Мій СаШо !!!

Дуже хочу, щоб після закінчення футбольної кар`єри гравця, мій улюблений воротар Олександр Шовковський, мій СаШо, написав книгу про себе. Про своє життя, про свій шлях у футболі. Здається мені, що ця книга буде мати шалений успіх в читацькій аудиторії, та розповідь Шовковського багато чому зможе навчити юних футболістів.

****

Частина 1. 1999 рік, осінь. "Що ти робиш, Саша? Навіщо???" - дико кричав я, дивлячись на екрані ТВ, як Ачімовіч б`є по нашим воротам майже з центра поля. Я сидів охопивши голову руками і не міг повірити власним очам. Мій СаШо, мій улюблений найкращий воротар допустив фатальну помилку.

Не знаю чому, але вже тоді , саме в той момент, я відчув що ЄВРО-2000 пройде без нашої участі. Ні, я не звинувачував Шовковського, не проклинав його, нічого поганого на його адресу в мене тоді не було. Я сам воротар, грав і граю на аматорському рівні - тому мені добре відомо, що таке воротарська доля. Бувало витягнеш мертвого мяча з самісінької девятки, а бувало "пустиш метелика" - але той шалений сейв забудуть через п`ять хвилин, а метелика.... А метелика тобі будуть згадувати ЗАВЖДИ при першій ліпшій нагоді: -" А пам"ятаєш як ти тоді пустив ...."

А ще я тоді був впевнений що це нам повернення справедливості за гол Шевченка-Філімонова. Багато з нас простих вболівальників, а також деякі ЗМІ зловтішалися тоді з тої філімоновської помилки. Глузували з нього, мовляв Філя змастив перчатки салом, тому й пропустив той гол.... Я - ні! Ніколи не глузую з воротарів. Мені їх шкода. І тоді, хоча я безмежно радів московській нічиї, Філімонова мені було відверто шкода. Я співчував йому. А ще я був дуже незадоволений Андрієм Гусіним, який російським журналістам тоді сказав : "Что вы на меня так смотрите? Это ж не я у вас в воротах стоял..." Тому після голу Ачімовіча я був впевнений , що це футбольний Бог повернув нам боржок....

Частина 2. 1994 рік, весна. Хмельницький. Наше хмельницьке "Поділля" приймає у матчі першої ліги київське "Динамо-2" . В складі киян грали декілька гравців що ще донедавна були основними гравцями: ворота захищав Кутепов, в півзахисті бігав Юрій Грицина, в захисті Ерванд Сукіасян. На трибуні, в оточені дружини й тещі, у футболці "Барселони" і темних окулярах всім бажаючим роздавав автографи Віктор Леоненко ( його теща живе десь неподалік Хмельницького). Після матчу і мені вдалося взяти у нього автограф, а також у Юрія Грицини та Ігоря Кутепова. Саме у нього, в Кутепова, я запитав, чому він не грає в основній команді. Ігор відповів: " Это надо у Йожика Йожиковича спросить!" - ось так, дослівно, відповів мені Кутепов. А в основній команді в той час вже у воротах грав юний Олександр Шовковський.
Зовні він не дуже був схожий на голкіпера, занадто худий й на перший погляд якийсь незграбний. Та й впевненною його гру не можна було назвати ніяк. Але мабуть це було хвилювання, тому ми всі з розумінням ставилия до цього і дивилися матчі "Динамо" Київ та спостерігали за ростом професійної майстерності нашого голкіпера. А вже восени у Лізі Чемпіонів наш Саша проявив себе з найкращого боку. Хоча йому можна було б дорікнути у пропущених голах від нашого "заклятого друга" Спартака у київському матчі, всі інші він відстояв просто чудово (ну хіба що домашній матч проти "Баварії", де він хоч і не винен був у пропущених м"ячах, а просто не виручив). Особливо мені запам"яталася гра у Парижі з "ПСЖ", де він раз по раз рятував наші ворота від атак африканця Джорджа Веа , бразильця Раї та інших. Тоді СаШо тягнув все. Лише одного разу і він виявився безсилим щоб врятувати "Динамо". Саме в той час я зрозумів, що в нас росте воротар екстра-класу

