В продолжение блога "ПАМЯТЬ. Два года назад нестало Евгения Васильевича Рудакова (21.12.2011)..."
По дороге к Евгению Васильевичу зашла на могилу Валерия Васильевича Лобановского, оставила цветы и, поправляя упавший от ветра венок, остановилась взглядом листке бумаги...
Величезна подяка, Вам пані Валентино за ці фото, за Ваші відвідини!!!
Чомусь рано ідуть від нас чесні, порядні і талановиті люди...
Світла память про них хай завжди буде з нами і, дай бог, з прийдешними поколіннями.
З повагою вболівальник "Динамо"(К) з 52-х річним стажем.
Пані Влентина! Ще раз дякую Вам за ці світлини. Пам"ять повернула в пізній листопад 2003 року, коли після Інституту Амосова я прогулявся Байковим кладовищем і відвідав могилу Метра. Вічная пам"ять Великому Метру і найкращому воротареві Динамо!
І справді, ми живемо доки нас пам"ятають.
Чомусь рано ідуть від нас чесні, порядні і талановиті люди...
Світла память про них хай завжди буде з нами і, дай бог, з прийдешними поколіннями.
З повагою вболівальник "Динамо"(К) з 52-х річним стажем.
Я все понял.
Глядя на фотографии, я не просто прослезился, я реально рыдаю.
Светлая память ушедшим, многие лета живым.
І справді, ми живемо доки нас пам"ятають.