Все почалося 1877 року, коли у швейцарському місті Вінтертурі народився хлопчик, якому дали ім'я Ганс. Хлопчик мав двох братів і двох сестер. Коли йому виповнилося вісім років, померла їхня мати, і родина переїхали до Базеля. Там Ганс Кампер захопився спортом: спершу це були велоспорт і біг, потім реґбі, теніс та ґольф.
1893 року в Базелі заснували футбольний клуб під нехитрою назвою "Базель". Прочитавши в газеті оголошення про набір гравців у команду, Ганс також зголосився, і невдовзі став її капітаном.
1896 року Ганс перейшов до новоствореного клубу "Цюрих", а дехто каже, що заснування клубу не обійшлося без його участі. Хай там як, а вже 1897 року Ганс забив на футбол і поїхав до Ліону грати в реґбі за "Атлетік Уньйон".
Через рік, дорогою до Африки, де Ганс мав намір косити бабло на цукрі, він вирішив навідати свого дядька Емілі Ґассера, що мешкав у Барселоні. Проте каталонське місто так захопило Ганса, що він передумав їхати в Африку й вирішив зостатися.
В Барселоні він змінив ім'я на Жуан Ґампер, влаштувався працювати в залізничну компанію, а крім того писав статті у дві швейцарські спортивні газети та місцевий журнал Los Deportes.
22 жовтня 1899 року Жуан опублікував оголошення, яким запропонував створити в місті футбольний клуб. Народ відгукнувся і так 29 листопада 1899 року виникла "Барселона". Кажуть, що кольори клубу Жуан запозичив у "Базеля".
Як видно, крім кольорів емблеми обох клубів мають інші схожі риси — наявність і вигляд м'яча та колір і стиль обрамлення.
Найківські футболки обох команд взагалі були однаковими.
Оскільки Жуану було тоді лише 22, він став ще й одним із гравців "Барси": протягом 4 років він провів за клуб 52 матчі, у яких забив близько 120 голів; виграв із командою її перший трофей Копа Макая (тепер каталонці називають його першим чемпіонатом Каталонії). Трохи пізніше Жуан переміг у першому в історії Ель-Класико, забивши третій гол у ворота "Реалу" (1:3), а також програв із "Барсою" перший в історії фінал Копа-дель-Рей — "Атлетику" з Більбао.
Жуан Ґампер у складі "Барси"
Після завершення футбольної кар'єри Жуан не зав'язав із "Барсою". П'ять разів він займав посаду президента каталонського клубу (1908-09, 1910-13, 1917-19, 1921-23 та 1924-25). Тоді синьо-гранатові мали серйозні проблеми: бракувало хороших гравців, не було власного стадіону, а як наслідок — відсутність трофеїв. Проте зусиллями Ґампера вже 1909 року клуб отримав стадіон "Каррер Індустрія" (на 6 тис.), а через 13 років — ще більший стадіон "Лес-Кортс" (10 тис.), який згодом кілька разів розширювали.
Крім цього Жуан зібрав хорошу команду під орудою Джека Ґрінвелла, й зокрема привів у клуб Пауліно Алькантару — першого футболіста-азіата в Європі, що згодом став найкращим бомбардиром в історії "Барси", й лишається ним досі (369 голів у 357 матчах). В ті часи "Барселона" виграла 11 чемпіонатів Каталонії, шість Кубків Короля та чотири Кубки Піренеїв.
Каталонський журнал "Футбол" (1921 рік) зі знімком Жуана Ґампера на першій сторінці
Золота ера завершилася трагічно. 24 червня 1925 року фани "Барселони" освистали іспанський національний гімн, натомість привітавши гімн Великої Британії. Через це диктатор Прімо де Рівера звинуватив Ґампера у підтримці каталонського націоналізму, стадіон "Лес-Кортс" було зачинено на пів року, а Ґампер був змушений піти у відставку.
Попри те, що невдовзі все стало на свої місця, а команда відновила успішну гру, Жуан Ґампер депресував через особисті та фінансові проблеми. Зрештою, 30 липня 1930 року він наклав на себе руки.
За збігом обставин, того ж дня колишній гравець його клубу уруґваєць Ектор Скароне виграв зі своєю збірною перший в історії фінал чемпіонату світу з футболу.
В пам'ять про засновника "Барселони" 1966 року було започатковано товариський передсезонний турнір імені Жуана Ґампера.
Трофей Жуана Ґампера