Письмо солдату

Марія Скорчиліс, 23 роки, м.Львів

Привіт, солдате! Ти мене не знаєш,

Я просто дівчина, живу собі як всі.

В моєму місті тихо, не стріляють,

Але війна торкнулася душі.

Чому пишу тобі? Бо сердце просить,

Бо я так звикла - у віршах думки.

В моїй країні сльози, біль і розпач,

І так нестримно пишуться листи.

Ти зараз там на сході захищаеш

Свою країну на передовій.

Там дуже страшно, постріли лунають,

Та ти ідеш вперед, вперед у бій.

Ти борешся за волю України,

За незалежність, за її життя

І за майбутнє кожної людини,

А серед тих людей - також і я.

Ти тільки повернись, благаю, чуєш?

Ти не лети високо в небеса,

Бо тут, на цій землі Тебе чекають

Батьки, дружина, діти... вся сімья.

І вся країна молиться за Тебе,

Щоб швидше повертався Ти живим.

І я також щодня молюся небу,

Аби в моїй краіні настав мир...

Я, сподіваюсь, ці рядки почуєш,

А може прочитаєш у листі.

Я дякую тобі, що захищаєш

Мою країну, дякую тобі...