Коли ж "Усе буде добре"?

Звичайно, можна й про нашу збірну, але написано багато, а часу стільки в мене немає, то я про інше.

Раніше у своєму авто часто чув прислів на "Русском радио" - "Усе буде добре". Але час іде, Росія разом із своїм радіо і телебаченням стала неприйнятною в Україні, а "добре" не стало ніде. Може, в майбутньому?

Тут усі про футбол, то про нього і я, але не про саму гру, а про явище.

Є декілька різних типів країн, з яких я б виділив 3. Перший тип - це такі, як Німеччина. Тут добре живеться людям, тут сильний футбол. Другий тип - такі, як, наприклад, Ліхтенштейн: людям живеться гарно, а футбол ніякий. Україну я б відніс до 3-го типу: життя у простого люду бідне, футбол, все ж, трохи кращій життя, на середньому рівні. Є ще й інші типи країн, але перераховувати всі немає сенсу.

Мені, як українцю, погано від того, що ми живемо і граємо у футбол гірше, ніж могли б. Люди, в більшості, працьовиті, не дурні, а от з правителями не складається. Ті, хто правлять країною, відстають від рівня свого народу. Чи буде покращення з новими керманичами - велике питання. Звичайно, за кордоном зараз не так соромно, як було рік тому, коли кожен міг вколоти, що в твоїй країні президент - бандит. Зараз його вигнали, всі це поважають, але чи кращий олігарх за бандита? Поки що нічого нового.

Приблизно те ж і у футболі. Рівень гравців такий, що ми можемо перемагати і Англію, і Португалію, і деякі інші футбольні держави, але спалахи гри збірної змінюються звичною грою, котра не визиває ніяких добрих емоцій.

До чого це я усе це? Треба починати з самого початку. От Динамо заграло свіжіше і є надія, що повернеться у світовий футбол. Я ж закликаю кожного - почніть із себе. Зараз у країні вибори і не дайте, вкотре, одурити себе. Не треба обирати тих, хто не привів за багато років країну нікуди у краще життя. Дивіться на тих, хто бажає змінити ваше життя, і тоді, не зразу, але набагато швидше, "Все буде добре".