Без задніх ніг

У чемпіонатах України 80 матчів поспіль або два з половиною роки не б’ють пенальті у ворота донецького «Шахтаря». Це небачений для футболу рекорд.

Звісно, гравці чемпіона – не ангели. У них є руки й ноги. Ногами вони роблять підніжки, а руками захоплюють, блокують і травмують суперника, як і їхні колеги з інших футбольних міст.

В останньому матчі з київським «Динамо» арбітр Швецов щонайменше двічі мав карати гірників пенальті. Однак не наважився.  Рекорд устояв і продовжує зростати.

Ситуація нагадує відому історію часів ГУЛАГу. Тоді начальник табору для інвалідів полковник Чечев хвалився перед колегами: «У моєму таборі лише один справжній інвалід – без рук і без ніг. Та й той на легкій роботі – кур’єром працює.»

Або ще один анекдот. Марк Твен описав легендарного собаку, що переміг у безлічі боїв. Його прийом був простий – песик на початку бійки хапав супротивника за задню ногу і більше не відпускав. Утім одного разу програв – йому підсунули собаку без задніх ніг. Від несподіванки наш пес розгубився і програв.

Я маю власну версію, чому «Шахтарю» не ставлять пенальті. Будь-яка команда в Україні знає, що насправді у донецьких футболістів немає ані рук, ані ніг. Супротивники разом із суддями просто  губляться ще до виходу на поле. А якщо раптом надумаєш виграти в Донецьку, то вже завтра можеш замість футболіста отримати іншу спеціальність – кур’єра. Тобто піти на легкий труд.