів рефері) аби забезпечити більш об’єктивне суддівство футбольних матчів.
Коштує це задоволення недешево, а коли додати вартість обслуговування цих диво-машин, то складаються досить круглі суми. Виходить, що під час війни, коли люди віддають останнє або не останнє для придбання зброї та іншого обладнання нашої армії, конче необхідно витратити купу грошей на VAR.
Що ж таке сталося у нашому футболі, що йому вже не вижити без того VARу? Нічого особливого — футбольні арбітри знову пустилися берега витворюючи на очах публіки дива заради того, аби „допомогти“ кільком командам здобути очки, які ті не здатні виграти у нормальній спортивній боротьбі.
З десяток років тому почув від одного із власників українських пивзаводів простий рецепт виготовлення якісного пива. Для доброго пива, за словами того пивовара, потрібні лише дві речі — ячмінь і совість. Приблизно те ж саме можна сказати і про наш футбол. Ну навіщо прикриватися якимись „технічними проблемами“ коли арбітри відверто „тягнуть“ до перших місць кілька всім відомих команд вищої та першої ліги, власники яких прагнуть будь-що „випалніть задачу“. Це видно без усякого VARу! Регулярні одинадцятиметрові на користь претендента на чемпіонство вже навіть не смішні! І до чого тут VAR коли арбітр настирливо шукає і знаходить приводи „допомогти“?
Що цікаво — про необхідність VARу найбільше волають саме ті команди, яким регулярно надається суддівська „допомога“. Всі про це знають і спроби перевести стрілки з безсовісних арбітрів на недосконалість техніки переконують хіба що тих самих арбітрів та замовників їхньої „допомоги“. Здавалося, що може бути простіше аніж просто судити по совісті? Але ж так судити „нє інтєрєсна“. Інакше не лізли би всіма правдами і непраажами до числа тих арбітрів їхні діти і навіть онуки!
Чи можна з цим боротися і чи може допомогти VAR? На жаль, ні. Той, хто вклав у футбольну команду, скажімо, сто мільйонів, спокійно додасть до цієї суми ще пару мільйонів „на арбітрів“. Для надійності! Щоб інвестиції не пропали! І це проблема не лише нашого футболу. У світовому футболі на найвищому рівні все те ж саме, лише „працюють“ арбітри цього рівня набагато більш майстерно і витончено, не те що наші. Тому й не беруть наших туди.
Нічого, наші не пропадуть. Минулої осені почув від одного із молодих арбітрів що судити український футбол стає „нє інтєрєсна“, Що зусилля, витрачені на те, щоб потрапити у згадані арбітри, вже майже неможливо належним чином „відбити“. Здається, що становище на очах змінюється. У нашому футболі знову завелися гроші, яких вистачить і на VAR, і на арбітрів, які тепер „допомагатимуть“ кому треба не „вручну“, а за допомогою дуже дорогої апаратури.
А що із совістю? Колись бригадир на авторемонтному заводі казав мені малому, що на місці совісті вже давно виросло щось інше на три букви. Я тоді йому не повірив. Не знав, що три букви — це VAR!», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Відомий журналіст Микола Несенюк — про одну з проблем чемпіонату України при нинішньому складі його учасників.
Відомий журналіст Микола Несенюк висловився з приводу боротьби серед аутсайдерів поточного чемпіонату України.
Головним поєдинком не лише 24 туру, а всього поточного чемпіонату України з футболу, стане, як на мене, гра між «Дніпром-1» та «Металістом», що відбудеться сьогодні.
Відомий журналіст Микола Несенюк — про останні голи нападника «Дніпра-1» Артема Довбика.
«Складні часи нині у „Дніпра“, того що „1“. З одного боку команда вперше за багато років претендує на титул чемпіона України, з іншого — за рівнем гри „Дніпро-1“, що вже другий рік базується в районі українсько-словацького кордону, не настільки переважає решту учасників змагань.
