Усі ми любимо футбол. Завжди захопливий, видовищний, нерідко жорсткий, а іноді навіть жорстокий - чоловічий вид спорту.
Усі ми поважаємо міцний характер геніїв на кшталт Еріка Кантони чи Зінедіна Зідана. Безкомпромісність воїнів Джона Террі чи Карлеса Пуйоля. Відданість емблемам рідних клубів Стівена Джеррда чи Франческо Тотті.
Дивно, та чи задумувались ми над тим, що один із ментально найсильніших гравців Європи мало не два десятиліття захоплював нас вражаючою грою у светрі збірної України.Олександр Шовковський. Жива легенда. Символ Епохи як київського "Динамо", так і загалом українського футболу.
Здобутків неперевершеного голкіпера вистачить на кілька наступних поколінь. Здобутків, яких не було б, якби характер Сашка дав тріщину у найкритичніший момент його вражаючої кар'єри.
Сильний не той, хто не падав
Правду кажуть - "сильний не той, хто ніколи не падав". Шовковський падав, боляче падав, падав – і вставав. У 19 років вихованець школи київського "Динамо" вже грав у Лізі чемпіонів.
Зовсім скоро по-спортивному розбив конкурентів і в боротьбі за "Пост №1" збірної України.
Напрочуд стрибучий і стійкий. А реакція!
Ефектна стрибучість, напрочуд чітка реакція. Стійкість до ударів у з будь-якої дистанції. Відсутність будь-якого страху на виходах. Дивовижне вміння "складати" свій 191 метр зросту, парируючи м'ячі, що летять низом. Усе мало не зникло однієї далеко не прекрасної миті.
Усе пішло не так наприкінці 90-х. Намагаючись допомогти партнерам, Шовковський припустився жахливої помилки у поєдинку плей-оф Чемпіонату Європи проти Словенії.
Ляп, який закрив двері на ЄВРО
Як не намагався реабілітуватись у матчі-відповіді, формально, саме ляп Шовковського закрив перед Україною двері на ЄВРО-2000.
Тиск зростав. Олександр продовжував помилятись і у збірній, і у "Динамо". Відверто втрачав контроль над собою просто на полі, поступово ставав героєм анекдотів.
До усього цього додались ще й травми. У такі моменти гравці ламаються раз і назавжди. Шовковський, не знайшов, а розвинув, витренував у собі сили повернутись. Сили не пов'язані з горою м'язів. Залишившись поза грою, Сашко загартував себе психологічно.
Вихід на новий рівень
Він не просто повернувся на попередній, він сягнув нового рівня. Рівня холоднокровного, завжди сконцентрованого, незворушного голкіпера, у якого нікуди не поділись ні стрибучість, ні реакція.
Сашко навчився жонглювати навіть суперниками. Коли емоції киплять і "на карті" абсолютно все, - Шовковський залишається Удавом, "Крижаним Монстром", "Машиною для парирування пенальті".
Так, українцям немає рівних у боксі. Усе ще не побитий рекорд Сергія Бубки у стрибках з жердиною. І вже ніхто не зітре з Книги Досягнень подвигу Олександра Шовковського.
Єдиний воротар в історії ЧС
Сашко - перший і досі єдиний в історії футболу воротар, який не пропустив жодного м'яча в серії післяматчевих пенальті у фінальній частині Чемпіонату світу.
Олександр - один з тих, хто допоміг "блакитно-жовтій" дружині сягнути вісімки найкращих команд планети на Мундіалі-2006.
Схожих післяматчевих лотерей, як і пенальті, відбитих посеред гри, у кар'єрі Шовковського вистачить на повнометражний блокбастер.
У мистецтві Шовковського нейтралізувати "удари з точки" немає ніякої магії, надлюдських здібностей, чаклунства. Усе - психологія. Серією хитрих маневрів Олександр підсвідомо змушує суперника пробити туди, куди йому потрібно.
Бувало й навпаки. Як от, коли легко і невимушено СаШо "запрограмував" Лаштувку зійти зі шляху м'яча, пробиваючи вирішальний пенальті серії за Суперкубок України 2004-го.
Шовковському невдовзі 38. У його рукавицях феноменальний досвід, більше сотні матчів у Лізі Чемпіонів, більше трьох сотень відіграних "на нуль". За його плечима немало травм, після кожної з яких віз залізною рукою повертав пост №1 найтитулованішого клубу Східної Європи.
Він вже дав дорогу молоді у збірній. Та на його лівиці залишається пов'язка капітана "Динамо". "Динамо", якому присвятив усю без винятку кар'єру.
"Динамо", якому, щось та й підказує, буде потрібен і в 40, і у 50, і навіть далі.
Джерело: Футбол 24