Росія майбутнього

Вважаю, що більшість з нас вже чекає, коли піде з влади Путін, або його «підуть». Цікаво буде бачити, що буде коїтись на Росії, коли там почнеться хаос та голодні бунти. Багато пишуть про розпад Росії, що в нинішніх кордонах вона вже не буде існувати. Але постає питання: що буде після цього, якою буде Росія і самі росіяни?

Після ІІ-ї світової війни з Німеччиною було простіше: це європейська нація, яка дала історії багато визначних діячів у різних сферах життя, тому її «виліковування» мало більше перспектив. Весь свій імперіалізм вони, так само як і японці, спрямували в економіку і тепер в усьому світі відомі такі слова-бренди як «німецька якість» або «японська якість».

Те, що імперіалізм лікується – це вже відомо: повне руйнування країни, окупація союзниками, а для Японії ще два ядерні бомбардування стали тими ліками, які були необхідні для одужання. Проте, чи спрацює цей сценарій для Росії і росіян?

Багато пишуть про те, що розпад почнеться з голодних бунтів та закликів «Хватит кормить Москву». Північний Кавказ із Кадировим тільки де-юре в Росії, де-факто він давно живе за власними законами. Путін платить йому народні гроші за видимість цілісності імперії.

Другим у черзі на вихід зі складу імперії є Татарстан із Казанню. Для цього вже є всі історичні передумови: власна історія державотворення (рік взяття Казані Іваном Грозним із повним винищенням всього населення у 1552 році для них теж саме, що й для Києва та Русі 1240 рік), власна мова, релігія – іслам. Також, вже сформувалася своя політична та олігархічна еліта, яка у вирішальний час може стати на боці свого народу (або власних властолюбних інтересів). Казанські татари мають також міжнародні та культурні зв’язки з кримськими татарами, Азербайджаном, Туреччиною та Казахстаном. Ці держави будуть першими, хто визнає їх незалежність.

Чутки ходять і про намір сибіряків відокремитись від Росії, але в них, на мою думку позиція дещо слабкіша. Наприклад, територія більше території України у 8,5 разів, а населення – 20 млн. осіб. Чи готові будуть всі боєздатні чоловіки воювати за незалежність Сибіру від Москви? Покаже час. В будь-якому випадку вже з початку 90-х років у жителів Сибіру почала формуватись етнічна самосвідомість. Вони вже називають себе сибіряками за національністю, формують власну мову, яка є місцевим наріччям російської мови. Може, вони здобудуть хоча б якусь видимість федерації у складі Росії. Вирішальною, на мою думку, може стати позиція США та Китаю. Те, що Китай здійснить спробу приєднати до себе Далекий Схід від Владивостока до Магадана, а також Якутію – очевидно. Бо другої такої нагоди у найближчі 50-100 років може і не бути. Існування Сибірської держави як буферної зони між залишком Росії і новими китайськими кордонами може бути погоджено і самим Китаєм і США. Крім того, створенням такої республіки, США та Китай візьмуть під контроль величезні запаси нафти та природного газу, що автоматично позбавить Росію або те, що від неї залишиться, будь-яких шансів на поновлення статусу наддержави та світової бензоколонки. Активна участь західних країн у війні в Лівії та Близькому Сході свідчить про те, що контроль над ринками нафти і газу є для них надважливим питанням. Тому, у сибіряків буде шанс скористатись такою нагодою.

На початку 90-х років були спроби створити окрему Уральську республіку, навіть вже обрано майбутню грошову одиницю – уральський франк, але Єльцин швидко пересік цю спробу сепаратизму Росії. Проте, Урал – це просто територія, яка має потужний економічний потенціал (підприємства, що були евакуйовані з України та Білорусі під час ІІ-ї світової війни так і залишилися тут). Але тут немає окремої народності, релігії чи мови як у Татарстані чи Північному Кавказі. Єдиний інтерес США у відокремленні Уралу, як і Сибіру може бути у намірі взяти під контроль частку ядерного арсеналу Росії.

