Луганський Бандера на матчі Україна - Білорусь

Привіт, українці !

Сподіваюся, що усім хоча б трошки буде цікаво те, що я відчув під час поїздки до Львова. Хоча у цьому блозі не тільки розповідь про Львів. А трішки більше.

Почалося усе у п'ятницю, 4 вересня. Приїхав я зарано до столиці - о 3-й ранку. Але то таке. У мене знову намітилася зустріч у редакції "ПроФутболу" :) Зустріч з найдобрішою людиною у тій редакції - з пані Ярославою Шумик :) Та пізніше до нас приєднався колишній ведучий "Проспорт" на 1+1 - Євген Зінченко.

Розмова велася звісно про події на Сході. А конкретно у моєму місті. Розповідав я звісно жахливі речі. Було усе: і заблукали "трактористи", і "місцеві" Шахтарі, і кляті "грибники". А особливо неприємно вразив журналістів епізод, про "небесну сотню лнр". Так, так, у окупантів є своя "небесна сотня". Це найпідліший цинізм бойовиків. Це просто не нелюди, це гірше. А адепти "руцкага миру" нехай і далі бігають на референдуми, і зраджують. Вони своє отримають. Загалом зустріч вдалася, якщо не вважати страшилок про війну. І так, особисто привітався з Ігорем Цигаником. Адекватна та позитивна людина, ведучий "ПроФутболу". І якщо цікавить прихильників Лободи, то бачив я Олександру також :) У редакції звісно усі справжні патріоти. По-іншому і не може бути :) Якщо мене читають "профутболівці", то все було класно :)

Пізно ввечері, зі знайомими почали по-троху виїжджати зі столиці до Львова. У моєму потязі було десь 50 вболівальників. І звичайно хотів подякувати Олександру, відомому на цьому сайті, як Аlyar та також усім, хто відгукнувся на його блог. Багато про себе позитивних відгуків прочитав. Приємно, що й казати :)

По прибутті до чарівного міста Лева, і сьорбнувши філіжанку "патріотичного" амерікано, пішли зі знайомим гуляти Львовом. А конкретно кажучі, пішли до готелю Дністер, щоб і автографів "хапнути" та фоток наробити з гравцями Збірної. І тут спідкала нас невеличка неприємність. Прийшли ми до готелю о 10:25, а гравці о 10:00 виходили на прогулянку. Але нічого, всеодно вдалося "розкрутити" Федецького, Кучера, Пятова, Гладких та Толяна на фото :) Настрій відмінний був в усіх. Налаштовані були по-серйозному.

Після готелю попрямували до історичного центру Львова. Архитектура вражала, як завжди. А ось погода були гидотною. Невеличкий холодний дощик і вітерець. Але це аж ніяк не зіпсувало свято. По дорозі зустрівся з відвідувачем цього сайту на ім'я Вадим, відомого під іменем - (chernysh). Гуляти центром патріотичного міста, було шикарно. Атрибутика на кожному кроці. Вболівальники на кожному кроці. Патріотизм на кожному кроці. І звісно білоруси не на кожному кроці. Але пиво у руці - це невід'ємна атрибутика білорусів. І головне, що жодного !!! радянського, червоно-зеленого прапора у руках білорусів я не бачив. Лише біло-червоні прапори. Але то таке :)

Далі було цікавіше. Я гадав, що можна з центру спокійно доїхати до "Арена-Львів" за півгодини. Не тут то і було. З центру виїхали о 16:45 і півсалону було білорусів, яки лаялися щохвилини. Добре, що вони на півшляху звалили з салону. Півтори !!!! години пхалися до Арена-Львів. І десь по нашому приїзду побачив звичну картину для Львова. Звідусіх куточків Львова, Західної України і не тільки, почали з'їжджатися патріоти. Автобусів біля самого стадіону - безліч.

Зустрівся перед матчем з Дмитром, який дістав квитки на цей матч. І який теж тут зареєстрований під ім'ям - FCDKandFCKL. Дякую, брате. Ти - молодець !

Як тільки зайшов до стадіону, то відразу відчув себе вдома :) Місця у нас були шикарні. Сиділи за 8 !!! метрів від поля. Козирні місця, що й казати. За 15 хвилин я зрозумів, що буде аншлаг. До речі, ініціатива ФФУ мені подобається. Класти на кожне сидіння синьо-жовті флайера.

