"Створімо спільний чемпіонат/кубок України і Росії/СНД". Останнім часом складається враження, що новини такого штибу підкидають у наші ЗМІ навмисно. В коментарях виростають кілометрові стрічки суперечок, в яких здебільшого повторюють одні й ті ж аргументи і образи.
Такого роду зміна є дуже глобальним проектом, який не лише складно втілити в життя, але й ще складніше його позбутися (у випадку провалу).
Тобто питання стоїть не просто "чому б не створити супертурнір?", а й "чи варто узалежнювати свій футбол від іншої країни?".Поки що не будемо розділяти ідею на "спільний кубок" і "спільний чемпіонат" так само, як і відкинемо можливість приєднання Білорусі (читай "БАТЕ"). Просто розгляньмо ситуацію якомога критичніше.
Отож, в Україні ця ідея тримається на трьох аргументах: 1) це цікаво; 2) "фантастична четвірка" хоче нових випробувань; 3) це — прогрес.
Про "фантастичну четвірку"
Почнемо з другого, оскільки він просто не витримує критики. Так, уболівальники "Шахтаря" часто апелюють на те, що їхній клуб уже переріс інші українські клуби і йому треба підвищити рівень. Справді, "кроти" цього сезону йдуть як криголам. А проте зауважте: перемога над "Арсеналом" 6:0 уже в другому колі обернулася поразкою донеччан 0:2. Згадаймо також перемогу над "Кривбасом", коли на "Донбас-Арені" (!) "Шахтар" 90 хвилин не міг розпечатати ворота середняка-аутсайдера. Згадаймо скандальну перемогу над "Дніпром". Тобто не кожен матч УПЛ для "Шахтаря" був халявою, і 11 перемог з 11 матчів першого кола — це лише статистика, а не ознака відсутності конкуренції.
Що вже говорити про інших трьох ґрандів, які таки добряче відстають від донеччан. "Дніпро" не зміг перемогти "Кривбас", "Зорю" та "Іллічівець"; "Металіст" програв "Волині", "Динамо" втратило очки у матчах із "Ворсклою", "МетаДоном" та тим же "Іллічівцем". Хтось скаже, що осічки трапляються з кожним. Осічка — це поразка "Шахтаря" у матчі з "Арсеналом", а систематичні нічиї та поразки наших ґрандів у матчах із середняками свідчать про те, що не так уже вони й відірвалися від пелотону, аби зневажати його.
Крім того, подібні групи ґрандів притаманні більшості чемпіонатів: в Португалії це "Порту", "Спортінґ" та "Бенфіка"; в Туреччині це "Ґалатасарай", "Фенербахче", "Бешикташ" та "Трабзонспор"; в Нідерландах це "Аякс", "Феєнорд" та "ПСВ". В кожному чемпіонаті є група клубів, які попри всі труднощі і несподіванки, зрештою опиняються вгорі і ділять лаври між собою.
Не забувайте про Прімеру, де кілька років поспіль ніхто крім "Реалу" та "Барси" не боровся за золото (цього року з'явилося ще й "Атлетико"). Згадайте чемпіонат Франції початку 2000-их, коли "Ліон" сім років поспіль не мав там рівних. А як щодо монополії "Інтера" у 2006-2010-их? А як щодо "великої четвірки" АПЛ, поза якою жоден клуб не претендує на золото?
Російський чемпіонат справді має найбільше реальних претендентів на золото з-поміж інших ліг першої десятки УЄФА. Проте "нецікавість" українського чемпіонату є нормальною для інших топ-ліг, як-то Португалії, Іспанії, Англії чи Італії.
Тобто такий стан справ, на жаль, цілком нормальний. Крім того, ніщо не вічне і в усьому бувають винятки. Й хоча за теперішньої політичної ситуації це здається неймовірним, але лідерство "Шахтаря" теж колись похитнеться. Та й погляньмо: торік "Шахтар" завалив Лігу чемпіонів, а цього року він наваляв "Челсі" і вийшов у плей-оф. Це свідчить про певну нестабільність донецької команди і дає теоретичні шанси "Дніпру", "Динамо" й "Металісту" на конкуренцію за золото наступного року.
Про інтерес
Отож, цікаво було би побачити матчі між лідерами українського та російського чемпіонатів? Так, цікаво. За останні роки рівень українських клубів суттєво зріс, а матчів із "вічними суперниками" майже не траплялося. А як інакше можна довести перевагу вітчизняного футболу над російським, якщо не у відкритих протистояннях?
Ці нотки потенційної гордості звучать всередині чи не кожного українського вболівальника, майже кожен потаємно мріє, аби його рідна "Ворскла" наваляла "Рубіну", а "Волинь" вибила у півфіналі "Зеніт". Тим паче, що старше покоління ще пам'ятає звитяги "Зорі" 1972 року та "Дніпра" 1983.
Але неможливо повернутися в минуле повноцінно. Вже не буде тієї атмосфери, що була тридцять років тому на матчах "Динамо" і "Спартака", тому що немає вже того світу і того суспільства, що були тоді. Крім того Україна — це не Англія, "у нас своя атмосфера", відмінна від англійської чи італійської пристрасті. Та й у Росії, попри інтригу в чемпіонаті, ставлення до футболу загалом в'яле (порівняно з Британією, Італією чи Аргентиною).
Первинно цей новий турнір, може, й приверне підвищену увагу — завдяки старшим уболівальникам та принциповості протистоянь. (Причому інтерес буде здебільшого в Україні: як показує новітня історія українсько-російських футбольних протистоянь, матчі проти українських команд в Росії сприймають без ентузіазму).
