У фільму «Лобановський назавжди» є перша рецензія

Фільм «Лобановський назавжди», задуманий як ода легенді - великому тренеру команди «Динамо» (Київ), розгортається як балада про минулу епоху, коли футбол заповнював стадіони, надихав народи та наводив мости між країнами і соціальними класами.

В першу чергу, фільм буде цікавий фанатам та історикам цього популярного виду спорту.

Різноманітність чорно-білого архівного матеріалу повинна викликати чималий ностальгічний інтерес, а політичні футбольні інтриги часів Радянського Союзу допоможуть розширити потенційну аудиторію. Швидше за все, найбільший комерційний успіх очікує картину там, де ім'я Лобановського, як і раніше, актуально.

Лобановський, який помер у 2002 році, вважається одним із батьків сучасного футболу. У нього було завдання вивести команду на безпрецедентний рівень фізичних навантажень, він, як ніхто інший, розумів геометрію футбольного поля та стратегію планування перемог. Під його суворим керівництвом гравці проходили іспит на фізичну та психічну стійкість.

Свідчення колишніх гравців, колег і коментаторів, включені в дебютний фільм Антона Азарова, підтверджують унікальний підхід і нелюдську інтенсивність підготовки Лобановського. Рідко хто бачив його посмішку, а от його почуття гумору більше скидалося на холодну іронію. Йому не було властиво розслаблятися. Навіть у хвилини найбільшого тріумфу він залишався, як зазвичай, незворушний, завжди зосереджений на наступній грі, подоланні чергової перешкоди.

Створюючи картину іншої ери, активно використовуючи кінохроніку та архівні зйомки тренувань, автори домагаються неймовірної глибини фільму, що занурює глядача в зовсім інший, але реальний світ.

Ми спостерігаємо за величезними натовпами, присутніми в очікуванні животворящої перемоги рідної команди. «Люди приходили дивитися матчі, як театральні вистави», - згадує один з ветеранів футболу. Перемоги підвищували продуктивність робітників, а відвідування матчу було «єдиним легальним способом вираження патріотизму».

Під керівництвом Лобановського команда «Динамо» (Київ) домоглася знаменитої перемоги в Кубку володарів Кубків УЄФА-1975, ставши першим Радянським клубом, який завоював найбільший європейський трофей. Коментатори говорять про команду з благоговінням. Епізоди тренувань нагадують про епоху, коли гравці виходили на поле і в сніг, і в дощ, тренувалися на газоні, перетвореному в бруд. В їх розпорядженні не було спортивних дієтологів і доглянутих полів. План Лобановського по створенню гнучкої, витривалої, спраглої до перемоги команди включав в себе басейн, лижі і тренування до повного виснаження. Віолончеліст, що виходить на порожній стадіон, підкреслює дух того часу своєю ностальгічною сонатою.

Кар'єра Лобановського в ролі тренера київського «Динамо» і збірної СРСР, здається, символізує все, що відбувалося в Радянському Союзі з 70-х років аж до епохи гласності. Ще більш примітними здаються досягнення цієї сильної, впертої особистості в державі, яка вимагала беззаперечного прийняття системи. Поклоніння Лобановському поширилося за межі колишнього Радянського Союзу: захоплені коментарі Мішеля Платіні та Карло Анчелотті на адресу Лобановського символізують вплив, який справив він на європейський футбол.

Навіть ті глядачі, чий інтерес до футболу невеликий, після перегляду фільму «Лобановський назавжди», виявляться шанувальниками цього великого тренера, того вкладу, який він вніс у Гру, що само по собі є значним досягненням режисера Антона Азарова.

інформує офіційний сайт ФК «Динамо» Київ із посланням на британське видання«Screen Daily»,

Источник 1927.kiev.ua