Команди почали виходити на поле під Гімн Євросоюзу !!! Уявіть собі - Гімн ЄС !!! Ніде такого не почуєш. Справжне європейське місто. Далі усі встали і слухали Гімн Білорусії. Повага до суперника та його гімну - це важливо. І тут диктор об'являє: "А зараз пролунає Гімн України". Аж мурахи блін шкірою пішли. І залунав Гімн. Увесь стадіон, як один почав гучно і патріотично співати - "Ще не вмерли України, ні слава, ні воля..." і реально хотілося заплакати. Ледь стримався. Це було сильно. І у душі одна думка у цей момент - якже круто співати Гімн з однодумцями та справжніми патріотами. Нехай живе вільна Україна !!!

І ось лунає свисток про початок матчу. І білоруські фанати розкладають на своєму секторі мегаплакат "Тримайтеся, браття !" Стадіон бачичи це, встає, і починає упродовж хвилини гучно аплодувати білоруським фанатам. Неочікувано білоруси це зробили ? Напевн ні. Ще починаючи з матчу у Мінську, між нами та білорусами зав'язалися братерські стосунки. І їхня підтримка є неоціненою для нас у боротьбі проти агресора. Ось хто справжні брати і друзі, а не мордорські орки. Дуже приємна така підтримка.

Матч почався оптимістично. Наші відразу намагалися задавити суперника. І тут ще білоруси почали скандувати "Слава Україні !". А наші відповідали "Героям слава !" Справжнє єднання двох народів. Руцкім цього не зрозуміти. І тут Кравець продавлює білоруського захисника корпусом, підробляє головою і забиває такий важливий гоооооол !!! Стадіон в екстазі, я в екстазі. 7-ма хвилина !!!! І відразу гол. Фантастика ! Далі наші не збавляють обертів. І продовжують давити на білорусів. Наші зірки, Ярмола і Коноплянка встигають і нападі, і у захисті відпрацьовувати. Шевчук непогано взаємодіє з Коно. Білоруси не можуть середину поля перейти. Наші грають фантастично в даннну мить. І тут стадіон знов вибухає оплесками. Ярмоленко забиває другий гооооооооол !!!! Не можу повірити, але вже два м'ячі побувати у сітці білорусів. А тим часом Ден Гармаш почав нервувати і кидати про кожному моменті, косі погляди на арбітра. Але досить про арбітра. Суддя призначає пе-на-ль-ті !!! До м'яча підходить "севіль'єць" і легко у лівий куточок від воротаря, кладе третій гол !!! і біжить качати дитину. І тепер ти ми усі знаємо, що Євген став татусем. З чим я його і вітаю. А тим часом на трибунах перекличка - "Живе Беларусь !". Білоруси - брати. Все. Перший тайм скічився з фантастичним рахунком - 3:0.

І ось після 15-хвилинної перерви, команди виходять на поле. Перші 10 хвилин йде боротьба з невеличкою перевагою наших. А далі відбулось щось страшне. Не то наші вирішили зекономити сили перед словаками (що до речі слушно), чи трохи розслабон після 3:0 настав. І розплата прийшла швидко. Хачеріді збиває білоруса, і білоруси забивають пенальті. І на душі стало неприємно. Далі знов білоруси продовжували контролювати матч, і ледь другий не забили. Ярік з Хачем у цей момент почали гратися в небезпечно гру з Пятовим. Почалися перепасовки біля штрафної. І така витівка могла закінчиться неприємно для нас. Навіщо вони грали у ці ігри, тільки їм відомо. Добре, що усе добре закінчилося. Але і у кінці Гармаш підвів Збірну. Цілий матч, Денис кидав косі погляди на арбітра. І ось маємо необов'язкову червону у Дена. І ще звісно згадали, хто такий путлер - х...ло. Підтримка львів'ян була божевільною. Таке відчуття, що за кордоном я знаходився. "Живе Беларусь !" лунала періодично і другий тайм. Також було "Разом (від білорусів) і назавжди (від наших) !". Це треба було бачити.

Фінальний свисток пролунав, і стадіон в екстазі заревів і хвилини три оплодував команді, а гравці у свою чергу відповідали тим же.

Не хотілося полишати цей чудовий стадіон та цих прекрасних людей. Але нічого не поробиш. Треба повертатися додому. З відчуттям виконого боргу, я разом зі знайомими полишили "Арена-Львів" і попрямували до вокзалу.

Дякую Києве та Львове ! Люблю Вас ! І сподіваюся, що побачимося на Іспанії.

Нехай Бог береже Україну !

Слава Україні !