2 роки пройшло. А на очі досі навертають сльози.
Пройшов від Майдану нагору і обратно. Вклонився тим, хто віддав свої життя, свідомо чи несвідомо, щоб допомогти нам з вами подорослішати. Не просто "стати більш відповідальними", а "взяти на себе відповідальність за своє життя, за свої міста, за свою країну - і впоратися з цією відповідальністю".
В очах стояли сльози, в горлі - комок, в серці - біль... А в душі - намір "не підвести". Герої Небесної Сотні своїм життям оплатили для нас право збудувати Нову Україну.Часто й густо ми цим правом нехтуємо. Багато хто з нас. Поки що. Змінити це все можемо лиш ми самі. Об'єднуючись. Діючи. Змінюючи себе на краще. Змінюючи своє життя на краще. Змінюючи свої міста на краще. Змінюючи на краще свою країну. Своїм життям Герої дали нам можливість на зміни. На зміни, які втілити в реальність маємо ми з вами. Самі. Ніхто за нас ці зміни не втілить.
І розпочинаються зміни завжди з нас. З нашої роботи над собою і над своїм життям. Чим кращими стаємо ми самі, чим з більшою відповідальністю вправляємося ми самі, тим кращими ставатимуть наші міста і, в кінці кінців, наша країна.
Низький уклін кожному Герою. Вони живуть у нас, у нашій пам'яті і - у наших діях. Слава Україні.