Сегодня Лесе Украинке - 145

Скрізь плач, і стогін, і ридання,

Несмілі поклики, слабі,

На долю марні нарікання,

I чола схилены в журбі.

Над давнім лихом України

Жалкуєм, тужим в кожний час,

З плачЕм ждемо тії години,

Коли спадуть кайдані з нас.

Ті сльози розтроюдять рани,

Загоїтись їм не дадуть.

ЗаржАвїють від сльоз кайдани,

Самі ж ніколи не спадуть!

Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам вороття!

Берімось краще до роботи,

Змагаймось за нове життя!

(Леся УКРАЇНКА, 1890 р.)