мамо, ти знаєш, як страшно

мамо, ти знаєш, як страшно, коли серед ясного неба по вулиці маршем йдуть танки...мамо, чому ж це так треба?... мамочко, Боже, як лячно, коли вже знайомих забрали в армію... вони й вже присягу країні служити віддали... мамочко, що ж це? чому так? ми ж бо сусіди давно вже... що ж ми тепер вже війною, вирішим, хто переможе.

.. ненько, це ж наша вітчизна, сльози самі виступають... коли Олімпійські медалі наші в бою здобувають... коли наша спільна команда в футболі виборює місце... коли закричати ти хочеш: "Пишаюсь, що я Українець!" мамо, а зараз вже страшно...ми ж бо готові до бою... хоча не хотілось би так нам...залити весь Крим тою кров'ю... мамо, ми стільки вже вміли, поволі вставали з колін вже... мамо, не хочу руїни...знаю, що всім не байдуже... дай Боже, миру нам, мамо...ясного, синього неба... я так не хочу війни, мам, правда, війна нам не треба... хочеться жити й кохати, вільно вдихати повітря, мамо, дай мені сили, оце пережити страхіття... хочеться знову заснути, прокинувшись - глянути вгору... а там все спокійно, розкішна і мирна країна довкола... дай Бог, на краще минеться, і мир запанує у нас вже... Вкраїна ще наша всміхнеться...добро на землі переможе...