Є фантазери, які пишуть про можливість створення Донської республіки або Кубанської республіки, яка буде прагнути приєднатись до України на правах федерації. Але тут можна дивитись на це скептично, бо передумовою створення Донської республіки у 1918 році було існування донського козацтва, яке не бажало визнавати більшовиків як законну владу. Зараз донського козацтва, як і кубанського, вже не існує. Називати козаками бандитів і мародерів, які їхали на Донбас вбивати і грабувати, неможливо. Хоча і запорозькі козаки свого часу брали участь у міжусобних війнах під час Смути в Московії тільки для того, щоб мати можливість отримати свою частку військової здобичі. Кому війна, а кому мати рідна.

В Україні також вже не існує класичного запорозького козацтва, проте в нас є сильною історична пам’ять про наших героїчних предків. Наскільки сильною є історична пам’ять у жителів Дону та Кубані – невідомо.

Під час Громадянської війни в Росії Кубань дійсно хотіла об’єднатись з Україною на правах федерації, бо тоді ще існували сильні культурні ті історичні зв’язки. Проте, більшовики захопили Кубанську республіку, а у 20-х роках українською мовою було дозволено користуватись тільки в УРСР. На Кубані йшла жорстка русифікація, всі українські школи були закриті, українська мова прямо заборонялася у вживанні. Нинішнє покоління кубанців настільки зрусифіковане, що, на мою думку, зараз не може бути й мови про згадування якихось історичних зв’язків. Карелія – історична фінська земля і її жителі, звичайно будуть тяжіти до об’єднання із Батьківщиною.

Цікаво буде побачити долю Калінінграду – оце вже дійсно справжнє «нєдоразумєніє», як кажуть москалі. Кенісберг протягом століть належав то Литві, то Польщі, то Німеччині. Куди захочуть приєднатись його мешканці – невідомо, все має вирішити референдум. Може, вони взагалі захочуть створити окрему республіку, де будуть жити «європейські росіяни». Що ж до думки про відокремлення Петербургу – це нісенітниця, бо, незважаючи на те, що історично це не російські землі, сам Петербург є дітищем Московії та колишньою столицею імперії. Може, з Кенісбергом вони створять свою європеїзовану Росію.

Білорусь теж не зможе стояти осторонь від цих процесів. Білорусь завжди була складовою частиною європейської цивілізації: і за часів Русі, і за Великого Князівства Литовського, і за Речі Посполитої. 200 років під окупацією Московії не повинні були змінити її цивілізаційного коду. В нас пройшло лише 25 років, виросло нове покоління – і ми вже вирвалися з-під «обіймів» Росії. Білорусь чекає теж саме, це лише питання часу.

Проте, треба і нам бути готовими до подій, що мають розгорнутись у недалекому майбутньому. У складі Росії до сих пір перебувають етнічні українські землі, які ми маємо повернути собі: Таганрог, Стародубщина, Білгород. Сподіваюсь, що наша служба безпеки вже розробляє плани створення відповідних народних республік та проведення референдумів про приєднання до України. Головне – розгорнути належну агітацію серед населення, щоб вони дійсно хотіли повернутись до лона своєї Неньки.

Зі свого боку ми маємо запропонувати їм щось більше, ніж «духовні скрєпи». Реформи, боротьба з корупцією та вищий рівень соціального добробуту мають стати тими чинниками, які зможуть допомогти схилити думку населення на наш бік.

Питання про повернення до України Донбасу та Криму навіть не обговорюється – це найголовніші наші цілі у зовнішній політиці.

Білорусам треба посприяти у поверненні Смоленська та Брянська, щоб послабити Московію та відсунути подалі від Києва українсько-російський кордон.

Сама ж Росія, від Москви до Уралу та від Балтики до Кубані, на мою думку, залишиться такою самою відсталою автократичною державою, де при владі будуть сидіти чекісти, а в парламенті – олігархи. «Московський піпл зхаває все». «Економічного дива» як у Німеччини та Японії, в них навряд чи буде – не той це народ. Лінь, пияцтво, корупція та нездатність брати на себе відповідальність за свою долю будуть і в подальшому заважати їм створювати ефективну державну владу та здорове суспільство. З такою державою нам вже буде набагато легше вести перемовини, тут вже ми будемо диктувати умови на міжнародній арені та встановлювати свою ціну за транзит газу у Європу. І коли війна скінчиться, після відкриття нових ринків збуту для українських товарів, для наших виробників знов відкриється російський ринок із 100 млн. населенням урізаної Росії.

Хотілось би почути дмки читачів сайту з цього приводу.