Футбол – це ж цікаво! А читати про футбол на динамівському футбольному сайті – це ще цікавіше! Бо тут і одкровення футбольних знаменитостей, і недвозначні оцінки найкрутіших спортивних журналюг, і пристрасні, гарячі коментарі наших небайдужих бовільників. І взагалі – маючи такий чудовий футбольний сайт, на паперових спортивних виданнях можна і… економити.
- Имя:
- Володимир Даник
- Статус:
- Наставник (1000 комментариев)
- Зарегистрирован:
- 23.02.2018 23:27
- Карма:
- 6793
- Топ-10 блогеров:
- Да
-
-
Відбуваються ті чи інші події. І у кожного щодо них – своя думка. І кожен з нас вихлюпує свої враження чи у розмовах, чи у якихось (коротких чи не дуже...) нотатках. А якщо це події футбольні, то можна їх і на футбольному сайті прокоментувати.
І враження від цих коментарів, де градус переживань інколи зашкалює, буває різним.
-
Один з найяскравіших моїх футбольних споминів ще радянських часів... Тбіліське «Динамо» (а команда була тоді дуже помітною!) грало з бельгійським клубом. Тбілісці – гравці технічні, та і команда була тоді, так би мовити, на ходу. Але тут і спрацювала... «офсайдна» пастка. Ніби дуже замашні граблі – мовляв, наступайте і.
-
Коротке повідомлення на динамівському футбольному сайті змусило звернути на себе увагу. У одному з львівських клубів – 8 (вісім!) бразильців. Та ще й нині, узимку, коли перерва у чемпіонаті, той же клуб має переглянути ще 10 (десять!) бразильських футболістів. Переглянути на предмет – а, може, хтось з них виявиться цікавим, як гравець, для команди.
-
Поговоримо?! Про суцвіття наших проблем… Бо про них і треба – говорити! Бо одне з наших досягнень у останні роки – це те, що про свої проблеми говоримо і відвертіше, і конструктивніше. І це… може, і не зразу… але ж на користь!
Згадуючи свої літературні «університети», свої перші кроки у літературі, починаєш розуміти, що і у аспектах суто літературних є щось глибоке, щось повчальне.
-
Є таке видавництво «Склянка часу*Zeitglas»… І не десь, а у славному місті Каневі! Є у цього видавництва і журнал з такою ж назвою, і альманах «Скіфія», що виходить чотири рази на рік. Керує видавництвом симпатичний чолов’яга Олександр Апальков. До речі, цікавий прозаїк… Не читали?! А ви прочитайте!
А повідомляю я вам усе це з двох причин.
-
Роздуми, пов’язані з харчуванням?! О, тут суцільні питання… Можна сказати навіть, питання з питань. І що, і скільки їсти… Щоб і не переїсти, щоб і голодним не бути. У кожного щодо цього свої міркування, своє бачення цієї важливої для всіх проблеми. А хіба ж не проблеми?! Бо так чи інакше ми її вирішуємо.
-
На вулиці – сніг... зима... та і холоднувато усе ж! А думки чомусь – про осінь... Чомусь і талановиті та і бездарні віршотворці багато пишуть про осінь. Ну, ніби заклинило їх... на осені! Чи літо... чи весна... чи холодна зима... а вірші печуть – про осінь!
І ще одна причина згадати осінь, хоч і на вулиці.
-
Авторська пісня – це ж… оголений нерв епохи. Це її співуча, неприхована суть. Отож і говоримо ніби про авторську пісню, а виявляється, мову ведемо про епоху, у якій ми жили роки і роки.
Є пісні, які ми співали, і лише тепер через роки і роки намагаємося зрозуміти, а чому ж саме такі пісні нам були у ті часи до вподоби.
-
А все ж у цьому щось є – на вулиці сніг... А на зеленому газоні – стрімкі футбольні мережива! Не на снігу, коли футбол, як дехто переконаний, це вже ніби... зовсім інший вид спорту. І не штучний газон, до якого хтось уже звик, а комусь до нього ще звикати і звикати.
Отож матч «Динамо» – «Чорноморець».
