Немає "москалів" між нас, нема "бандерів," А, є -знедолений вкраїнський люд. І є сім'я - "міжгірських" ненажерів , Захочуть -милують, а схочуть, то й уб'ють. Брати зі Сходу, плачем разом з вами, Коли в копальнях ваші діти мруть. І серце розривається у мами, В моєї мами, як на шахтах дзвони б'ють.
А батько твій не може самокрутку Від трепету в руках одразу запалить. А мій в той час, сльозу ховає хутко, Біда не в нас. Та в нас також болить... З Донецька - ти, а я живу у Львові, Приїдь у гості, хлібом поділюсь. Не страшно, що різниця є у слові, Я іншого, мій братику, боюсь. Боюся тих, хто ділить нас з тобою: (в той час витесує гроби). Боюся тих, хто кличе нас до бою, Мовляв, хай чубляться "презренные рабы." У мене на столі лиш картоплина, А ти, хто-зна, чи й вчора їв. ... Я вже не хочу, щоб моя родина, Й твоя також кормила упирів! Немає "москалів"між нас, нема "бандерів," Є Люди! Є Вкраїна! Ти і Я! І купка є "міжгірських" людожерів, То не вони... А ми - одна Сім'я! СЛАВА УКРАЇНІ!