Саме тому у „Дніпрі-1“, схоже, увімкнули „режим Мессі“. Згадайте як організатори останнього Кубку світу тягнули за вуха до титулу команду Аргентини — п’ять останніх матчів цієї команди починалися з одинадцятиметрових на її користь, які забивав Ліонель Мессі. Ну як тут не стати чемпіоном?
Щось подібне сталося із „Дніпром-1“, який після поразки від „Зорі“ втратив потенційне лідерство у чемпіонаті України. У двох наступних іграх арбітри настійливо шукали і врешті знаходили момент аби призначити одинадцятиметровий на користь „Дніпра“, які реалізував Артем Довбик. Цей потужний форвард останнім часом, перепрошую за каламбур, вже задовбався забивати ці пенальті чи не у кожній грі.
І все було би добре, якби „режиму Мессі“, увімкнутому нашими арбітрами для Довбика, не заважав такий самий режим, увімкнутий для „Шахтаря“, який теж вже не здатний обіграти „Колос“ без одинадцятиметрового, із розряду тих, які треба дуже добре шукати.
Не подумайте що я маю щось проти наших кришталево чистих арбітрів, чи не менш кришталевих менеджерів „Дніпра-1“ чи „Шахтаря“. Навпаки — я тішуся з арбітрів, які вийшли на найвищий рівень, вигадуючи пенальті для Довбика не гірше аніж найкращі арбітри світу вигадували пенальті для Мессі.
Таким чином половина справи зроблена — залишилось лише аби Довбик грав як Мессі. Із цим, як виглядає, будуть певні проблеми — це вам не одинадцятиметрові придумувати!», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Гадаю, що немає серед нас таких, хто не бачив би старих гастрономів часів СССР, приватизованих колись «трудовими колективами», а тепер напіврозвалентх, перетворених на «розливайки» та розібраних на шматки не дуже успішними арендаторами. Колись, на початку дев’яностих, продавцям, товарознавцям, вантажникам, бухгалтерам, комірникам, прибиральницям, сторожам та іншим співробітникам цихтгастроноива була надана можливість самим розпоряджатися торговим закладом, торгувати і отримувати прибуток. Але практично ні у кого з цього нічого не вийшло.
Відомий журналіст Микола Несенюк висловився з приводу центрального матчу 22-го туру чемпіонату України, в якому минулої суботи зустрічались київське «Динамо» та донецький «Шахтар» (1:1).
«Нічия з «Шахтарем» відповіла одразу на два запитання. Перше — шанси «Динамо» на перше місце у чемпіонаті остаточно стали теоретичними, а коли реально, то цих шансів не залишилось зовсім. Друге — цілком можливим стало повторення «історичного» досягнення тренера Блохіна, який вперше в історії футболу незалежної України привів «Динамо 2014 року до четвертого місця у чемпіонаті.
Тоді, як відомо, Олега Блохіна наприкінці чемпіонату замінив Сергій Ребров, який вже наступного року повернув команду на перше місце в Україні. Тепер Мірчу Луческу замінив Олександр Шовковський.
Чи вдасться йому повторити успіх свого колишнього партнера по команді? На перший погляд тренер Шовковський виглядає не так переконливо як тренер Ребров, з якого у нас невідомо чому зробили ледь не ікону, забувши при цьому що Ребров зразка 2014-го був фактично ніким, не маючи досвіду роботи на чолі хоча би якоїсь команди. Тоді він сам зробив собі ім’я, яке вже який рік годує його шаленими грошима на Близькому Сході. То чому би Шовковському не повторити цей шлях?
Навряд чи варто нині заглиблюватись в аналітику оцінюючи потенційний рівень нового очільника „Динамо“. Шансів на те, що йому вдасться реанімувати команду маємо п’ятдесят на п’ятдесят — або вдасться, або ні. Гадаю, що і сам Олександр це добре усвідомлює.
