Дуда-Дудек. Чому «Дніпро» — це збірна Греції

Блогер MatchDay Роман Бебех розповідає про останні приготування столиці Польщі до фіналу Ліги Європи та порівнює команду Мирона Маркевича зі збірною Греції зразка 2004 року.

У Варшаві дощить. Вулиці потроху наповнюються фанатами обох команд. Цього фіналу нас буде більше. «Дніпро» замовив для своїх вболівальників 9 тисяч квитків, у суперника — більш ніж на тисячу менше.

Це вже невеличка перемога. Українці з усього світу збираються у столиці Польщі, добираючись до Варшави всіма видами транспорту. Зустрічав хлопців навіть з Бредфорда та Ковентрі. Фінал для української команди. До того ж реально української, а не лише на папері. За всієї поваги до «Шахтаря»-2009. Все ж тоді була інша історія. Заради фінального матчу у Варшаві можна кинути роботу та поїхати до Польщі, задля того щоб просто «понюхати» вирішальний матч. Поки він пахне сиро. Відчувається передматчеве хвилювання з боку обох команд (навіть, пишучи цю колонку, переживаю — у будь-якому випадку, це вже історія). Хоча, як на мене, то іспанці перед грою мають більш впевнений вигляд. Їм не вперше опинятись на таких подіях. Скоріш за все, більшість поляків вболіватимуть за «Севілью». А що робили б ви, якби в одній з команд грали представники вашої країни? Умовний Толя Тимощук. Зрозуміло, що ви вболівали б за нього. Тому давайте не будемо ображатись на сусідів.

Для Варшави ця подія не є чимось аномальним. Так великий матч, так фінал, але поляки вже проходили Євро-2012. Місцева преса більше пише про президентські вибори, які пройшли минулими вихідними. І десь між рядками про президента Дуду можна знайти передматчеві історії від Єжи Дудека — посла сьогоднішнього фіналу. І як же він може не згадати про гру «Ліверпуль» — «Мілан». Про те, як можна «вилізти» з 0:3, а потім відбити пенальті від українця Шевченка, який кілька сезонів тому забив самому Буфону. Насправді, кращого посла для цього фіналу було і не знайти. Той, хто дивився фінал, можливо, найкращий фінал в історії Ліги чемпіонів, напевне, ніколи його не забуде. Це тоді, коли вболівальники «Ліверпуля» плакали та вимикали телевізор, а потім вранці, дізнавшись результат, ставили щасливими. Це був саме той матч, який реально можна пояснювати словами «це футбол». Напевне, як і весь шлях «Дніпра» до Варшави. Там проскочили, там пробились — і за крок до трофею. «Дніпро» вже не здивує нікого навіть перемогою. Здивування було тоді, коли ми усвідомили, що команда Маркевича — у фіналі. В один момент я зрозумів, що «Дніпро» нагадує збірну Греції на чемпіонаті Європи 2004 року. Хто перед стартом турніру міг поставити на греків? Так само згадайте, хто був упевнений у «Дніпрі»? Зрозуміло, хто у дніпропетровців Отто Рехагель. Бачу Трояноса Делласа — Дугласа, Теодораса Загоракіса — Руслана Ротаня та Ангелоса Харістеаса — Євгена Селезньова. Є претенденти й на інші позиції. Все для того, щоб повторити той успіх греків у підопічних Маркевича є. Хоча навіть у випадку не перемоги ні у кого язик не повернеться критикувати «Дніпро». Для більшості гравців цієї команди, фінал у Варшаві — це своєрідне підбиття підсумків у «Дніпрі». Хтось грав ще при Кучеревському, у когось несамовито вірив Безсонов, більшість механізмів склалися при Рамосі. А цей човен зараз веде Маркевич. Але, повторюсь, цей фінал — це своєрідний підсумок для цієї команди. Вершина айсбергу, після якого можна буде говорити що далі.

Мене, наприклад, дуже здивували слова Унаї Емері про підготовку до матчу. Він зізнався, що команда Хуанде Рамоса консультувала його, як краще грати проти «Дніпра». А можливості футболістів дніпропетровської команди, кому як не Рамосу гарно знайомі? Хитрий лис Рамос таки визначився, за кого вболіватиме у цьому фіналі. Ротань перед грою сказав дуже правильні слова, що при Маркевичі команда стала більш психологічно стійкою.

Стадіон «Народовий» не боїться дощу. У нього є свій дах, поле в разі потреби можна закривати. Хоча іноді і цей дах «зриває» і він не допомагає. В свій час рясний дощ скасовував матч національної збірної Польщі. В фіналі «Дніпру» треба буде не зривати дах, а продовжувати грати у свій футбол — без ризику, від оборони, з повною самовіддачею. І видати ще один матч аля збірна Греції зразка 2004. Прокинемося вранці, а, можливо, і лягати не будемо. А можна — і не дивитися, просто порадіємо. На жаль, у нас не так багато зараз приводів для радості. Не просто ж так послом фіналу став Дудек. Від цього матчу можна точно чекати чогось екстраординарного. Саме таким буде перемога «Дніпра» у фіналі.

Із Варшави з вітанням та вірою!