Свій перший офіційний поєдинок під егідою УЄФА провела збірна Гібралтару. Поєдинок, який завершився справжньою сенсацією – на нейтральному стадіоні «Алгавре», що в португальському Фару (саме там гратиме 54-й член УЄФА свої домашні матчі, поки не доведе до ума власний стадіон), досить міцна збірна Словаччини так і не зуміла пробити оборону «червоних».
Звісно, що всі вже, мабуть, встигли розповісти про те, що за Гібралтар зіграв колишній гравець МЮ Денні Хіґґінботам (та інших англійських клубів, просто «Юнайтед» пригадувати вигідніше, хоч він і провів за них всього 4 матчі). Крім нього, до речі, «іноземцями» є ще захисник «Барнслі» Скотт Вайзман, форвард «Фарслі» Адам Прістлі (8-й рівень лігової системи Англії) та півзахисник «Сан Роке» Лайем Вокер (іспанська Терсера). До речі, два останніх – уродженці Гібралтару, у Вайзмана мама звідти, а у Хіґґінботама – бабуся. А ще його дядько, Аллен Була, тренує цю неофітську збірну. Менше з тим, Гібралтар – принаймні зараз – є чистісіньким футбольним карликом. Тому нічия з учасником останнього чемпіонату світу – більш ніж почесний результат. Хто зна, чи стане це початком цікавої і продуктивної (в сенсі вікторій) історії, чи просто випадковістю, винятком з печального правила карликів. Все це буде видно хоча б в жовтні 2015-го, після завершення кваліфікації до ЧЄ-2016, де Гібралтар дебютуватиме. А поки що ж пропоную згадати найвизначніші матчі в історії інших футбольних карликів Європи. Таких, на мою думку, зараз є чотири – Ліхтенштейн, Фарери, Андорра та Сан-Маріно. Всі інші вже переросли цей невтішний статус. Той же Люксембург, якого іноді зараховують до карликів (в основному, через розміри самої держави), в рейтингу ФІФА знаходиться вище Кіпру та Казахстану. Отже, обмежимось дійсно найслабшими командами європейського футболу – і подивимось, чи були в їх історії «подвиги Давида», і яких Голіафів їм вдавалося перемогти чи хоча б зупинити. ЛІХТЕНШТЕЙН В принципі, у представників альпійського князівства (до речі, ви знали, що Ліхтенштейн – це одна з усього двох країн, жителям якої, аби потрапити до будь-якого моря, треба проїхати аж дві країни?) за всі роки офіційного існування назбиралось не так вже й мало успіхів. Ще у відборі до Євро-96 новачки великого футболу примудрились зіграти удома внічию з Ірландією. Є в активі ліхтенштейнців перемоги над Азербайджаном, Ісландією (3:0!) та Литвою, купа нічиїх. Але найкрутішим з точки зору набраних очок і загального успіху став відбір до ЧС-2006. Двічі крупно був обіграний Люксембург (3:0 вдома і 4:0 в Бенілюксі), з нічиєю 0:0 поїхала з вадуцького «Райнпарку» Словаччина. Та найголовніший матч в історії ліхтенштейнського футболу було зіграно на початку відбіркового циклу. Програвши вдома Естонії (1:2, була справжня битва) і на виїзді Словаччині (0:7, нормальний такий «карликовий» рахунок), Ліхтенштейн приймав фаворита своєї групи. 9 жовтня 2004. Вадуц. «Райнпарк Штадіон». 3548 глядачів Ліхтенштейн – Португалія 2:2 (Бургмайєр, 48, Т.Бек, 76 – Паулета, 23, Хаслер, 39, аг) Лузітани за перший тайм забезпечили собі комфортну перевагу – спочатку Паулета майже цирковим ударом закинув м’яч в сітку, а перед перервою простріл Сімао на того ж таки Паулету переправив у свої ворота Даніель Хаслер. Здавалося, справу підопічні Луїша Феліпе Сколарі вже зробили. Бо хто ж міг подумати про те, що Ліхтенштейн збирається відігруватись! Але вже на самому початку другого тайму господарі скоротили відставання в рахунку до мінімального. Томас Бек втік від кількох суперників, прострілив – невдало, та м’яч від Паулу Феррейри все одно потрапив до Франца Бургмюллера, який сходу пробив в дальню «шістку» воріт Рікарду. А за чверть години до кінця матчу Томас Бек пробив зі штрафного, точніше, навісив – але м’яча ніхто не зачепив, а голкіпер португальців проґавив цей момент і дав м’ячу можливість просто залетіти в дальній кут. ФАРЕРСЬКІ ОСТРОВИ Команда з Овечих островів досить регулярно перемагає своїх конкурентів по клубу футбольних карликів, має в активі три вікторії у матчах з Мальтою, вигравала у прибалтійських команд, Казахстану, Ісландії. Але головний матч було зіграно на самому початку існування збірної. Народившись разом з Україною, 24-го серпня, але на 3 роки раніше, Фарери до старту у відборі на Євро-92 провели всього 4 матчі – двічі програли Ісландії і розійшлись перемогами по 1:0 з Канадою. А в першому ж офіційному відбірковому поєдинку доля звела острів’ян з учасником недавнього італійського мундіалю. 