Вчора ще думав їхати на футбол, чи ні. Вирішив їхати. Як результат - 1000 км за кермом і лише 3 години сну за добу. Але це не головне.
Головне, що вчора було справжнє єднання.
Єднання гравців - вчора на полі не було динамівців, шахтарів, дніпрян, металистів. Вчора на полі були українці.
Єднання вболівальників. На трибунах за великим рахунком вчора теж не було розділення. У нас в ряду сидів якийсь блазень, який в другому таймі почав вимагати виходу Девіча. Але на матчі з Польщою в Харкові цього вимагав майже весь стадіон і весь матч. Коли видалили Кучера, наш сектор почав скандувати його прізвище. Заради підтримки. Згадуючи матчі в Донецьку, в тому числі з тією ж Францією, важко уявити що так могли б проваджати динамівців, тим більше після вилучення. Але хочеться вірити, що така підтримка як вчора, буде тепер у команди завжди і всюди.
Дякую Команді! Велика подяка Тренеру!