Тут очень многие в последнее время пишут о том, что Фоменко уже давно не способен учиться даже на своих ошибках, - мол, кем же надо быть, чтобы при этом ожидать от него умения учиться еще и на чужих.:-)? И с этим утверждением действительно сложно поспорить даже тем, для кого логика и здравый смысл это понятия, расшифровку которым нужно долго искать в диалектических словарях:-))).
Но, чего у Фоменко не отнять, так это уникальной способности запоминать те вещи, которые уже когда-то приносили ему успех. И не просто запоминать, - а продолжать пробовать их на практике снова и снова и снова...:-)!!! В этом он действительно не превзойден! И одним из таких подтверждений тому сегодня было ...отсутствие на поле Андрея Ярмоленко:-)
Вспомните осенний матч с Люксембургом, - к 20-ой минуте "карлики" должны были обыгрывать наших со счетом 2:0. Проиграй мы тогда люксам, - и, есть огромная вероятность того, что этого чудесного тренерского штаба у нашей сборной, вполне возможно, уже бы и не было...:-), и она уже полгода могла бы развиваться, а не продолжала, извините, деградировать... Но, пропустивший тогда предыдущий матч, отдохнувший Ярмола вышел и сделал свой блестящий хет-трик одой левой(!!!:-), - и.... на манеже все те же:-).
Похоже, что самое главное в сегодняшней "тактической подготовке" Фоменко к следующему матчу против его самого принципиального соперника было, - ...дать возможность отдохнуть Андрею Ярмоленко:-). Кто-то спросит, - почему "самого принципиального"??? А ответ очень прост! Потому что только проигрыш Люксембургу может дать реальный карт-бланш этой нашей новой, и не в обиду будет сказано, - еще "детворе" у власти, - для того чтобы наконец-то выгнать этого непотопляемого самоназначенного "мастодонта" на пенсию, и не за формальный провал очередной квалификационной кампании, - а во благо дальнейшего развития национальной сборной, - главного представителя, флагмана украинского футбола на международной арене!
P.S.
После публикации поста успел получить несколько комментариев, вероятно от близких к сборной источников:-) о том, что Ярмоленко не играл из-за недомогания и поднявшейся температуры... Не имею возможности знать, - так ли это на самом деле. В заявке сборной, опубликованной на данном ресурсе за час до начала матча, Ярмоленко был, а Тимощука там, к примеру, не было:-). Тем не менее, - я желаю Андрею крепкого здоровья, и думаю, что все те, кто уже успел отметиться ниже своей осведомленностью, также в состоянии вспомнить, что по другим причинам Андрей игры, как правило, и не пропускает. Так, кстати, было и перед матчем в Люксембурге:-). Для тех же, для кого слово "отдохнуть" несет какую-то негативную начинку, - замените его другими словами, - "восстановиться", "выздороветь", - не столь важно. Надеюсь на то, что главный посыл этого поста людьми думающими головой будет все-таки воспринят правильно и вне зависимости от того, почему Ярмоленко не играл. Суть не в этом. Суть в том, - во что играли все остальные, и на что рассчитывает этот тренерский штаб с такой командной игрой вообще??? И мой ответ на такой вопрос тоже предельно прост, - только на то, что снова чье-то индивидуальное мастерство, усилия отдельных игроков или просто везение позволит им добиться результата, достаточного для того чтобы еще какое-то время продолжать занимать не свое место на тренерской скамейке нашей сборной...:-( И ничего другого, посмотрев такой "футбол", - увы, предположить невозможно:-).
учетная запись этого пользователя была удалена
А так, какие основания? Что собирать Исполнительный комитет ФФУ и обсуждать правильно ли играет сборная или нет? Это все не реально, тем более на переправе.
учетная запись этого пользователя была удалена
Не переживайте так сильно, по сравнению, что сейчас со страной делают, так футбол Фоменко это просто космическое совершенство.
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
Что происходит с командой в целом и футболистами в отдельности, когда они попадают в руки тренера с Современными взглядами на Футбол, думаю достаточно чётко продемонстрировало "Динамо"! ;-)
Уверен, что чем скорее в ФФУ осознают(хотя не могу поверить, что там не понимают очевидного) всё, о чём мы здесь "говорим", тем быстрее мы испытаем те чувства от Игры сборной, которые мы получаем от возраждающегося и набирающего ход нашего "ДК"! ИМХО!
учетная запись этого пользователя была удалена
Я майже немаю сумніву, що в матчі у Львові буде зовсім інший склад... Щось на кшталт вінегрету з гравців першого і другого тайму. А враховуючи, що при третьому місці гра у Львові не матиме значення...
