Ось і завершилось ЄВРО для збірної України. Воно, без перебільшення, вже вдалося. Вдалося і нашій збірній, попри невиразну гру із французами ми показали на що вони здатні. А пам*ятаєте як ми раніше грали? Невиразна біготня другим номером, один шанс за весь матч, нічия вдома - вже успіх і тому подібне.
Раніше переглядаючи матчі збірної я нудьгував. Оборонна гра, тяжкі потуги одинокого Шевченко, який як той лев боровся проти квартету захисників суперникаА сьогодні ми бачимо зовсім іншу конкурентно здатну збірну, яка за країну кістьми лягає.
Я такої збірної не бачив. Щоб Англію весь матч возити! А як Ярмоленко Паркера накрутив? Як "мальчіка"). Ракицький - які діагоналі, Бог ти мій! Коноплянка - український Мессі. Хачеріді - це Каннаваро тільки на дві голови вищий, ніякої нервозності в діях.
У нас є майбутнє. Склад майже омолодився, більшість вже терті "калачі" в єврокубках та і досвід ЄВРО не забуваємо.
Я гордий за те, що я - українець. Мені приємно, що "Донбас-Арена" влаштувала таку підтримку, якої східна Україна і не бачила. Мені приємно дивитись у вічі друзям, приємно заходити у російськомовні групи Вконтакті, де більшість пише:"а хохлы то молодцы, как бегали, Ярмола что творит, Пятов красава" і так далі в цьому роді. Вперше за все життя я дійсно радію тому, що в складі вийшов Ракицький, а не Михалик, який нажаль не володіє першим пасом так як Ярослав.
Мені приємно за те, що наша збірна ТАК виступила і незважаючи на поразку ми їх любимо, незалежно від клубних уподобань. Любимо, напевне так, як ніколи ще не любили.
А в целом,очередное разочарование.Убедился что кому-то достойно выступать,а кому-то выигрывать титулы!