Частина 3. 1999 рік. Весна. "Ну подивись, подивись!!! Як можна було пропустити такий гол!!!" - говорив мені батько ще раз і ще раз передивляючи повтор голу Тарната у півфінальному матчі Ліги Чемпіонів "Динамо" Киїів - "Баварія". Я захищав Шовковського, говорив що можливо він не бачив моменту удару, можливо очікував рикошету і тому зреагував із запізненнім. Згодом в інтернеті, в ютубі, я неоднаразово передивився той момент і прийшов до висновку, що вини Олександра у тому голі немає. Під час удару Тарната, який наважився на удар з відстані 35-40 метрів, перед ворітьми маячив Янкер, якого опікував Головко. Саме Янкер міг змінити траекторію удару Тарната і тому СаШо до останнього моменту не реагував на той удар. Особливо добре видно це на повторі ззаду воріт. М"яч пущений Тарнатом летів прямо у Янкера і той забрав ногу, , а можливо намагався підправити м"яч і тим самим ввів в оману нашого воротника. Також дорікали Олександру у пропущеному м`ячі від Еффенберга, мовляв він не правильно вишикував стінку. Можливо критики і праві, але я все-таки схиляюсь до думки що там дуже майстерно зіграв Штефан, чудово виконавши обвідний удар зі штрафного. А ще я дотепер впевнений , що у тому що ми не пройшли у фінал Ліги Чемпіонів є і моя провина. Причому саме МОЯ провина стала основною причиною невдачі "Динамо" у тому протистоянні. Але про це я розповім у наступній своїй розповіді у блозі, яку я назву мабуть "Футбольні забобони". Якби "Динамо" Київ зуміло вийти у фінал Ліги Чемпіонів у тому сезоні, я впевнений що ми би виграли фінал у "Манчестер Юнайтед" . Тому що Валерій Васильович Лобановський як ніхто вмів мотивувати та налаштовувати свою команду на вирішальні матчі.

Частина 4. 1997 рік. Осінь. "Да не плачь ты! Выиграю я еще для тебя чемпионат Мира!" - саме так , або щось дуже схоже, говорив Олександр Шовковський заспокоюючи свою ридаючу у нього на плечі дружину Власту, після матчу-відповіді із Хорватією. Тоді суддя Педерсен та фатальне невезіння у вигляді, ставших для нас звичних, рікошетів завадили нам потрапити на Чемпіонат Світу-1998 . І я погодився із 22-річним на той час Шовковським, також подумав, що наші перемоги у нас ще попереду. В нас чудова молода команда, а головне - в нас є Лобановський! До речі, в ті роки я з задоволенням дивився спортивні випуски на каналі СТБ. Мені дуже подобалась Власта Шовкоська. Необхідно відмітити що справжнім прокляттям для СаШо стали рикошети. Як не згадати матч із "Ньюкаслом" у Києві. Тоді обидва м`яча в наші ворота влетіли якісь... дурнуваті! А гол словенця Павліна ? А гол хорвата Бокшича ???

Частина 5. Шовковський і пенальті. Вже не пригадаю коли точно я побачив як СаШо бере пенальті. Але в мою пам`ять назавжди врізалося як він виводить нашу команду у групповий етап Ліги Чемпіонів у сезоні 1998-1999. Страшно подумати , але якби не Шовковський - то не було би у нас півфіналу Ліги Чемпіонів. Так так!!! Наприкінці літа 1998 року, після домашньоїі поразки від "Спарти" 0-1 , у матчі-відповіді нам потрібна була лише перемога. І ми досягли її!!! Тоді вже рикошет на останній хвилині матчу зіграв за нас. 1-0 перемога "Динамо" і матч перейшов у серію післяматчевих пенальті. Спортивні журналісти, комментатори та вболівальники полюбляють називати її лотереєю. Я з цим не згоден. Це не лотерея. Це боротьба майстерності та нервів. В кого сильніша психологічна стійкість та вища футбольна майстерність - той перемагає. А тоді СаШо взяв ТРИ удара з одинадцятиметрової позначки!!! І, не дивлячись на те, що у нас невдало виконали удари Шевченко та Коновалов - ми таки вийшли у груповий етап ЛЧ. І все це завдяки Олександру Шовковському.

Всі памятають післяматчеві пенальті на ЧС-2006 , де СаШо назавжди вписав своє імя в історію чемпіонатів світу, як воротар який не пропустив жодного голу у серії пенальті. Його досягнення можна лише повторити, але не перевершити. Також всі памятають ЙОГО виграні серії у поєдинках із "Шахтарем" в поєдинках за СуперКубок, та Кубок Першого каналу. А у матчі із "Шахтарем" він сам особисто реалізував вирішальний удар, проявивши при цьому неабияку витримку та майстерність, коли буквально покотив мяч у протилежний кут. Ну а парирувані пенальті від Рауля, Олівера Нойвілла та інші назавжди залишаться у нашій пам`яті .

Журналісти неодноразово запитували у Олександра як йому це вдається. Але щоразу СаШо ухилявся від відповіді, аж ось нещодавно на нашому сайті , у його конференції , він сказав що розкаже про свій секрет після закінчення кар`єри гравця. Дуже хочеться прочитати про цей його секрет. Але нехай це трапиться якогомога пізніше. Хочу щоб Шовковський ще пограв. Бо вже не уявляю його поза "Динамо" Київ.

Частина 6. Олександр Шовковський. Саша. Саня. СаШо... наш видатний воротар! Окрім того що він чудовий голкіпер, Олександр ще й непересічна людина. Завжди цікаво та пізнавально слухати або читати інтерв`ю з ним. Він патріот своєї країни! Він людина з великої літери! Особисто я пишаюся тим, що така людина захищає ворота моєї улюбленої команди! Ось тому я і хочу в майбутноьму побачити на книжкових полицях книгу Олександра Шовковського!