Уклін одеситам за відсіч, за оте "голіруч на вогнепал" (сліз не стає плакати...), - за те, що не дозволили себе опустити. Відстояли честь міста - і повернули її цілій країні, знесиленій 2-місячним спогляданням того, як її ґвалтують і запевняють, ніби так і треба. Хоча кожен, як у вагоні, захопленому терористами, прекрасно розуміє, що "треба" зовсім не так, але нікому не стає духа встати й сказати: "Годі!
". А ви це зробили.А ще нижчий уклін - доземний! - за те, що рятували своїх убивць, коли ті перетворилися на жертви. Тому що саме це - куди більше, ніж колір стрічок чи мова, - відрізняє нас від "народу Путіна". Саме тут проходить грань між "нами" і "ними": між людьми і нелюдами. Бо завдання Імперії Зла - перетворити всіх на своїх підданців: на нелюдів. І коли ми глумитимемось над згорілими найманцями, як їхні урґанти-кісєльови над "украинскими крестьянами",- тоді, і тільки тоді вони здобудуть над нами перемогу, тоді справді буде - "адіннарот".
А Одеса довела - вдруге, після зимового Києва - що "никогда мы не будем братьями" (с). Бо народ, здатний спершу голіруч змести нечисть з АК, а потім простягти їй руку, коли вона корчиться в огні, - це таки великий народ. А великий народ не можна перемогти. Хоч скільки орків присилай, скільки машин зброї завозь - нічого не вийде.
Вічна пам'ять полеглим чесною смертю. І пожалься, Боже, тих, хто продав свою душу за 500 гривень.
Слава Одесі.
Слава Україні
www.facebook.com