Як видно з порівняння нижче, донеччанам справді дуже цікаво потягатися з російськими клубами. Натомість кияни, пітерці та казанці до цього ставляться прохолодніше.
Але згодом ейфорія згасне, а старі проблеми обох чемпіонатів вилізуть боком. Перед нами будуть ті самі корумповані рішення та паршиві арбітри (до речі, а хто судитиме матчі між українськими та російськими клубами? білоруси?).
Про користь для команд
Чимало людей гадають, що такий чемпіонат створить хороші умови для наших клубів і, гляди, через кілька років "Динамо" буде грати на рівні "Реала", а "Шахтар" нарешті переможе "Барселону". Та невже?
Почнемо з того, що цей турнір буде досить прибутковим для власників великих клубів. Не хвилюйтеся, в Сибір виїзди вони не кататимуть — окрім "Луча-Енергії" там нема кому грати, а зважаючи на те, що об'єднаний чемпіонат відкине частину російських клубів, то далі Казані їздити не доведеться.
Прибутки зростуть, а прибутки — це основне в сучасному футболі (щиро кажучи). Але чи принесе це користь українському футболу? Чи залишиться український футбол? Тут починається "Е....".
От за що найбільше критикують наших ґрандів, і особливо "Металіст"? Ці команди фактично не виховують своїх гравців. Талановиту українську молодь вони купують у "Волині", "Ворскли", "Карпат" та інших "аутсайдерів". Чому? Тому що головна їхня мета — догнати суперника негайно, а не через 5-10 років, коли теперішні підлітки перейдуть у професійний футбол. Якщо об'єднаний чемпіонат підвищить темп змагань, то невже це спонукає Ахметова, Суркіса чи Ярославського робити ставку на українців? Чи вони все ж куплять кількох латиносів, африканців чи (ну мало чого) португальців, аби поставити той "Спартак" / "Зеніт" / "Анжи" на місце?
Найсумніше, що фани "Шахтаря", "Динамо", "Дніпра" та "Металіста" зрештою змиряться з таким станом речей, адже їхні клуби демонструватимуть хорошу гру (іншого бути не може). І тоді вже прірва між ними та рештою українських клубів стане непоправною. Де опиниться "Арсенал", який цього року викинули з Ліги Європи через бюрократичну тупість? Де будуть "МетаДон" і "Ворскла", яким для успіху бракує лише власного олігарха? Де будуть "Чорноморець" і "Карпати", "Кривбас" і "Таврія"?
Заглибившись у нову реальність, ґранди вже не захочуть повертатися в УПЛ, де прибутки менші і половина матчі — спаринги проти власних фарм-клубів.
Проблеми?
Ні для кого не секрет, що в Україні не просто чотири великі клуби, а чотири великі конгломерати. Кожен великий клуб має кілька фарм-клубів — в УПЛ, в Першій та Другій лігах. І вони не конче носять назву "Динамо 2" чи "Шахтар 3".
Всі ми знаємо, що "Карпати", "Арсенал", "Волинь" та "Кривбас" — це власність "Дніпра"; "Іллічівець", "Ворскла", "Зоря", "Таврія", "МетаДон" — це зона "Шахтаря". Відніміть усі ці клуби і що лишається з чемпіонату?
Ось ці речі потрібно подолати, якщо хочемо конкурентноспроможний футбол. На жаль, зараз це неможливо.
Футбол — не політика
Деякі наївні люди справді в це вірять, доводячи, що об'єднаний чемпіонат не відіб'ється на українському суверенітеті. Гаразд, а коли ви востаннє відчували гордість за свою країну?
І тут, мабуть, кожен згадає якийсь футбольний матч. Ні в чому крім футболу наша країна так і не реалізувала свою незалежність. Ніщо крім українського футболу (та й узагалі спорту, якщо говорити глобально) не лишило позитивного сліду в нашому інформаційному просторі. А тепер відніміть це — і буде пусте місце, соціальна руїна та політичний аут.
Ми не стверджуємо, що за цим об'єднаним чемпіонатом стоїть Путін чи Кіріл з їхнім "рускім міром". Але ініціатива пішла від голови "ГазПрому", а в Україні її проштовхує близький до влади Палкін.
Крім того спільний чемпіонат припинить змагання між УПЛ та РПЛ за місце в рейтингу УЄФА, тож далі будуть тільки розмови про те, як "брати слов'яни" мають чпокнути голландців чи португальців — типова совкова антизахідність.
Коротше
Головною проблемою нашого чемпіонату є засилля фарм-клубів, які реально ні на що не претендують. А розв'язати цю проблему неможливо без значних політичних змін, оскільки клубам потрібні гроші, яких в Луцьку, Львові, Полтаві чи Кривому Розі ніхто не буде вкладати у футбол (адже цих "благодійників" просто виживуть). Натомість для теперішніх власників топ-клубів об'єднаний чемпіонат — це лише вихід на новий ринок із новими прибутками.
ПостСкриптум
І ще кілька слів про спільний кубок, який видається простим і нешкідливим. Так, у принципі такого роду турнір організувати простіше, він може задовольнити бажання помірятися силами зі східними сусідами. Але є "але".
По-перше, такого не практикують ніде. Окей, майже ніде. Спільний кубок мають Англія з Уельсом. Але чи пішло це на користь валлійським клубам?
По-друге, кубок — це початок. Мине кілька років, і розмови про спільний чемпіонат заполонять наші інфоресурси, при чому кубок використовуватимуть як ключовий аргумент: мовляв, бачите, як добре все склалося, бачите які прибутки, бачите, як все зашибісь.
Подумайте про все це, перш ніж пісятися з радості від нового турніру!
учетная запись этого пользователя была удалена