Три дні на чемпіонаті світу

В ніч з п'ятниці на суботу наша збірна створила «диво», здобула здавалося найважливішу й найвидатнішу перемогу в своїй історії, перемогла збірну Франції, яка багатьом здавалася непрохідним супротивником! Перемогла впевнено й по грі, що здивувало багатьох ще більш..!

Саме в цей момент ми фактично відчули себе на чемпіонаті світу.

Та що там казати, фактично повірили, що й на ньому зможемо «втерти носа» багатьом. А десь в найпотаємніших мріях, згадуючи успіхи Хорватів, навіть «приміряли медалі» хлопцям. Ці дні були фантастичними по духу й якомусь, давно не чуваному національному єднанні. Емоції були настільки сильними та бурхливими, що здавалося, що нас ніщо і ніхто не зможе здолати в той момент. І хочеться побажати, що б це почуття патріотизму та гордості за країну, кожний з нас не «викинув на смітник» після сьогоднішнього фінального свистка в Франції. Так, нам знову не вдалося пройти цей «клятий плейофф» знову не вистачило якоїсь дещиці, якоїсь крихти, що б вскочити в «останній вагон» цього Бразильського потягу. Ми знову без ЧС і це звичайно дуже прикро. Але ж підтримувати одне одного потрібно не тільки в «радості», але й в «горі»! То ж давайте подякуємо нашій збірній, нашим козакам та особисто Михайлу Івановичу, за його фантастичну працю і головне ту «віру та надію», яку він відродив та поселив у наших душах та серцях!

Низький уклін та подяка, Вам, М.І.Фоменко та вся БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ команда (бо саме в єдності наша сила).

З.І: В перше пишу в блог, тому якщо щось десь "не туди" чи «не так», прошу віднестися з розумінням.