По слідах поста "Единый дух. Единая команда"

Мене заставила написати відповідь на пост, зазначений у заголовку трактування моїх коментарів у пості. Вважаю, що маю на це право як уболівальник нашого Динамо з більш, ніж сорокарічним стажем, і людина, яка дуже багато пережила в своєму житті.

На початку поста цитата від ГТ Динамо. Дозволю і собі її навести: "Ребята сейчас выходят не только за «Динамо», но и за свою страну.

Що вийшло 19.02 всі прекрасно знають і бачили.

Далі по окремих абзацах поста -

Сейчас много слов летит в адрес Ярмоленка и Беланды - мол ребята с психическим характером, зачем такое делать, зачем так грубо играть, подставлять команду и далее. Но никто не смотрит на человеческий фактор. Я перечитав сотні коментарів, але ніде не знайшов нічого про "психический характер" Андрія і Юнеса. Щось автор нафантузував у своїй уяві.

Обращаюсь сейчас к критикантам Ярмоленка. Я ніколи не був "критикантом" Андрія, а міг бути з висоти свого віку - критиком і доброзичливо і щиро як мала дитина радів за його успіхи. Але вчора Андрій підвів себе, підвів тренера, підвів нас. І він не бився за свою країну. А дуже прикро, що його голову залила злість за свого партнера по команді. На форумі я знайшов підтримку тільки людей із життєвим досвідом. Всі глоріхантери закидали мене всіма гріхами.

Далі автор пише

Ярмоленко поддался нервам, да, но это уже человеческий фактор. По поводу арбитра матча - я промолчу, уже было много сказано и всем понятно. Ярмоленко ушел с поля, как Человек, как Друг, как Товарищ, который большой ценой отстоял честь своего брата. -- А він, що вперше вийшов на поле, щоб піддаватися нервам, він же віце-капітан великого футбольного клубу, він просто не мав права цього робити. А останнє речення вбиває - Хіба так він допоміг травмованому другу і товаришу, залишивши команду в меншості і отримавши дискваліфікацію на матч-відповідь (дай Боже, щоб одним матчем обмежився!) Класна "допомога"!

По Беланда

"У Беланды будет дополнительный стимул, так как на матч приедет его отец, которого Марроканец давно не видел. Подчеркнем, что отец Беланды проделает путь в 1000 км к стадиону, чтоб посмотреть на сына" Коротко - засмутив Юнес і батька і нас! Теж пропустить матч, як мінімум один.

Надалі я не хочу цитувати молодого автора, який народився в незалежній Україні, який з щирою душею і на емоціях написав свій пост.

А з приводу вчорашнього матчу хочу сказати, що трагедії не сталося. Результат для нас прийнятний. Але, на жаль, поза грою три провідних футболісти вибули з гри (Ярмоленко, Беланда і Сидорчук), а участь Ленса під питанням. Дуже важке завдання для тренерського штабу, але я вірю, що Ребров зі своєю командою вирішить успішно це завдання.

І щодо єдиного духу і єдиної команди. Вірю, що у нас усіх єдиний дух - динамівський. У нас є молодий головний тренер - розумний, ерудований, здатний відтворити славу того Динамо гравцем якого він був, і команди 1960-х, 1970-х і 80-х років. Команди, яка била практично всіх європейських грандів. Він і команда зараз тільки на початку довгого важкого шляху до вершин.

І ще дуже хочу, щоб у рік 40-річного ювілею завоювання Кубка Кубків і Суперкубку Європи наше Динамо повернуло собі звання чемпіона України, поклали золоті медалі в Кубок України і просунулися якомога далі в ЛЄ. В цьому турнірі завдання будуть вирішуватися крок за кроком.