===
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до себе каже і до кожного з вас - Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
===
(с) Віктор Баранов, Теодор Кукуруза (музика)
Прям тошнит от этих комплексов!
Я Хохол!
Я Горжусь людьми из-за которых нас стали называть Хохлами!
Я горжусь людьми,которые вписали героическую страницу в историю Украины и во всю Мировую историю!
Мои предки козаки истерично смеялись с людей пытавшихся оскорблять их этим словом!
Во мне кровь моих предков!
И я Хохол!
И мне глубоко положить,какой смысл в это слово вкладывают русские,белоруссы,молдовани,киргизы и прочие румыны!Мне стыдно за людей стесняющихся своих предков.Героических предков!Продолжайте бежать на поводу у них и считать это оскорблением!Пляшите под их дудку и вносите в это слово смысл рожденный в их больных головах!Я Хохол и я Украинец!И одно другому ну никак не мешает!
Я Хохол и я этим горжусь.
ну как обычно с шумом с дымом.
а вообще киевляне съездили в Полтаву как раз на 1-0=)
интрестно посмотреть на такое шествие в Донецке 02.09., не бойтесь - вас охранять будут=)
Ты знаешь это вас менты всегда охраняют в своем же городе) ловят хохлов на подездах к городу, закрывают в мусарках и т.д. так что не нужно хрень нести))))
Я ВАМИ ПИШАЮСЯ!!!!!
учетная запись этого пользователя была удалена
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до себе каже і до кожного з вас - Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
===
(с) Віктор Баранов, Теодор Кукуруза (музика)
Я Хохол!
Я Горжусь людьми из-за которых нас стали называть Хохлами!
Я горжусь людьми,которые вписали героическую страницу в историю Украины и во всю Мировую историю!
Мои предки козаки истерично смеялись с людей пытавшихся оскорблять их этим словом!
Во мне кровь моих предков!
И я Хохол!
И мне глубоко положить,какой смысл в это слово вкладывают русские,белоруссы,молдовани,киргизы и прочие румыны!Мне стыдно за людей стесняющихся своих предков.Героических предков!Продолжайте бежать на поводу у них и считать это оскорблением!Пляшите под их дудку и вносите в это слово смысл рожденный в их больных головах!Я Хохол и я Украинец!И одно другому ну никак не мешает!
Я Хохол и я этим горжусь.
http://s53.radikal.ru/i139/1208/85/faa17904c1d9.jpg
http://s019.radikal.ru/i625/1208/f0/93ae3377f68a.jpg
учетная запись этого пользователя была удалена
а вообще киевляне съездили в Полтаву как раз на 1-0=)
интрестно посмотреть на такое шествие в Донецке 02.09., не бойтесь - вас охранять будут=)
учетная запись этого пользователя была удалена
Я ВАМИ ПИШАЮСЯ!!!!!