Але хочеться звернутися до гравців: Хлопці, зіграйте наперекір тренерській установці:-)), і ви матимете гарний результат, а ми будемо насолоджуватися грою!
учетная запись этого пользователя была удалена
И что ещё запомнилось на ЧМ - это то, как вся команда, включая тренеров, поют гимн и весь матч тренеры реагируют живо на то, что происходит на поле. Наши же просто сидят с кислыми мордами - типа мы же говорили, что бежать нужно туда, а не туда - чё он делает?
учетная запись этого пользователя была удалена
На поле был выпущен Тимощук, а значит ни о каком "Наигрывание новых игровых связей" и речи быть не может.
Позиция Тимощука, это позиция Рыбалки! А тренерский штаб выпустил Рыбалку, уже не первый раз, играть на несвойственной для него позиции, от чего игра сборной только потеряла.
Малышева так и не выпустили, хотя он явно просился на правый фланг, учитывая отсутствие Ярмолы, дай бог ему здоровья.
И т.д. и т.п.
учетная запись этого пользователя была удалена
Относительно кандидатов- первый на всидку Юрий Максимов,- котрый в одиночку с Борисфеном, как играющий тренер, обыграл "Динамо" Киев, вспомните, с каким футбольным материалом он работал, и чего даже в этих ситуациях добивался
на мой взгляд Юрий Максимов - идеальная замена Фоменко
По самой игре комментировать совершенно нечего.Если бы не выход во втором тайме Рыбалки с Сидорчуком, то можно было бы заканчивать и после первых 45мин.Кто достоин играть в сборной, кто нет- писать не буду. Смысл? И проигрывать Л-гу не надо лишь бы для того, что бы ушел Фоменко. Уйдет он по-любому
учетная запись этого пользователя была удалена
Мені добре відома Ваша оцінка успіхів тренера Фоменка.
У ракурсі, який Ви обираєте в якості аналізу заперечити нічим. Та і не варто з огляду на Вашу хорошу інформативну базу.
Але, з Вашого дозволу, спробую оцінити ситуацію з дещо іншої позиції.
Отже. Хто, на Вашу думку, може на сьогодні якісно замінити Фоменка? Не «з перспективою на майбутнє», що стало звичкою ще з радянських часів, коли ми кожний з перших турів програний відбір розглядали як підготовку до наступних звитяг, а далі знову по новій, а сьогодні, вже, негайно і успішно? Кандидатури є?
Може Ви їх бачите, я – ні.
Серед наших дійсно суперників по підгрупі є така собі Іспанія. Як з позиції сили обіграти цю команду, коли її кращі гравці перебувають серед номінантів на Золотий м’яч, а наших найкращих непогані колективи "купляють" лише зі шпальт інтернет ресурсів?
Тут дуже сумна арифметика: який тренер, такі й гравці, або рівно навпаки. Сума, як відомо, від перестановки доданків не міняється. (Паралелі «який добробут країни – такий і спорт» ще сумніші, тому розвивати цю тему не буду.)
Ок, трішки з іншої сторони: якби Безус наприкінці першого матчу проти французів грамотно використав ситуацію, і ми би забили третій, то що з того?! Ну вийшли б у фінал світової першості, а там що?! Вихід з підгрупи? Одна восьма фіналу? Це вже було. З «фартовим « Блохіним ми і це перевершили, а спогади то які? Виграли в слабих, програли сильним.
Рівно те саме чекає нас і зараз, і то в найкращому випадку.
Біда не в тім, що у Фоменка є серйозні недоліки, біда в тім, що він у нас серед найкращих. І не безпідставно.
На жаль.
учетная запись этого пользователя была удалена
Це був скоріше жарт, гра слів, чи що. В країні, де загальний професійний рівень футлолістів досить низький - геніальні тренери, як правило, не виростають. І рівно навпаки. Так більш зрозуміло?
Приклади Лобановського, Блохіна, Бєланова і Шеви є винятками і лише підтверджують загальне правило.
Маркевич, Ребров, можливо, десь в майбутньому Скрипник - це всі, хто здатен, на мою думку, досягнути чогось зі збірною.
Персони зарубіжних спеціалістів розглядати безглуздо. Хороший до нас не прийде, поганих у нас своїх досить.
Щось у Вас дуже вузьке коло персоналій!
Маркевич - уже повідомив, що закінчує з футболом через 2-3 сезони і уже тренував збірну, Ребров - належить Динамо і не захоче на етапі побудови Динамо зв'язуватися із збірною.
