Неполіткоректний допис про наш розвиток.

Всіх вітаю!

Цей допис я вирішив присвятити нашим тренерським потугам.

Отже, переважній більшості вболівальників Динамо відлягло від серця тоді, коли Сьоміна звільнили із посади головного тренера у зв′язку із поганими виступами команди. Часу відтоді пройшло достатньо, аби оцінити все на тверезу голову і зробити певні висновки.

Пам′ятаємо, що Сьомін прийшов другого разу у Динамо у грудні 2010 року, і пропрацював до вересня 2012 року. Тобто він завершив сезон 2010-2011, провів сезон 2011-2012 і розпочав сезон 2012-2013 – загалом майже повні 2 сезони, при чому один від початку і до кінця. Саме показники команди у сезоні 2011-2012 я вирішив взяти за основу.

На таблиці показники перших семи команд.

М Клуб І В Н П ЗГ ПГ ± О

1 Шахтар 30 25 4 1 80 18 62 79

2 Динамо 30 23 6 1 56 12 44 75

3 Металіст 30 16 11 3 54 32 22 59

4 Дніпро 30 15 7 8 50 35 15 52

5 Арсенал 30 14 9 7 44 27 17 51

6 Таврія 30 12 9 9 43 36 7 45

7 Металург 30 12 6 12 35 34 1 42

Що видно? Насамперед можна із впевненістю заявляти, що програш чотирьох очків Шахтарю не є поганим показником. Порівнюючи із тією самою Італією, то чемпіон Ювентус випередив Мілан на 4 очки. У Німеччині чемпіон Боруссія виграла у Баварії 8 очків. Ну тоді ж Реал виграв у Барси 9 очків. Тобто, наше відставання є у межах слова «мінімальне». А враховуючи кількість клубів-партнерів Шахтаря, це відставання могло бути і інакшим.

Іншою цікавинкою є кількість пропущених голів. А ми у тому показнику є лідерами. В середньому ми пропустили 0,4 года за гру, Шахтар пропустив 0,6 голів за гру, Металіст 1,07 гола і Дніпро 1,17 гола за гру.

Якщо порівнювати із показниками європейських лідерів, то виходить ось така картина:

Звісно можна вважати наче це є порівняння непорівнюваного, бо де там нашому чемпіонату до європейських. Але цифри є цифри. А сперечатися можна лише за те, як ці цифри оцінювати.

Моя оцінка цифр доволі проста – команда у внутрішньому чемпіонаті грала на серйозному рівні. І у Лізі Європи ми пройшли не найслабші команди.

Звісно, нарікання можуть бути на те, що Сьомін не є динамівцем і сповідує не динамівський футбол. Але шановні, що є динамівським футболом? Невже це -19 голів у групі ЛЧ із Дем′яненком, бо «у рібят глаза нє гарят»? Чи це оце славне кліше «прєссінґ і іґра флангамі»? Як на мене, то аналізуючи сутність виразу «динамівський футбол» у його зв′язку із людьми, які той футбол створювали, можна помітити цікаву річ – виявляється «динамівський футбол» це футбол, який трішки випереджає свій час. Звісно «випереджає свій час» є оціночним поняттям. Але на той момент активний загальнокомандний пресинг, рух команди як єдиного цілого, швидкі контратаки і інші «фішки», які багато хто втискує у кліше «динамівський футбол» і були тим самим випередженням часу.

Повернемося до теперішнього Динамо. Не оцінюючи просто геніальну некомпетентність Суркіса у управлінні клубом і ще геніальнішу його некомпетентність у виборі тренера ми із вами вже і не пам′ятаємо що таке динамівський футбол.

Але (о,чудо!) нам запропонували в якості головного тренера найтитулованішого радянського футболіста Олега Блохіна. Чого досяг тренер Блохін? Вікіпедія нам підказує:

• Чвертьфіналіст Чемпіонату Світу: 2006 — зі збірною України
• Друге місце в Чемпіонаті Греції: 1991, 1992 — з «Олімпіакосом»
• Третє місце в Чемпіонаті Греції: 1993 — з «Олімпіакосом»
• Кубок Греції: 1992 — з «Олімпіакосом».
• Суперкубок Греції з футболу: 1992 — з «Олімпіакосом».

А по суті та людина, яку нам тицяють за мессію (та й самі вболівальники роблять із нього такого), насправді вигравала щось ще у 1992 році. І то престижністю це щось не надто пахне. Та й факти майже як ті цифри, із ними важко сперечатися.

То ж трішки ще оціню початок праці Блохіна. Не звертаючи уваги на гру (бо Блохін 10 березня заявив що тренує команду лише 31 день, порахувала людина), я хотів би загострити погляд на менеджерській політиці пана Олега.

1. Покупка Віди (основного захисника команди, яка у ЛЧ чього розіграшу пропустила найбільше голів) замість утримання Бетао. Тобто як мінімум ми обміняли шило на мило. Та ще й доплатити 4 мільйони (чи 5?). Стабільний добротний захисник Бетао пішов, бо Віда...кращий варіант у всіх аспектах? Ну-ну, лише сліпий і недалекоглядний не матюкався на фейли домагоя на зборах (та і у офіційних привіз вже).
2. Аренда Рафаеля. Звісно, Рафа «улюбленець» публіки. У хлопця «глаза нє гарят» і взагалі «он какойта флєгматічний». Хоча хлопець зігравши менше ігрового часу від Краньчара напрацював більше балів. Та і ГРАЄ у Бундеслізі у одній із найкращих команд. Невже дурні?
3. Ситуація із Мілевським. Зізнаюся, Міля мій любимчик протягом довгого часу. Як би хлопець не брикався. Але футболіст із Даром. Але моя любов до Артема то одне. Дивним є те, шо Блохін задля задоволення свого Еґо розібрався у ситуації дуже цікаво – просто вигнав хлопця із команди.
4. Помічники Баль і Михайличенко. Хоч Михайличенко на мою думку і талановитий хлопець, вміє показувати і результат і налагоджувати гру, але із характером не склалося. Тому не знаю наскільки він витримує думку Блохіна без втрати своєї думки. Коротше кажучи, цікаво мені чи не лише бездумно підтакує Михайличенко Блохіну.

А от Баль – суцільна загадка. Що він робить? Чим займається? Я особисто згадую недавні потуги Баля на тренерському полі, і млосно робиться. Може він геніальний, але поки не видно за ним.

Висновок всього сказаного простий. Як би ми не хотіли і не переконували себе, Блохін не є супертренером. Можна навіть сказати, що порівняно із європейським середнячкою Сьоміним Блохін не надто вражає. З легкої руки нашого геніального президента він має повну волю ламати все. Що вже є, не будуючи поки якіснішого. Насправді як на мене то дядько взявзя грати у славне «бєй-бєгі» із доволі відчутним креном на  атаку, при тому зламавши як-не-як побудований Сьоміним захист. Звісно, мені б хотілося аби все-таки нас оминула доля ФК Москва і аби у нас було якнайомога менше матчів а-ля Чехія-Україна чи Бордо-Динамо, але підстав на це надіятися я маю не так і багато.