Його перевагою є на сьогодні безсумнівний авторитет у нашому футболі який нічим поки що не зіпсований. Шовковський був і залишається кумиром уболівальників та взірцем для молодих футболістів. Якщо його підтримають колишні партнери, які встигли з ним разом пограти (а чому би і ні?), це дасть можливість відродити у „Динамо“ психологію переможців, яка почала останнім часом помітно втрачатися. Все інше — справа техніки. Бо ж ніхто не має сумнівів у потенціалі гравців команди, якого, як на мене, має цілком вистачити для лідерства в чемпіонаті України. Щодо єврокубків, то про це говорити ще зарано — принаймні цього літа Ліга чемпіонів динамівцям не загрожує.
Тож побажаємо Олександру Шовковському для початку повторити в якості тренера „Динамо“ свої досягнення як гравця. А там буде видно...», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Відомий журналіст Микола Несенюк — про кількість новин у медіа, що стосуються можливого призначення Сергія Реброва головним тренером збірної України.
«Торік не минало й пів дня без того аби десь не з’явилась новина про можливий наступ ворога з білоруської території. Здоров’я ці новини нікому не додавали — перспектива опинитися в зоні бойових дій не на жарт тривожила мешканців областей, що межують з населеною білорусами території.
Ще тоді було очевидно, що ці щоденні білоруські загрози існували в основному в головах редакторів новин, яким конче було треба привернути увагу аудиторії. Заголовки про білоруський напад чудово „продавалися“. Ну а той факт, що вони забрали у тисяч і тисяч людей роки життя, а хтось взагалі віддав Богу душу після таких заголовків, нікого не обходив. Бо новини це теж бізнес.
І тому загроза наступу білорусів відступила лише тоді, коли заголовки про цю загрозу перестали нарешті „продаватись“ через свою очевидну недостовірність.
Тепер місце білорусів зайняв у новинах Сергій Ребров — про те, очолить він нашу національну футбольну команду, чи не очолить, теж тепрр повідомляють по кілька разів на день. А що? Ребров нині — „прадаваємая фамілія“, тож і ліплять її безбожно у заголовки. Хоча правди у новинах про тренера приблизно ж стільки, скільки було у новинах про білорусів.
Одне втішає — почувши новину про Реброва ніхто не схопить інфаркт. А Сергій вже якось потерпить...», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Відомий журналіст Микола Несенюк торкнувся теми Кубку України, який цього сезону поки ще так і не стартував, незважаючи на те, що всі умови для проведення турніру є.
«Надворі квітень. До закінчення поточного чемпіонату України з футболу залишається яких-небудь десять турів і на початку червня футбольний сезон 2022-2023, проведений попри війну, дійде до завершення. А що тоді з Кубком України? З другим за рангом футбольним змаганням українських футболістів, який веде свою історію з 1992 року? З минулорічним розіграшем все ясно — він був призупинений разом із чемпіонатом після 24 лютого 2022-го. А що далі?
Нагадаю, що на відміну від футбольного чемпіонату, який у різних лігах формально проводять „прем’єр-ліга“ та „професіональна футбольна ліга“, Кубок України віднедавна належить Українській асоціації футболу на чолі із Андрієм Павелком, нещодавно переобраним до виконкому УЄФА. Згадана асоціація поки що ніде і ніяк не повідомила про долю другого за рангом футбольного турніру. Ну не вистачило часу про це подумати з серпня минулого року! Принаймні жодної інформації про Кубок України на офіційному сайті УАФ немає.
Зате є чутки, за якими УАФ ніби пропонувала тренерам українських футбольних команд проєкт нового формату цьогорічного Кубку України, який мав би пройти навесні. Пропозиція була неофіційною, вважайте, таємною. Єдине, що можна сказати точно — ті тренери, які зізналися що отримали цей проєкт, категорично з ним не погодилися, та ще й називали його різними словами.
Це все було ще у січні-лютому. Тепер квітень. Агов, УАФ! Відгукнися! Скажи що небудь про Кубок України! Не буде його цього року? Тоді де офіційне повідомлення? Нема кому його зробити? Усі зайняті? Тоді питань немає. Забули так забули. Доведеться просити Чеферіна, новопереобраного президента УЄФА, щоб нагадав „другу Андрію“, що не гоже забувати про другий за рангом футбольний турнір країни, чий футбол ти очолюєш!», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