12 вересня 1990. Швеція. Ландскруна. «Ідротспаркен». 1265 глядачів Фарерські острови – Австрія 1:0 (Т.Нільсен, 61) Острови у північній Атлантиці стали першими з найсправжнісіньких футбольних карликів в європейському футболі. Звісно, були Люксембург і Мальта, але вони сприймались просто як аутсайдери, у яких можна виграти, але треба буде й попрацювати на полі. А от поява Фарер викликала дуже показову реакцію. Наприклад, головний тренер австріяків Йозеф Хікерсбергер награно запитував перед матчем: «А де це, Фарери? На Місяці?» Але на Місяць остеррайхерам летіти не довелось – матч через відсутність якісних полів відбувся на півдні Швеції, в Ландскруні. Австрійці почали матч спокійно, навіть вальяжно – хоча лідер команди Тоні Польстер обіцяв 10:0. Номінальні господарі зуміли не тільки стримати слабенький стартовий натиск, а й провели кілька атак. На перерву команди пішли у спокійному настрої – одні ще нічого не втратили, у інших попереду були ще цілих 45 хвилин, в тій ситуації прирівняні майже до вічності. Початок другого тайму став найважчим періодом для Фарер. Їх голкіперу, Йєнсу-Мартіну Кнудсену, довелося покрутитись, як тій білці в колесі. Але така активність австрійців в атаці зіграла з ними злий жарт в обороні. Один-єдиний момент розслабленості (насправді, таких було декілька, але, як відомо, натяків люди не розуміють, тому моменти Фарер в першій третині тайму гостями просто ігнорувались) вартував Австрії не тільки перемоги, а навіть і нічиєї. Торкіль Нільсен, підхопивши м’яча в контратаці, пройшов двох суперників, дійшов до лінії штрафного – і пробив. Пробив не дуже сильно і вдало, але по траєкторії, яка виявилась фатальною для кіпера гостей Міхаеля Конселя. Після голу Австрія певний час намагалась відігратись – але чим ближче залишалось до кінця матчу, тим безпомічніше вона виглядала. А в ендшпілі Фарери могли навіть другий забити. АНДОРРА Команда з крихітної піренейської держави з’явилась в відбіркових турнірах в самому кінці 90-х. І довгий час якщо чим і могла похвалитись – то це це кількома забитими голами. Але у відборі до німецького мундіалю Андорра не тільки набула слави найгрубішої команди відбору, але й продемонструвала найкращий результат в історії. На своєму полі збірна князівства зіграла унічию з Фінляндією, а також відстояла 0:0 в Македонії. А на головному стадіоні Андорри господарі взагалі нокаутували колишню югославську республіку. 13 жовтня 2004. Андорра-ла- Велья. «Комуналь д'Айшовалль». 350 глядачів Андорра – Македонія 1:0 (Бернаус, 60) Чергова ситуація із циклу «Недооцінили суперника». Балканська збірна дуже довго збиралась з думками, як же обіграти цю незрозумілу Андорру малою кров’ю – і таким чином перший тайм зійшов нанівець. А в другому господарі, що потихеньку підбирались до чужих воріт, провели одну атаку, яка й стала гольовою. Після вкидання ауту м’яч політав по штрафному, опинився на лінії штрафного, де Марк Бернаус – прикритий від голкіпера македонців Яне Ніколоскі – пробив точно в правий нижній кут. Андорра в тому відбірковому циклі все одно фінішувала останньою – але відставання від передостанньої команди (Вірменії) склало всього- навсього 2 очки. САН-МАРІНО Команда з Апеннінського півострова недавно грала зі збірною України у відборі до ЧС-2014. За два матчі пропустили 17 голів, а колись від німців за одну гру пропустили цілих 13 м’ячів. Та й взагалі на рівні відбіркових турнірів у «біло-блакитних» всього лиш дві нічиї і жодної перемоги (одна-єдина, над Ліхтенштейном, була здобута в товариській грі). 2001-го в Ризі Сан-Маріно зіграло 1:1 латвійцями. А за 8 років до того стався найбільший тріумф в історії Найсвітлішої республіки. 10 березня 1993. Серравалле. «Олімпіко». 957 глядачів Сан-Маріно – Туреччина 0:0 Старт у тієї команди вийшов невдалим навіть за мірками карликів – 0:10 в Норвегії. Далі були поразки від тих же норвежців вдома, невдачі в Туреччині та Англії. Але на домашню гру з турками команда чи то налаштувалась як на останню битву, чи то гості вийшли закидати Сан-Маріно фесками… Одним словом, біло- блакитні вистояли. В тому відборі вони відзначились ще й голом у ворота англійців – причому на першій же хвилині матчу! Правда, британці на болонському «Рената Даль’Ара» спокійно забили сім голів…