Зараз звідусіль лунає багато гучних заяв, де "міряють", хто сильніший, а хто слабший. Дехто вже й місця в групах розподілив! Деякі конкуренти вже визначили Україні 3-4 місце. А чи не зарано? Це спортивна гра і може трапитись все, що завгодно. Нехай собі конкуренти роблять гучні заяви. В таких випадках часто вся енергія виходить "в слова", а не "в діло".
Нашим же бажаю не слухати зухвалі закиди, а також самим не хвалитися. Краще добре підготуватись фізично, тактично, а найголовніше - психологічно (ПОВІРИТИ в свої сили, ми - не гірші) і ще дужче згуртуватись в КОМАНДУ, як єдиний механізм, що діє разом і в атаці, і в обороні. Дисципліновану "німецьку машину" можна пройти лише так.Щодо фартовості жребію. Наврядче нам було б легше з Іспанією чи Францією. Як на мене, найскладніша - група D, а нам дісталась нормальна середня група. Звісно ж, що Німеччина - фаворит. Але ж на Євро ми потрапили не за для прогулянки, слабких команд тут уже немає і треба не боятись грати з кожним в свою гру. Якщо з тими ж німцями відразу ж налаштовуватись на нічию (на "не пропустити"), то буде нам "Хен де хох!" Треба вірити в свої сили і налаштовуватись на перемогу, в т.ч. з німцями. "Как вы яхту назовёте - так она и поплывёт".
В цьому блозі хотів зачепити саме ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ, бо вважаю його пріоритетним. Часто наш менталітет заважає нам впевнено виглядіти перед іменитими суперниками. З самого дитинства не лише футболісти, а й всі ми приучені, що Німеччина, Франція, Іспанія, Італія кращі за нас країни в усьому, в тому числі і в футболі. Тому, коли збірники виходять на поле з такими командами, в них часто з самого початку вже дрижать коліна і м’яч не тримається в ногах. Як результат - програші.
Вважаю, що такі ігри програються ще до їх початку, на рівні підсвідомості, психологічно, бо всі тримають в голові думку: "Вони сильніші!" Але достатньо налаштуватись по-іншому, не дивитись на імена чи назви країн - гра буде зовсім іншою. Яскравий приклад: останній матч на виїзді між "Порту" й "Динамо" (хоч це й клубний футбол, та суть та ж). Добре налаштувались, в першу чергу психологічно і тактично, і все вийшло!
Звичайно ж це багато в чому залежить від роботи тренерського штабу, доля якого днями вирішиться.
Нашим збірникам бажаю добре відпочити, набратися сил та сміливо дивитись у майбутнє і повірити в те, що перемогти можна будь-кого, незалежно від імен! Показати всім, "що ми браття КОЗАЦЬКОГО роду"!
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
И, БЕЛАНОВ: Психологом Лобановский был великим. На победу умел настроить, как никто другой, энергия от него исходила дьявольская. Причем беседы строил очень изобретательно. При всей своей уверенности делал обеспокоенное лицо, чтобы футболисту самому хотелось его успокоить. Помню, вызвал меня Лобановский перед матчем выигранного нами Кубка кубков-1986 с "Рапидом" в Вене и спросил: "Что будем делать, Игорь? У них же такой состав, один Пакульт чего стоит!" Тут уж я не выдержал: "Да какой, к черту, Пакульт? Мы их всех за Можайск загоним!" Лобановский заметно успокоился. А я вышел на поле с чувством, что готов порвать любого.
Журналист - И ведь порвали! "Динамо" выиграло 4:1, вы оформили дубль, причем один из мячей впоследствии назвали едва ли не лучшим в карьере.
-------------
Наверное фареры не ездят на ЧЕ и ЧМ из-за неправильной психологии, стоит им только настроится и "масть пойдет" выйдут с первого места в группе.
Правильно я понял идею автора?
Я не отрицаю психологии, но все же не она определяет , психология как раз обычно производная от результатов достигнутых с помощью техники, тактики и физики. И играть основную роль может при прочих равных условиях. А если Кравец из 10 моментов забивает в среднем 2 то одной психологией это не объяснишь, тут и остальные компоненты нужны.
Ну конечно же техника, тактика и физика должны быть и конечно же я не ставлю их на последние места. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ НАСТРОЙ я ставлю наравне с ними. Именно его часто не хватает для успешной игры, в особенности с именитыми соперниками (проигрываем еще до матча, боясь громких имен). То есть очень многое у нас "в голове". Об этом я и пытался донести.
Поэтому считаю, что в командах, как СбУ, так и в клубах часто очень не хватает высококвалифицированных психологов, способных нормально вдохновить игроков.
Насчет Кравца и не только согласен. "Шевченка" сегодня у нас, к сожалению, нет.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
И, БЕЛАНОВ: Психологом Лобановский был великим. На победу умел настроить, как никто другой, энергия от него исходила дьявольская. Причем беседы строил очень изобретательно. При всей своей уверенности делал обеспокоенное лицо, чтобы футболисту самому хотелось его успокоить. Помню, вызвал меня Лобановский перед матчем выигранного нами Кубка кубков-1986 с "Рапидом" в Вене и спросил: "Что будем делать, Игорь? У них же такой состав, один Пакульт чего стоит!" Тут уж я не выдержал: "Да какой, к черту, Пакульт? Мы их всех за Можайск загоним!" Лобановский заметно успокоился. А я вышел на поле с чувством, что готов порвать любого.
Журналист - И ведь порвали! "Динамо" выиграло 4:1, вы оформили дубль, причем один из мячей впоследствии назвали едва ли не лучшим в карьере.
Що В.В. Лобановський був не лише великим тренером, а й психологом - це факт.
І перемоги багато в чому вдавалися саме правильному психологчіному настрою.