історія моря...

Не могу не поделиться...;-)))

історія моря...

Мій пращур міг Дніпро шоломом пити. Вода була без прімєсєй метала. Та задовбавсь щодня таскать корито, Шоби кохана в ньому лахи прала. Він би купив їй пральку, щоб золою Не стерла рук й не задихнулась в дусті, Але надворі пахло мезозоєм,- В Сільпо ще не привозили "Зануссі".

Тяжкі часи, коли водопроводом Було коромисло і відер тихий скрип. Зато не іздівались над народом : Не піднімали в`янущий тариф. Мій пращур мав усе :дітей, дружину. Кохану, ясна річ, і власну хату. Але, щоб заробити копійчину, Йшов воювать у легіони НАТО. Вони в ліси внєдрялися північні, Де рускій мір звіздячили до коми. Так кожен рік : від Паски - і до січня. Бо на Різдво вертали всі додому. Бо на Різдво усі всіх частували, Мед-пиво лилося із писка на обруси. А потім їм кохані то всьо прали Коло Дніпра, в кориті...Ех, "Зануссі". Но, якось так, в один Різдвяний вечір, Коли і пса не копнеш в завірюху, Мій пращур правив балачки малечі, Про НАТО, легіони і житуху. І так він мислію по дрєву, як єлєєм, Він ще не знав про що таке говорить, Згадав про побратима, про Егея, Що має в Прибалканні власне море. Прозоре і тепле і над морем - хвиля, В морі - русалки й парусні регати... Кохана тут же голку відложила Й цинічно перестала вишивати. Кохана каже :"Хочу море! Бистро!" " І,шоб - глибоке! І, шоб зразу з сіллю!" Мій пращур охнув :"Ти здуріла чисто!" Вона розбила глечик "мейд в Трипіллі". І два полумиска, макітру і братину. Короче, - розхерачила автент. Мій пращур здався . Він же не скотина. Та ще й посудобойний аргумент В руках жіночих - то убойна сила... Навесну пращур викупив генплан, Завізував в сільраді - й закипіло : У плавнях появився котлован. Чорнозем весь розпродали на дачі, Глину - в Трипілля. Ну, щоб добре всім. А потім в море солі нафігачили. З Дрогобича возили. Класна сіль. А потім думали, як море те назвати І воду в ступі так і сяк товкли. Мій пращур в НАТО числився комбатом На псевдо Чорний. Так і нарекли. Кохана пращура долоньками плескала : Їй чорно заздрили усі, бо на зорі Вона у Чорнім морі лахи прала, А полоскала праником в Дніпрі. А пращур знов мотав до легіону І рускій мір звіздячив під зачот. Але тепер вже влітку, по закону, Брав отпуск і два тижні за свій счьот. Вертавсь додому, пив Дніпро шоломом, Малечу вчив вправляти паруса На власну яхту.Море рядом з домом - Ще й власне море. Чи й не чудеса? І так йому в душі врунились ріні, Піна морська аж лоскотала душу, Коли кохана в вишитім бікіні Багінєю виходила на сушу...

Дзвінка Торохтушко‎РЄПКА КЛЮБ 1 год. ·

https://www.facebook.com/profile.php?id=100006848384255&fref=nf