Скрипника - ніхто не розглядає, але думаю, що йому цікава клубна робота більше. Юрій Калітвінцев - йому не дали працювати.
І взагалі, справа не в персоналіях, а в підходах ФФУ. Думаю, що ФФУ має змінити ставлення до головної команди країни, підняти престиж її, для гравців повинно бути честю бути запрошеним до збірноі. Тренерський штаб повинен представити програму розвитку команди із чітким визначенням мети команди і відповідальністю за її досягнення.
Втім, маєте право на свою думку, як і будь-хто, кого не обходять футбольні перипетії.
По персоналіях на посаду ГТ сперечатись не буду, зауважу лишень, що Ваша пропозиція не дуже то ширша від моєї.
Ну а ФФУ?.. З Коньковим було куди як сумніше. А з Павелком - поживемо-побачимо.
До мого кола можна додати ще Ковальця, хотів додати Петракова, але він програв Сенегалу!)))
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
Ви пишете про підйом МІФом збірної. У відборі до ЧС МІФ програв двічі, нічия з Англією була поразкою!!! бо ризик у тому матчі вивів би Україну на ЧС!!!
У Франції він програв знову через свою тактику!!! Такий виступ у відборі - підстава для добровільної відставки! МІФ не подав!
Коли ми взнали групу на ЧС2016, то багато з нас почали завчасно радіти. Але Словаччина жорстоко нас покарала. Після матчу зі словаками була ще одна причина для добровільної відставки. Але... Це не в стилі наших тренерів...
Словаки зараз упевнено лідирують і не віддадуть швидше за все першого місця! Тільки виграш усіх матчів дає шанс на прямий вихід на Євро! За такого тренера це неможливо!!! Команді потрібен шок! Саме таким шоком може бути зміна тренера саме на екваторі групового турніру.
Інакше виграш у Люксембургу не матиме жодного турнірного значення!(((
Я радий, що Ви оптиміст!!! Якби Ваш оптимізм і оптимізм інших допоміг нам обіграти Іспанію та Словаччину!
І щодо ОВБ - перед відбором до ЧС2006 він зробив заяву, що Україна вийде з першого місця на ЧС! Україна вийшла! Саме така заява перед відбором була одним з найбільших мотиваційних моментів для збірної України! Але то було більше 10 років тому...
Вважаєте такий показник провальним?..
Мій оптимізм, рівно як і Ваш песимізм, жодним чином не вплинуть на дії Фоменка. На жаль, чи на щастя.
В кожному випадку дякую за думку.
Не впевнений, чи готовий до розлогої, грунтовної дискусії на мною ж запропоновану тему, можу лише тезисно викласти свою точку зору з Вашого дозволу.
Німці зовсім не жартують, коли говорять, що з хорошим тренером вони чемпіони, а з поганим - срібно-бронзові призери. Майже так дослівно воно і є. Однак максималізм в оцінці результатів не виключає їхнього ж вродженого прагматизму. Варто лише звернутись до «творчої» біографії Йоахіма Льова. Отже:
2008р. – 2-ге місце на ЧЄ,
2010р. - 3-є місце на ЧС 2010,
2012р. – півфінал (за третє місце не грали),
2014 – Чемпіони Світу.
Невже доцільно було чекати довгих 8 років, щоб «невдаха» Льов нарешті поновив статус кво (постійне чемпіонство німці десь небезпідставно вважають своїм, законним національним статусом)? Очевидно, верх взяла точка зору «тєрпіл». Чому?
Відповідь потягне як на невеличку поверхневу лекцію, так на повноцінну дисертацію. Я ж запропоную буквально два слова, причому вживши тавтологію: німці прагматичні і терпеливі. І ще цілеспрямовані, звичайно.
Повернімося до «наших баранів». Цікаво, якби Фоменко повторив близький до ганебного тренерський шлях Льова, якою була би наша оцінка? Припускаю, ми би його прізвищем поназивали вулиці, міста-селища і ще прижиттєво збудували мавзолей. Але лише «припускаю». А знаєте чому? Тому що рівно вірогідна версія, що вже після другого срібла-бронзи ми б випихнули на смітник футбольної історії цього старого пенька з огляду на відсутність бажаного результату.
Порівняння МІФа з Льовом ризикують бути малопереконливими з тієї причини, що німець, мовляв, молодий, прогресуючий, а Фоменко віковий і інертний. Може так воно і є, але я волів би дочекатись осені, а тоді вже зайнятись підрахунком курчат. Ми ж у цьому ігровому семестрі ще не втратили шансів вийти на Євро 2016, то ж підстав для кардинальних висновків не бачу. І потім, переможна хода у попередній кваліфікації з мала місце бути, і автором іраціональних показників збірної в групі був саме МІФ.
