Не будьмо байдужими до долі країни

Не може бути нормального футболу в країні де нема закону, закривати очі на всі беззаконня - це заривати голову в пісок. Від того ніхто крім влади не виграє, тому-що це те що їм потрібно. 

Нас продовжують ділити  на всіх можливих паралелях: західняки - східняки; україномовні - російськомовні;  Динамо - Шахтар; Київський патріархат- Московський патріархат;  інтеграція в Європу - митний союз; перечисляти можна до безконечності.

На виборах недостатньо просто підтримати опозицію чинний владі - необхідно вимагати відповіді як опозиція хоче об'єднати народ, не можна щоб знову народні обранці маніпулюючи протиріччями в суспільстві безкарно сиділи на шиї в народу який приводить їх до влади. 

Ми всі бачили як наша позиція відносно кол тренера Динамо вплинула на власника клубу який на мою думку зробив вчинок гідний наслідування: сказав правду собі самому і всім нам. Сьогоднішній виступ на 2+2 продовження цього процесу. Так більше жити не можна ні у футболі ні у державі. В кожному суспільстві є певний процент негідників і більшість нормальних людей з загальлюдськими цінностями. Ми можемо говорити на різних мовах але від того не менше любимо Україну. Ми можемо вболівати за різні клуби але поважати один одного і вибір кожного. Але коли на чорне говорять що це біле, коли плюють в очі і кажуть що це дощ, тоді потрібно мовчазній більшості пробудитися і поставити речі на свої місця. Це частково відбулося під час помаранчевої революції, на жаль лідери які прийшли до влади не виявили державної мудрості і  найгірше що відбулося - посіяли зневіру в те що щось можливо змінити. Як наслідок реваншисти які прийшли до влади, правлять так як звикли і вміють, "по понятіям". Змінити країну набагато важче ніж добитися звільнення Сьоміна, хоча суть та сама, чим більше буде людей яким не байдуже доля країни тим більша ймовірність перемоги. Байдужість - це поразка без боротьби. Беззаконня у футболі як дзеркалі не відображення всіх беззаконь у державі і стосуються в одинаковій мірі всіх громадян незалежно від регіону проживання, мови, віри, національності. Загальнолюдські цінності формувались тисячоліттями їх неможливо знищити за рік чи два.