По гладким ступеням вверх не взойти!

Я пропоную подивитись на результати сьгоднішнього жеребкування з іншого боку. Як на шанс! В кількох поспіль матчах ми вже довели, що можемо на рівних грати зі збірної Англії. Тепер нам випала збірна Франції, яка трішки сильніша за англійців. Але це Іспанія, не Німеччина і не Італія (незручний для нас суперник).

Існує таке правило - вийти на новий рівень можна тільки напруженням усіх сил. Але цей рівень повинен бути по силам. От збірна Франції і є такою сходинкою, яка нам цілком по зубам. Можна було б виграти у Ісландії, а потім зіграти, як на минулому чемпіонаті - крупно програти фаворитам і виграти у явних середняків і слабаків. З точки зору розвитку це нічого не дає, що і показали наступні відбори. Тільки статистика. А от якщо вибити фаворита, то і самому можна наблизитись до фаворитів. А це був би колосальний прогрес як для збірної, так і для усього українського футболу.    

На даний момент ми маємо вдумливого тренера, якому цілком по силам розробити тактику на ці ігри. Ми маємо групу талановитих спортменів, які знають собі ціну і не бояться суперника. І найголовніше, ми маємо дружню команду, яку згуртував і змусив повірити у свої сили тренер. А ще, мені здається, що нам зараз посміхається фортуна. Принаймні по останній грі зі збірною Польщі такий висновок зробити можна. Я думаю, що ми це заслужили, адже плей-офи з хорватами і словенцями все ніяк не забуваються. Пора перегорнути цю сторінку!

На мою думку, ключовим фактором у наступних іграх буде те, чи зможе Фоменко витравити з гравців наш споконвічний дух футбольної неповноцінності. Те, що, за словами Лобановського, не дозволило розгромити з крупним рахунком "Баварію" у півфіналі вдома. І тут дуже важливе значення має віра гравців у тренера. І вона зараз є. Давайте будьмо оптимістами!