Я не є фанатом Михайла Фоменка, я не створюю навмисне для себе резюме опортуніста (а от я проти вас усіх, бо я такий є), я просто не так багато розуміюсь на футболі, щоби вказувати на помилки тактичні і щодо самого процесу функціонування команди фахівцю Фоменку. Я оцінюю достоїнства і недоліки авта лише як водій, оцінка професійного експерта-конструктора може місцями здорово різнитись від моєї.
Коротше кажучи, мій кредит довіри до Фоменка ще не вичерпаний, всерйоз міркувати з приводу персональної заміни коуча збірної вважаю передчасним, тож сиджу, чекаю чим це все скінчиться.
Питання друге.
Про це я вже висловися вище, і додати щось суттєвого не маю. Ми значно сильніша команда від Люксембурга, і відчутно слабша від Іспанії. Тому й результати показуємо відповідні. І ніякими лекціями, як просторікував великий гросмейстер О.Бендер, тут не допоможеш. Є те, що є.
Ну і на закінчення.
Наведу доволі поширену тезу: «Історія України – це історія незламної боротьби за свободу і незалежність». Не маю нічого до заперечень. Але дозвольте спитатись: а як на рахунок перемог у цій боротьбі? Адже хіба навіть сьогодні, по 24-річній самостійності, можемо стверджувати, що ми здолали геть усе, що тримало нас в оковах другосортності і неповноцінності? Безперечно, зрушення свідомості від обідвох Майданів, війна з Росією за цю саму незалежність, натужна спроба виграти внутрішню битву з ворогами в середині нас самих – все це важкий шлях до перемоги. Але… Де ж перемоги?
Вичерпна знов таки відповідь на це питання в межах лаконічної переписки не є можливою. Занадто широкий спектр думок і позицій вона провокує.
Але в нашому випадку цей поворот не є випадковим. Нам треба пожити, думаю, років зі сто, вільною, незалежною нацією, щоб дух боротьби трансформувався у дух переможців. Боротись бо, і перемагати – не одне і те саме.
А тепер знову до наших баранів. Мені глибоко симпатична персона Сергія Реброва. Як у футбольних діяннях, так і просто як людини. Тому повторна, саме повторна гра проти «Фіалок» серйозно засмутила. Якщо перший невиразний матч можна було списати на хвилювання, недосвіченість і т.д., то повторна гра видала розчарування більш відчутне. Команда, склалось таке враження, просто не вірила, що може перемогти. Не випадково, а з позиції сили.
З цього приводу ми з Вами, шановний "York Ship", вже перетинались на шпальтах «Шуріка» після програного в Парижі Фоменком матчу за місце на мундіалі. Саме Фоменко його програв. Боронити домашню перемогу слід було так, як наші кіборги боронили аеропорт імені Сергія Прокоф’єва. Вибачте, за, можливо не етичне порівняння, але думку Ви мою, сподіваюсь зрозуміли.
А ми приїхали в ролі збентеженого щасливця, якого випадково запросили на фінальний кастинг майбутнього всесвітнього шоу. Замість хитрого, вправного, жорстокого хижака ми постали в образі такого собі невинного цуценяти, якого підступно кинули поплавати в річку з піраньями. Замість того, щоб проковтнути суперника, ми банально подавились ним через новизну і незвичність вражень, відчуттів, а відтак і неготовність діяти в стилі, єдино правильному в цій ситуації. Ми просто не звикли вигравати. У францій, англій і їм подібних динозаврів футбольного світу. Ми боїмось своїх перемог.
Отож, програли ми ментально. Дух переможця – чи не найголовніше, що вирізняє Валерія Лобановського поміж усіма його послідовниками. Та й попередниками теж. Не ігрові схеми, не теоретичні міркування, а могутня, я б сказав магічна віра в перемогу допомогла виграти обидва Кубки Кубків, срібло Євро 1988 і безліч інших призів.
Низка поєдинків попереднього циклу збірної на цю, власне, паралель і наштовхнули. Ну нарешті, можем же, дідько б його побрав… Але розв’язка виявилась дуже болючою і …буденною.
Але! Я – оптиміст. Може й наївний, нехай і так буде. Але серед тих, хто обігрував Францію і Барселону з нині діючих саме і лише Фоменко і є. Більше нікого. Ну то почекаю. Може якраз.