На цьому моя французька вичерпана :) Збірна України сподобалась практично на кожному клаптику поля! 2:0 - чудовий результат і ми вже увійшли в історію. Тепер терміново щось робити та вигадувати треба вже французам.
Перед грою більше за все боявся, що грати будемо на 0:0, зрештою так і зіграємо, а потім в Парижі відгребемо по повній програмі. Власне дві команди мабуть так і грали, розуміючи, що 0:0 - це "нормальний" результат.
Скільки ми вже зіграли таких матчів, де була потрібна перемога, але і нічия буде нормальним результатом. Оці "нормальні" нічиї вже задовбали за 22 роки історії збірної України. Пам'ятаю, плей-офф з німцями і гидкий осад після домашньої нічиєї 1:1, удар Воробья у штангу вже на початку матчу і розуміння того, що таких моментів може вже й не буде. Потім фінальна нічия і розуміння того, що у матчі-відповіді в Бремені ловити нема чого (так і сталося - 1:4).
По першому тайму власне все котилося до типових клятих "0:0", моменти були, але і біля наших воріт теж. Але одразу сподобалося, що наші нав'язали боротьбу французьким лідерам. Рібері і Ко одразу зрозумів, що просто так прийняти м'яч не даватимуть. Купа епізодів з такою собі грою на грані фола, дуже близько до порушення, але все в рамках правил. Типова гра умовної Волині чи Зорі проти Динамо - дуже розумний автобус в захисті, але на відміну від аутсайдерів УПЛ дуже жвава атака завдяки Ярмолі, Коноплі та Зозулі.
Дуже боявся, що Ярмола і Конопля будуть перекриті і їм не дадуть показати себе. Ну власне, обидва зіграли не так феєрично, як вони іноді вміють, але перший вдало допомагав гасити фланг Рібері, а другий дуже жваво відтягував на себе захисників, відкривав зони для інших. Загалом вийшло вдало!
І не будемо забувати Зозулю. В принципі, не дуже забивний форвард, але як же він замотузив французький захист в цьому матчі! Боровся ледь не за кожний м'яч, навіть там, де здавалося б ловити було нічого. Зрештою це дало свій результат - м'яч та два зароблених пенальті.
Едмар теж сподобався, хоча про його роль у матчі пишуть різне. А цей перший гол... Він отримує м'яч, здавалося б лупи воротах, але він дуже тонко віддає на Зозулю, так тонко, що м'яч ледь не забрали два захисника, але той таки викручується, б'є не одразу - чого ж ти чекаєш!!! Потім замість сильного удару над воротарем, б'є на техніку ледь не під ногу лежачому французу... Валідолу мені... Тепер будуть утримувати рахунок, а ми знаємо чим це кінчається.
Безус - якесь ледь не ідеальне тримання м'яча, коли на ньому висить по три захисника, але він їх якось обходить, розвертається та гонить в атаку.
Другий гол - ну якби арбітр і тут не поставив пенальті, то це вже було б занадто. Валідольний удар по центру і 2:0! А це вже цікаво, власне і французи зрозуміли, що легкий вояж до Східної Європи перетворюється на катастрофу, але сил на часу вже не вистачало. В цьому матчі французи ну ніяк не нагри на перемогу, до якогось моменту могли сподіватися на нічию, але ми хочемо на ЧС сильніше за них!
Кучер та Шевчук в захисті - іноді проти класних команд це схоже на дві газонокосарки в захисті, але в цьому матчі зігралі прекрасно. Кучер та червона картка Косцельні... Ну давайте так, ось якби Кучер так зіграв у складі Шахтаря, то ми б тут всі хаяли його та типові донецькі шманси. Але в цьому випадку це допомогло збірній - спочатку ломанувся в такий підкат, що може ноги одірвати, а потім вдало впав, хоча його ледь торкнулися. Знову ж таки, Зозуля так задовбав того Косцельни, ось він і зірвався.
Потім феноменально довгі хвилини до кінця матчу, в голові тільки й крутиться, що таке французам буде дуже важко відіграти, але зараз не дай Боже пропустити, бо це гірше навіть гірше за "0:0". А ще могли б і третій - ось як воно за годину все змінилося, спочатку був би радий і нічийному рахунку, а наприкінці, вже й 2:0 нормальний результат, хоча хотілося б 3:0.
Все, кінець матчу. Рібері і Ко, Дешам та інші мабуть ще не до кінця зрозуміли, що сталося. А сталося те, що наші як команда просто сильніші за французів, а тренер Фоменко просто обіграв тренера Дешама. Тепер тільки протриматися в Парижі, може ще затовкати їм в контратаках декілька голів і вписати своє ім'я в футбольну історію.