Уперше подібне було в Києві майже півстоліття тому — восени 1967-го «Динамо» приймало тодішнього володаря Кубка європейських чемпіонів команду «Селтик» із Шотландії. Перед грою було повне враження того, що цього вечора настане кінець світу — на цей матч хотіли усі! І це можна було зрозуміти — до нас уперше приїхала футбольна команда із «того» світу, який ми у ті далекі часи знали виключно із сатиричних передач по радіо-телебаченню і таких самих сатиричних статей та карикатур у журналі «Перець».
Ми, звісно, щиро вірили комуністичній пропаганді, ми робили вигляд, що насправді живемо набагато краще за британців, яких нещадно експлуатують «консерватори». Я тоді саме пішов у третій клас і бачив тих «консерваторів» виключно на карикатурах. У моїй задуреній комуністами дитячій голові оті «консерватори» виглядали злочинцями, які забрали у британських трудящих консерви і тепер ті трудящі не мають що їсти...
На тому футболі я, звісно, не був. Дивився його по маленькому чорно-білому телевізору. Геть нічого нині не пам’ятаю окрім того, що «Динамо» не програло і не вилетіло із Кубка чемпіонів на стадії 1/16 фіналу. Також пам’ятаю, що після тої домашньої нічиєї київське «Динамо» у нас оголосили практично неофіційним чемпіоном світу. Чому ні? Ми ж пройшли самих володарів Кубку чемпіонів! Радість тоді тривала майже місяць і закінчилася домашньою поразкою «Динамо» у наступному раунді від польського «Гурніка»...
Відтоді минуло понад 48 років. І що змінилося? Зовні змінилося все. Тепер ми живемо у вільній країні, можемо їздити хоч до Англії, хоч до Шотландії, можемо досхочу дивитися їхній футбол, можемо купувати те ж саме, що й вони, їсти-пити не гірше за них, їздити на кращих авто і так до безкінечності. Наше «Динамо» нині багатше за той самий «Селтик», який вже не виходить навіть до групового етапу Ліги чемпіонів...
Тоді чому ж серед футбольних пріоритетів цієї осені усі без винятку мої знайомі, навіть далекі від футболу, без вагань називають матч «Динамо» — «Челсі»? Чому попри дикі ціни на квитки шукають можливість піти на цей матч? Чому готові їхати заради цього за сотні кілометрів? Ну що ми, взаправду, тих англійців не бачили? Три роки тому під час Євро-2012 вони у нас по Хрещатику ледь на місяць гуляли сотнями. Може той «Челсі» якийсь феноменальний футбол показує, навіть кращий за «Шахтар»?
Знаєте, що я з цього приводу думаю? Думаю, що нічого у нас із 1967-го року насправді не змінилося. Як і майже півстоліття тому британський футбол виглядає для нас чимось із іншої планети. І ніби немає вже комуністичної «залізної завіси» і ми можемо вільно отримувати інформацію. І ніби гравці «Динамо» вже не прикидаються «аматорами», які грають у футбол у вільний від роботи час. Все у нашому футболі тепер як у них — трансфери, контракти, футболісти-мільйонери на розкішних авто... А все одно наша людина рветься особисто побачити оце «Челсі», отого Моуріньйо чи як там його... Вам що Луческу мало?
Виходить, що мало. Тому що наш народ таки не обдурити. Що йому не кажи, а він безпомилково відчуває де справжнє, а де — не зовсім. І тому готовий віддати купу грошей за те щоб побувати на матчі «Динамо» — «Челсі», який ще невідомо чим закінчиться. А чим він може закінчитися? Можу сказати чим вже тепер. Після гри футболісти «Челсі» разом із тренерами та кількома сотнями уболівальників повернуться у вічно святковий Лондон, де ніколи не закінчується великий футбол із найкращими футболістами світу на вщент переповнених трибунах. Лондонське вічне свято футболу ніяким боком не залежить від того, як сьогодні зіграють «Динамо» та «Челсі».
Інша справа — Київ. Тоді, сорок вісім років тому, прості кияни, які не знали жодних розваг окрім Тарапуньки та Штепселя, стали на кілька днів у власних очах жителями столиці світового футболу. Насправді все було тоді не зовсім так, але ми були у ті дні неймовірно щасливі!
Тому хочу звернутися до гравців «Динамо», які прочитають ці мої слова, або їм хтось їх перекаже. Виграйте сьогодні у того «Челсі». Не знаю як, але виграйте! Запитайте хоча б Йожефа Сабо, який обігрував «Селтик» у стародавні часи. Забудьте про те, з ким ви граєте! Лише пам’ятайте для кого! Зробіть нас щасливими у цьому нашому світі хоча б на кілька днів, на кілька годин чи кілька хвилин! Ну хоча би не програйте! І тоді через сорок вісім років нинішній третьокласник запитає вас стареньких як ви примудрилися не програти «Челсі» і ви щось розумне у відповідь скажете. Коротше, зробіть наш світ кращим за «їхній» хоча би на дві години!!! Ми дуже на це сподіваємось...
Микола НЕСЕНЮК
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (7)