Блохін і амбіції

Олег Блохін завершує з футболом. Після року роботи тренером у рідному "Динамо" ненависть київ­ських уболівальників до нього більша, ніж до Мірчі Луческу.

Команда розвалюється на очах. Геніальний футболіст виявився заручником своїх амбіцій.

Вони завжди були дороговказом Блохіна. Він ніколи не сумнівався, що є найкращим футболістом київ­ського "Динамо" та збірної Радянського Союзу.

І був недалекий від істини. Впродовж кар'єри Блохіна в СРСР час від часу з'являлися гравці, які здавалися талановитішими. Але за кілька років вони згасали, а №11 киян залишався на високому рівні. Його рятували амбіції. Блохін-гравець не знав психологічних спадів, тривалих періодів невдач, що властиві нападаючим.

Фатальна помилка Олега Володимировича – стати тренером.

Жодна сила вже не вирівняє літак

Те, що рятувало раніше, зараз його згубило. Тренер – антипод гравця. Це професія самокритична. Щоб прогресувати, треба постійно порпатися в собі, вишукуючи помилки. А великі гравці з великими амбіціями помилок не визнають.

Останнє рішення Блохіна – звільнення Михайличенка, Баля й Роменського – із цієї серії. Воно ганебне, з погляду людської порядності. Але цілком логічне для колись видатного футболіста. ­Винуваті всі, крім мене, великого. Алкоголік після чергового п'яного дебошу виправдовується просто: "Це не я дебоширив, це – горілка". Можливо, Блохін колись скаже: "Друзі, це не я вас звільнив, це мої амбіції".

Його тренерська кар'єра перейшла у фазу стрімкого піке. І хоч би що робив пілот, жодна сила вже не вирівняє літак. Катастрофа неминуча. І це, мабуть, добре. Приємно бачити, як доля дає людині останній шанс урятуватися від власних амбіцій.